1 вересня: У сучасному світі школа є щоденним викликом для освітян, учнів та їхніх сімей 01.09.2025 09:00 Укрінформ Чарівність 1 вересня полягає не в церемоніях чи квітах, а у відчутті нового початку. Батьки, освітяни та фахівці розмірковують над труднощами, які війна створює для українських навчальних закладів.
1 вересня 2025 року в Україні більше не нагадує традиційне «святкування першого дзвоника», яке було невід’ємною частиною наших шкіл протягом багатьох років. Урочисті зібрання, квіти для вчителів та промови чиновників чи представників перед першокласниками — ці звичаї, що нагадували радянські традиції, зникли. Сподіваюся, назавжди.
Однак війна не лише стерла зовнішні прикраси святкового календаря. Вона докорінно змінила сам характер шкільного життя. Сьогодні освіта – це більше, ніж просто процес передачі знань; вона також має забезпечувати безпечне середовище, де діти, вчителі та батьки вчаться взаємодіяти по-новому: підтримувати та захищати одне одного, адаптуватися до небезпек та орієнтуватися в реальності, де постійно нависає загроза повітряних нальотів.
Українська школа є однією з найжорсткіших державних інституцій, історично стійкою до змін. Однак війна зруйнувала усталені норми та змусила нас переоцінити вирішальне питання: що означає бути учнем і вчителем у країні, що воює? Який менталітет батьки, освітяни та самі учні несуть із собою в новий навчальний рік? Чи справді система середньої та початкової освіти готова до вирішення викликів, що їх ставить воєнний час – не лише поверхово, а й по-справжньому?
ШКОЛА У ВІЙСЬКОВИЙ ЧАС: ПЕРСПЕКТИВИ БАТЬКІВ ТА ВЧИТЕЛІВ
Щоб зрозуміти, як українські школи розпочинають черговий навчальний рік під час війни, Укрінформ поспілкувався з батьками, освітянами та фахівцями. Їхні думки, хоча й фрагментарні, ілюструють, що проблеми виходять далеко за рамки відсутності канікулярного графіку. Ми розглядаємо питання перевантаження учнів, моральної атмосфери в школах, безпеки та підтримки у стресові часи.
БАТЬКІВСЬКІ ЗАНЕПОКОЄННЯ
Батьки висловлюють підвищене занепокоєння щодо навантаження предметами та недостатньої уваги до психічного та емоційного благополуччя дітей після нічних бомбардувань. Інна Г. поділилася щоденником своєї дитини, щоб підкреслити величезну кількість завдань: «Після семи інтенсивних уроків, як вони взагалі можуть сісти і вчитися стільки ж вдома? Якої уважності ми можемо очікувати? У восьмому класі це абзаци, письмові завдання, читання… А коли вони взагалі можуть зробити перерву? Через це діти кидають деякі предмети, відчуваючи демотивацію. Моя дитина не дуже фізично витривала. Я боюся майбутнього навчального року».
Олеся Т. додає: «Індивідуальність дитини не розвивається. Під час перерви молодших учнів майже не виводять на вулицю, і їх завалюють навчальним матеріалом навіть протягом тривалого часу. Прогулянка дозволена щонайбільше о четвертій годині».
Надія З., мати двох учнів 4-го та 7-го класів, вказує на ще одне занепокоєння: «Мене непокоїть своєрідний спосіб викладання предметів, який здається відірваним від реального життя. В «Основах безпеки життєдіяльності» я б зосередилася не на тому, як користуватися плитою, а на тому, як діяти під час вибухів або на безпеці в Інтернеті, щоб дітям не доводилося пояснювати ці питання дорослим».
ПОГЛЯД ВЧИТЕЛЯ
Освітяни повідомляють, що самі працюють на межі виснаження. Постійні зустрічі, нові вказівки, вимоги до звітності та виклики, що виникають у зв'язку зі змішаним навчанням, залишають мало місця для творчості та індивідуалізованого викладання.
Світлана С. зазначає: «Ми також стикаємося зі значними труднощами. Під час зустрічей ми постійно отримуємо нові вказівки. Школа працює у змішаному форматі: один урок онлайн, наступний офлайн. Знайти відповідне місце для проведення уроків стає дедалі складніше. Коли панує тривога, а діти годинами перебувають у притулках, важко впоратися і учням, і дорослим».
Наталія Ж. зізнається: «Зарплата низька, очікування високі. Ми всі виснажені, і діти також. Неймовірно важко розпочати рік».
Одна зі зруйнованих шкіл. Васильків.
ОСВІТА В ЦИФРАХ: ВІЙНА У ШКІЛЬНІЙ СТАТИСТИЦІ
Тим не менш, попри втому та очевидні виклики, спричинені тотальною війною, українська система освіти продовжує функціонувати. Однак цифри показують масштаби перешкод, з якими стикаються вчителі, учні та батьки. Скільки шкіл функціонувало протягом 2024/25 навчального року? Як повідомляє Міністерство освіти і науки, на початку навчального року працювало 12 248 закладів загальної середньої освіти. Вони включали різні формати навчання: близько 7,8 тисячі шкіл працювали очними, приблизно 2 тисячі – дистанційними, а ще 2,4 тисячі – у змішаному форматі.
90% шкіл обладнані укриттями (11 029 захисних споруд). Міністерство освіти і науки також надає дані, які свідчать про те, що на початок нового навчального року 1705 закладів зазнали пошкоджень, а 217 – зруйнованих, причому найменше пошкоджень зазнали професійно-технічні навчальні заклади (182 пошкоджені, 12 зруйновані).
Станом на початок 2024/2025 навчального року в закладах загальної середньої освіти в Україні навчалося 3 743 887 учнів, що на 4,3% менше порівняно з попереднім роком, згідно з даними Державної служби статистики України, опублікованими у квітні 2025 року. Це відображає найнижчу кількість дітей шкільного віку в Україні за останні 30 років. Експерти прогнозують, що тенденція до зниження кількості учнів, ймовірно, збережеться.
Українські діти за кордоном також мають чітку статистику — за даними ЮНІСЕФ, за межами України перебуває приблизно 2,2–2,3 мільйона дітей різного віку. З них близько половини не відвідують школу у своїй країні перебування.
Источник: www.ukrinform.ua
