Скільки себе пам'ятаю, моя бабуся завжди тримала на кухні скляну банку, наповнену монетами. Це не була скарбничка; там не було замка, і там не було заховано нічого важливого — лише дрібні гроші. Проте моя бабуся часто казала: «Нехай дзвенить у домі. Гроші люблять звук — тому не ображаються». Тепер, через багато років, я розумію, що за цим безтурботним прислів’ям стояла мудрість. Такий простий, такий домашній. І напрочуд точний, як повідомляє Ukr.Media.
Одного разу я запитала свою бабусю: «Ти не хвилюєшся, що в тебе закінчаться гроші?» Вона посміхнулася мені та відповіла: «Кітті, якщо жінка має розум і почуття рівноваги, у неї завжди будуть гроші. Не статки, але й ніколи не буде голодна». Тоді я лише знизала плечима. Зараз я згадую це як керівний принцип, особливо коли чую, як жінки мого віку висловлюють такі занепокоєння, як: «А що, як цього буде недостатньо?», «А що, як мої діти не допоможуть?», «А що, як моє здоров'я погіршиться?». Саме це я хочу обговорити з тобою — не як фінансовий консультант, бо я ним не є, — а як жінка, яка також хоче відчувати себе впевнено у майбутньому.
Не зберігайте все в одній ємності.
Бабуся казала: «Навіть борошно в коморі зберігається у двох пакетах, щоб миші не могли дістатися до всього одночасно». Цей принцип стосується і фінансів. Бо якщо всі ваші кошти зберігаються на одній картці — пенсійна, «на випадок надзвичайних ситуацій» і «можливо, я відвідаю санаторій» — це може викликати занепокоєння. Всього одне проведення, і все може зникнути. Одна невдача, і все вичерпається. Але якщо у вас є хоча б два рахунки: одна картка для щоденних витрат, інша для заощаджень, плюс трохи готівки, захованої десь таємно, це приносить відчуття спокою. Ви створюєте враження, що у вас є вибір. А вибір — це звільнення.
Не всі гроші слід відкладати «на потім». Жінки нашого покоління часто заощаджують на майбутнє, іноді ціною насолоди сьогоденням. Ми носимо старі пальта, накопичуючи заощадження «для дітей». Діти зрештою куплять собі власні, а ви будете змушені носити ці пальта двадцять років. Вам не потрібно все віддавати чи приховувати. Гроші повинні обертатися. Але обертайтеся з розумом.
Не соромтеся рахувати.
Ведення обліку — це не скупість. Це свідчить про повагу до вашої наполегливої праці. Це схоже на знання своєї ваги — не тому, що ви одержимі, а тому, що ви хочете оцінити свій поточний стан. Те саме стосується і грошей. Розуміння своїх доходів і витрат — це не «жадібність», це зрілий підхід. Коли ми перестаємо стежити за своїми фінансами, ми ніби втрачаємо контроль. А потім ми розмірковуємо: «Куди все це поділося?»
Бабуся вела бухгалтерську книгу. Вона документувала все: пенсію, подарунки, витрати. Не для того, щоб докорити собі, а щоб зрозуміти свою ситуацію. Ця практика давала їй відчуття стабільності. Тепер ви можете вести записи на телефоні, в блокноті або через додаток. Неважливо, як ви це робите. Головне, щоб ви відчували себе головним. Без цього дуже легко опинитися напризволяще у бурі.
Гроші — це не про удачу, а про звички.
Ось тут і починається все захоплююче. Багато хто вважає, що для того, щоб мати гроші, потрібно або багато заробляти, або успадкувати їх, або вдало одружитися. Однак моя бабуся казала: «Щоб мати гроші, потрібно ними цікавитися». Не варто їх обожнювати, але й не нехтувати ними. Гроші цінують турботу.
Що це означає? Це означає, що справа не лише в тому, скільки у вас є; справа також у вашому ставленні до цього. Якщо ви купуєте «дешево, бо мусите», воно, ймовірно, зламається протягом місяця, змусивши вас витрачати його знову. З іншого боку, якщо ви робите вибір з повагою до себе — навіть якщо це коштує трохи дорожче, але є якісним — це інвестиція. Щотижневий перегляд вашого бюджету — це не рутина; це фінансова гігієна.
Невеликі, послідовні дії дають результати. Почніть робити «запасний конверт». Уникайте імпульсивних покупок. Не купуйте «про всяк випадок». Бабуся сказала б: «Якщо щось просто лежить без діла, це не річ, а пил». І те саме стосується всього.
Фінансова незалежність — це не розкіш, це необхідність для душі.
Ви помічали, як тривожно ви себе відчуваєте, коли вам доводиться просити про допомогу? Навіть у когось близького. Навіть коли вони кажуть: «Не соромтеся просити, не соромтеся». Усередині ви все ще відчуваєте, що трохи зазнали невдачі. І ця «незначність» починає вас гризти. Не щодня, тихо, але вона вас роз’їдає. Тому що для нас, жінок, особливо з віком, вкрай важливо відчувати себе самодостатньою. Фінанси – одна з найсильніших форм підтримки.
Бабуся казала: «Не можна покладатися на чужу руку, навіть якщо вона тепла». Це не означає, що ви не можете прийняти допомогу. Ви можете і повинні її прийняти, особливо у важкі часи. Але відчуття того, що ви можете вижити без неї, — ось що приносить душевний спокій. Навіть скромна сума, яку ви заощадили для себе — не для своїх дітей, не на відпустку, не як подарунок комусь іншому, а для власного задоволення — дає неймовірне відчуття гідності. Це ніби ваша внутрішня постава випрямляється.
Тут справа не в тому, скільки у вас є, а в тому, як ви це сприймаєте. Для когось це може бути тисяча гривень у конверті «для мого задоволення». Для інших це може бути пенсія в поєднанні з роботою за сумісництвом. Дехто може здавати кімнату в оренду. Головне — розуміти: це належить мені. Я цим керую. Я не женуся за грошима — я домогосподарка. І ця внутрішня економіка живить набагато глибше, ніж здається.
Щедрість — це також форма ощадливості, тільки духовна.
Ах, це була улюблена тема бабусі. Вона могла торгуватися на ринку за кожну копійку, проте завжди жертвувала бабусі біля церкви «десятину». Якось я запитав: «У тебе небагато грошей на життя; чому ти даєш?» Вона відповіла: «Тому що, коли я даю, я почуваюся багатою». І в цьому є правда.
Джерело: ukr.media
