Кіоск служить «прес-кабіною» чи місцем для соціальної взаємодії? 30.07.2025 10:49 Укрінформ Занепад друкованих ЗМІ спонукає газетні кіоски в усьому світі розвиватися та впроваджувати інновації.
З розвитком цифрових технологій та негайного доступу до новин традиція читання газет майже зникла, відходячи в забуття, а разом з нею з міських пейзажів зникають і останні газетні кіоски, які колись були ключовими для міської культурної спадщини. Ця тенденція спостерігається не лише в Україні, а й у всьому світі: у Польщі, Італії, Іспанії, Англії, Франції та за її межами. Цей перехід не можна вважати безболісним для жодної громади, оскільки видалення цих звичних «малих архітектурних форм» зустрічається з невдоволенням місцевих жителів, особливо тих, хто працює в цьому секторі, а також відданих читачів, які досі цінують досвід «свіжої газети» щоранку. Однак у деяких районах старіючі газетні кіоски переживають несподіване відродження. Криза змушує їх адаптуватися. Тож яка ситуація з газетними кіосками в Києві, Барселоні, Варшаві, Римі та Парижі?
КІОСК «СОЮЗДРУКУ»: ВИЖИВАННЯ ЧИ ЗБІДНІННЯ?
Кіоск «Союздрук», сучасний вигляд; Київ. Фото з відкритих джерел.
Донедавна кіоски «Союздруку» були звичним явищем майже на кожній вулиці Києва. Однак через кампанію Київської міської державної адміністрації проти МАФів їх демонтують. Наприклад, один з останніх газетних кіосків на Хрещатику зник минулого року, як зазначив Сергій Чернявський, директор громадської спілки «Об’єднаний регуляторний орган у сфері друкованих ЗМІ». Цю стурбованість в інтерв’ю «Українському радіо» висловила Ольга Герасим’юк, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Під час «круглого столу» в Національній раді українців заступник директора агентства «Союздрук» Олексій Бабанський повідомив про масове знесення прес-кіосків у Києві. Причиною цього стали нові правила, що регулюють використання міських земель. «За новою системою аукціонів, оренда місця під кіоск може коштувати від 90 000 до 100 000 гривень щорічно, не враховуючи витрати на дозволи та підключення електроенергії… до початку 2025 року понад 80% кіосків було демонтовано. Якщо ця тенденція збережеться, до 2026 року в столиці може не залишитися жодного газетного кіоску». Важливо зазначити, що донедавна «Союздрук» стикався зі звинуваченнями у розповсюдженні сигарет та алкоголю, а власників підозрювали у прагненні до збільшення прибутку.
ПОЛЬСЬКИЙ RUCH. ЛЕГЕНДАРНА МЕРЕЖА, ЯКА МАЙЖЕ ЗНИКЛА
Протягом десятиліть для мільйонів поляків термін «газетний кіоск» був синонімом одного імені: Ruch. Заснований у 1918 році, Ruch спочатку працював як станційні кіоски, пропонуючи газети, тютюн та інші дрібні товари. Компанія мала на меті сприяти розвитку читання в суспільстві, яке оговтувалося від наслідків Першої світової війни та майже півтора століття перебування під Російською імперією. Перший кіоск відкрився у січні 1919 року на Головному вокзалі Варшави. Ruch швидко став єдиним загальнонаціональним дистриб'ютором газет. На початку 1990-х років колишній кооператив перетворився на державну організацію, а пізніше перетворився на акціонерне товариство під управлінням Державного казначейства. У зеніті свого розквіту Ruch мав 31 300 торгових точок (для порівняння, сьогодні їх лише 550) і працевлаштовував близько 15 000 осіб. Однак, з появою ринкових відносин, державний гігант намагався адаптуватися до нових викликів і поступово втрачав свою присутність на ринку. Держава продавала Ruch по частинах через неефективність, і тепер цей культовий бренд майже зник. Важливо визнати, що Ruch не є єдиним дистриб'ютором у польському друкованому медіа-ландшафті.
Демонтовані газетні кіоски Ruch у Польщі.
Поляки висловлюють занепокоєння та шукають рішень для одночасного вирішення кількох проблем. Наприклад, було розроблено законодавчу пропозицію щодо підтримки друкованих видань, яка фінансуватиме їхніх розповсюджувачів за принципом: чим менше місто, тим більша допомога.
ІТАЛІЯ: ВИЖИВАННЯ ЦІНОЮ ТУРИСТИЧНИХ АТРАКЦІОНІВ
В Італії газетні кіоски, відомі як едиколе, мають багату історію та культурне значення. Протягом десятиліть італійці покладалися на едиколе для отримання новин, купуючи сатиричні журнали, релігійні тексти та, подібно до Одеси чи Києва в 1950-х і 1970-х роках, футбольні тижневики. Ці кіоски служили центрами культурної пам'яті для поколінь італійців.
Источник: www.ukrinform.ua
