Коли вона виходила під промені софітів, все навколо завмирало. Геді Ламарр – ім’я, що в сорокові роки минулого століття було знаком краси та пишноти. Її величали королевою Голлівуду, а режисери та багатії прагнули її уваги. Однак за блиском кінодіви ховалась інша Геді — жінка, чий інтелект був значно яскравішим за будь-який об’єктив. В той час, як шанувальники захоплювались її ролями, вона створила технологію, що стала основою Wi-Fi та Bluetooth, але людство занадто пізно оцінило її обдарованість.
Ранні роки Геді Ламарр
Гедвіґ Ева Марія Кіслер з’явилась на світ у 1914 році у Відні. Її мати, піаністка, наповнювала оселю мелодіями, а батько, керівник банку, мав прогресивні на ті часи переконання: він не розрізняв захоплення на "чоловічі" та "жіночі". Він пояснював юній Геді, як працюють пристрої та механізми, і в п’ять років вона вже розкладала музичні шкатулки, а потім складала їх знову — без допомоги, покладаючись лише на цікавість та логічне мислення. Наука стала її першою пристрастю, проте доля невдовзі повела її іншим шляхом.
У шістнадцять років Геді привернула увагу театрального митця Макса Рейнгардта. Він побачив у ній талант актриси, і, попри заперечення родини, вона занурилась у світ театру. Фальсифікувавши підпис матері, вона потайки навчалась в акторській студії, а потім втекла до Берліна – епіцентру європейського кінематографу. Її дебютні ролі були незначними, але в 1933 році все змінилось.
Гучна популярність
Фільм "Екстаз" став фурором — і прокляттям. Вперше в кінематографі акторка з’явилася на екрані оголеною та відтворила жіночий оргазм. Цим 19-річна Геді приголомшила світ. Папа Римський засудив стрічку, в США її заборонили, а Гітлер згодом дозволив випуск скороченої версії. Слава обрушилась на Геді, але разом з нею — і скандал. Рідні, перелякані репутацією доньки, знайшли їй чоловіка — Фріца Мандля, збройового промисловця та мультимільйонера.
Мандль боготворив Геді, проте бачив у ній приз. Він прагнув викупити копії "Екстазу", не давав дозволу зніматися і, наче ляльку, брав на ділові зустрічі та наради, де обговорювалися військові розробки. Важливі чоловіки вважали красуню лише окрасою столу і в її присутності говорили навіть про технічні таємниці. Але Геді мовчки слухала, запам’ятовувала та вчилася — особливо коли мова йшла про керовані радіосигналом торпеди, які Фріц створював для нацистів.
Втеча та новий початок
Життя з Мандлем стало неволею. Його зв’язки з Гітлером і Муссоліні, його контроль і деспотизм змусили Геді тікати. У 1937 році вона покинула Берлін, переодягнувшись служницею, добралась до Лондона, а потім переплила Атлантику на лайнері "Нормандія". На борту її запримітив Луїс Барт Маєр, очільник MGM. Він запропонував контракт і нове ім’я – Ламарр, навіяне зіркою німого кіно та звучанням французького слова "море". Так Геді потрапила до Голлівуду, де на неї чекали провідні ролі та популярність.
Її врода стала легендарною – подейкують, вона надихнула Disney на образ Білосніжки, а авторів коміксів – на Диво-жінку та Жінку-кішку.
Геніальна ідея за піаніно
Друга світова війна змінила її долю. Врятувавшись від нацистського впливу, Геді щиро бажала допомогти союзникам. Вона не могла викинути з голови розмови, почуті на нарадах у Мандля. Він обговорював з інженерами торпеди з радіокеруванням — перспективну зброю, проте з суттєвим недоліком: сигнали легко перехоплювались противником, і торпеди збивалися з траєкторії. Це питання не давало їй спокою. Вона, самоучка з допитливим розумом, почала роздумувати: як зробити радіозв’язок невразливим?
Вдома Геді облаштувала місце для винаходів — стіл з інструментами, подарованими Говардом Х’юзом, її коханим та авіаконструктором. Там вона креслила схеми та розбирала прилади, поки Голлівуд спав. Навіть на зйомках, у своєму акторському вагончику, вона мала блокнот та набір інструментів.
Рішення знайшлося в 1940 році, коли Геді познайомилася з Джорджем Антейлом — композитором, чиї радикальні експерименти з механічними фортепіано зробили його іконою авангарду. Вони зустрілися на вечірці в Голлівуді і швидко знайшли спільні теми, обговорюючи не тільки музику, а й війну. Якось, сидячи за роялем, вони розговорилися. Джордж грав, а Геді дивилася на клавіші – 88 чорно-білих нот, кожна зі своїм звуком. "А що, якщо радіосигнал теж буде перемикатися? — сказала вона. — З частоти на частоту, за секретним кодом, відомим лише своїм?".
Ідея була простою, але вражаючою: якщо сигнал не фіксується на одній частоті, ворог не зможе його зловити або заблокувати. Антейл підтримав думку. Він запропонував використовувати перфоровані стрічки — такі ж, як у механічних піаніно, — щоб передавач і приймач перемикались між частотами синхронно. Вони вирішили використати до 88 частот — на честь клавіш фортепіано — і створили систему, яку згодом назвуть "стрибкоподібною зміною частоти".
У серпні 1942 року вони отримали патент № 2,292,387 і віддали його військовим США — безоплатно, заради перемоги над нацистами. Військові поглянули на Геді — голлівудську красуню в елегантному вбранні — і зневажливо махнули рукою. Дехто вважав, що технологія занадто складна для сорокових років, інші не вірили, що акторка здатна на таке. Патент засекретили і відклали.
Від торпед до Wi-Fi
Поки її винахід чекав свого часу, Геді допомагала у війні іншим способом: збирала мільйони доларів на облігації, обіцяючи поцілунки щедрим донорам. Її тріумф у кіно припав на 1949 рік з «Самсоном і Далілою» — фільмом, що підкорив глядачів і зібрав величезні гроші.
Проте їй набридло амплуа «лялечки». «Моя зовнішність — моя біда», — казала вона, бажаючи, щоб світ оцінив її інтелект. У п’ятдесяті роки її зірка згасла. Шість шлюбів, троє дітей, переїзд до Маямі — Геді шукала спокій.
Але про її патент не забули. У шістдесятих роках американські військові почали застосовувати "стрибкоподібну зміну частот" у таємних системах зв’язку. У 1962 році, під час Карибської кризи, ця технологія забезпечила радіозв’язок кораблів від глушіння. А у вісімдесятих Пентагон розсекретив її, і принцип став доступним інженерам. У дев’яностих він ліг в основу Bluetooth, де сигнал перемикається між частотами, щоб пристрої не заважали один одному, та Wi-Fi, де сигнал розподіляється для захисту від перешкод. Геді не отримала за це коштів, але її вклад змінив світ.
Запізніле визнання
Лише в 1997 році, за три роки до смерті, Геді отримала нагороду від Electronic Frontier Foundation за вклад у технології. Їй було вісімдесят два роки, вона жила відокремлено у Флориді і не приїхала на церемонію. "Який сюрприз. Виявляється, я розумна", — з іронією відповіла вона по телефону. Померла Геді у 2000 році, залишивши по собі не лише фільми, а й світ, який вона по-своєму змінила.
В Австрії 9 листопада відзначають День винахідника – на честь Геді. У 2014 році її ім’я внесли до Національної зали слави винахідників США. Вона довела, що жінка може бути одночасно зіркою та вченою, красунею та генієм.
