Фото: СБУ (ілюстративне)
У соціальних мережах тривають дискусії щодо того, чи справді журналіст Богдан Буткевич пов'язаний з ГУР Міністерства оборони, чи його причетність дещо перебільшена. Для уточнення, саме відомство заперечує, що наймало когось із таким ім'ям. Тим часом дружина Богдана, Марина Данилюк-Ярмолаєва, поділилася у Facebook, що її чоловік «працював фрілансером над проектами для ГУР на ворожій території».
Випадки роботи позаштатних оперативників у спецслужбах повідомляються рідко, проте їхнє існування визнається. Наприклад, у червні цього року журналіст-розслідувач Денис Бігус зняв на відео зізнання у своїй співпраці з оперативним підрозділом СБУ за такими домовленостями.
Яку роботу це може означати, і чим вона відрізняється від ролі агента? – досліджував журналіст Коротько .
Комплексний нагляд зник, але співпраця залишається актуальною
Протягом історії та в різних країнах спеціальні служби — секретні, оперативні, розвідувальні та детективні — залучали до своїх зусиль сторонніх осіб, які могли служити джерелами інформації або надавати інші переваги. Ці особи не входили до офіційного штату, не отримували зарплату за свої розвідувальні дані, але виконували конкретні місії, за які отримували винагороду, фінансову чи моральну.
У літературі таких осіб зазвичай називають «агентами», якщо це відповідає нашим інтересам, або «шпигунами», коли обговорюються дії противника. Однак не кожен, хто співпрацює зі спецслужбами, повністю вписується в ці категорії. За часів СРСР випускники академії КДБ спочатку мали завербувати двох працівників секс-бізнесу. Це міг бути будь-хто: від родича колгоспу «Змінити Ілліча», який стежив за інакодумцями щодо Леніна, до інтелектуала з конструкторського бюро — колекціонера політичного гумору. Ці особи не обов'язково були схильні бути агентами, але підтримували комплексну мережу моніторингу «будівників комунізму». Ті часи позаду, але співпраця громадян зі спеціальними службами все ще важлива.
– Позаштатна співпраця може проявлятися як у відкритій, так і в прихованій формах. Відкрита співпраця передбачає виконання конкретних завдань особами, які можуть запропонувати цінну інформацію в певний момент, – припускає військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак . – Це можуть бути консультанти з різних питань, ІТ-фахівці або навіть історики під час доступу до архівів.
Відомим фрілансерам можуть видаватися тимчасові посвідчення на час виконання покладеного на них завдання. Саме такі документи від СБУ дозволили фрілансерам (як стверджує відомство, колишнім) допомогти в евакуації з України колишнього депутата Київської міської ради Дениса Комарницького, якого НАБУ ідентифікує як організатора корупційної злочинної мережі. Після цього інциденту ходять чутки, що відомство провело комплексну перевірку фрілансерів, що призвело до значного скорочення їхньої кількості.
За радянських часів було багато «доносчиків». Тоді про це таємно жартували, а після розпаду СРСР почали голосно говорити. Джерело: papik.pro
Це не набір персоналу; це практичний внесок
Прихована співпраця також може набувати досить буденних форм. Наприклад, консьєрж може взяти на себе цю роль, якщо є підозри щодо загрози особам, що проживають у будівлі. Консьєрж знайомий з усіма мешканцями та може спостерігати, хто приходить до будинку та як вони одягаються.
Новий сплеск інтересу до фрілансерів виник через скандал навколо мобілізації журналіста Богдана Буткевича. Фото: facebook.com/BogdanButkevych
– Розглянемо інший сценарій: у великому готелі адміністраторка видає ключі, реєструє гостей та пояснює, як дістатися до ресторану та басейну. До неї підходять двоє кремезних чоловіків з важкими сумками. У них татуювання, і вони виглядають байдужими до будь-чого. Вони несуть свій багаж до номера. Вона може гукнути: «Миколо Миколайовичу, здається, це ті люди, про яких ви мене попереджали». Це не означає вербування; це означає, що вона пропонує допомогу. Незалежно від обіцяної їй суми, вона навряд чи здатна виконати значне розвідувальне завдання. Однак вона може зробити розумний внесок у безпеку, – пояснює експерт.
Так само Іван Ступак вказує, що громадяни можуть надавати інформаційну підтримку, як відкрито, так і приховано, залишаючись поза офіційними лавами спецслужб. За словами відомого блогера, розробника безпілотних систем та експерта з повітряної розвідки Юрія Касьянова, саме таку допомогу Богдан Буткевич надавав ГУР Міністерства оборони:
«Я б не називав інформаційну роботу (IPSO) «операціями в тилу ворога». Навіть окремі особи, які розгортають ударні безпілотники глибоко на території Росії, утримуються від опису своєї діяльності в таких термінах. Операції в тилу ворога передбачають фізичні дії, що здійснюються на ворожій території», – заявив він у Facebook.
Противник проводить аналогічні операції. Ще до початку масштабного конфлікту, влітку 2019 року, СБУ задокументувала діяльність позаштатного підрозділу, що складався з близько двох десятків осіб, пов'язаних з російськими військами в Луганську. Добровольчі помічники окупантів займалися антиукраїнською пропагандою та збором військової та соціально-політичної розвідувальної інформації.
Куратор, легенда та таємний канал зв'язку
На відміну від цього, агенти та розвідувальна робота охоплюють складніший, відповідальніший та небезпечніший спектр завдань. По суті, це включає збір розвідувальних даних військового, військово-технічного, науково-технічного, а іноді й економічного та політичного значення. Такі місії виконуються або професійними офіцерами розвідки, вбудованими у ворожі установи, або завербованими таємними агентами, відібраними за їхніми фізичними та психологічними якостями, ретельно навченими перед використанням у ризикованих ситуаціях. Кожному агенту призначається куратор, історія прикриття та секретний канал зв'язку.
Радянський портрет і пейзаж
Источник: kp.ua
