До війни Андрій Жупник займався у Львові бізнесом, що охоплював прокат музичного обладнання, надання репетиційних приміщень, студій звукозапису та управління власним майданчиком для концертів. У 2022 році він добровільно долучився до лав Збройних сил, а після завершення служби вирішив не повертатися до попередньої справи, а спробувати свої сили у сфері IT. Він пройшов навчання за програмою «IT для ветеранів» від EPAM Україна, здобув навички роботи з React та AWS, що зрештою призвело до отримання пропозиції про роботу в компанії. Наразі він обіймає посаду Junior Software Engineer і працює над волонтерським проєктом Digital FoodBank.
До війни Андрій Жупник займався у Львові бізнесом, що охоплював прокат музичного обладнання, надання репетиційних приміщень, студій звукозапису та управління власним майданчиком для концертів. У 2022 році він добровільно долучився до лав Збройних сил, а після завершення служби вирішив не повертатися до попередньої справи, а спробувати свої сили у сфері IT. Він пройшов навчання за програмою «IT для ветеранів» від EPAM Україна, здобув навички роботи з React та AWS, що зрештою призвело до отримання пропозиції про роботу в компанії. Наразі він обіймає посаду Junior Software Engineer і працює над волонтерським проєктом Digital FoodBank.
«Це був цілий музичний конвеєр»
Свого часу Андрій Жупник започаткував у Львові не просто підприємство з оренди музичного обладнання — це була ціла «музична фабрика». Він заснував репетиційні кімнати, студії для запису звуку та власний майданчик для проведення концертів, площа якого сягала 200 квадратних метрів. Це місце функціонувало як справжній рок-клуб, де вечорами вирувало життя, збиралися сотні відвідувачів, а гурти записували свої треки.
Водночас така діяльність була досить вимогливою. Протягом п’яти років Андрій працював практично без перерв. Врешті-решт, такий шалений темп вичерпав себе з погляду генерації нових ідей та розвитку. Бізнес забезпечував стабільний прибуток, але ентузіазм згас. Тому він прийняв рішення згорнути діяльність, продав усе обладнання та перейшов до пасивного управління нерухомістю — лише для того, щоб отримати хоча б трохи вільного часу та нарешті видихнути.
Саме у цей період дозвілля Андрій почав розглядати сферу IT. До 2014 року він вже мав певний досвід програмування на Ruby on Rails, а у 2021-му вирішив відновити цей шлях: закінчив курси з управління проєктами та покращив своє володіння англійською до рівня B2.
Але лютий 2022 року вніс корективи в ці плани.
«Я пішов до військкомату як доброволець»
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій звернувся до військкомату як доброволець. Він зазначає, що потрапити до війська в той час було справжнім випробуванням — з кілометровими чергами та плутаниною щодо підрозділів.
Більше того, ще до військової служби він мав інвалідність — відсутня частина лівої руки. Незважаючи на це, він наполягав на своєму зарахуванні на службу.
«Мене весь день тримали в черзі, а ввечері повідомляли: „Військова спеціальність не відповідає, повертайтеся додому“. Але я був наполегливим», — ділиться Андрій.
Спочатку він виконував обов’язки заступника начальника штабу батальйону територіальної оборони, а пізніше був переведений до бригади на посаду старшого офіцера групи безпеки військової служби.
Демобілізувався у липні 2024 року. На той час у нього народилася дитина, а сам він уже відчував наслідки фізичного виснаження після служби. Андрій зрозумів, що хоче проводити час із родиною.
Повернувшись додому, він вирішив не поновлювати діяльність у сфері бізнесу, а спробувати реалізувати давню мету — перейти в IT. Для цього він долучився до навчальної програми «IT для ветеранів» від EPAM Україна.
«Мені елементарно бракувало оперативної пам’яті»
Після військової служби навчання давалося Андрію нелегко. Мозок, який звик до постійного напруження та виконання військових завдань, відмовлявся засвоювати нову інформацію.
«Мені елементарно бракувало „оперативної пам’яті“. Ти сидиш над кодом, а в голові виникають невирішені проблеми з батальйону», — згадує він.
Однак, платформа для навчання була зручною, а поява штучного інтелекту, за словами Андрія, кардинально змінила правила гри.
Раніше, щоб знайти просту помилку в коді, можна було годинами шукати рішення в Google або звертатися за допомогою до знайомих розробників. Тепер достатньо описати проблему ШІ та отримати детальний аналіз.
«Тепер ти просто формулюєш запит до ШІ й за кілька секунд отримуєш розбір ситуації. Це значно прискорює процес», — зазначає він.
Під час навчання Андрій сконцентрувався на frontend-розробці та вивчав React. Згодом він пройшов курс з AWS, що зрештою призвело до отримання оффера в EPAM.
Перший проєкт — Digital FoodBank
Першим проєктом Андрія в компанії став волонтерський Digital FoodBank. Команда розробляє систему, яка допомагає організувати доставку продуктів від великих постачальників до притулків та їдалень.
Для Андрія це особливий досвід, оскільки результат роботи розробника тут проявляється не лише у вигляді коду чи функціоналу продукту.
«Коли ти пишеш інтерфейс для цієї платформи на React і усвідомлюєш, що завдяки твоїй праці десь у прифронтовому місті люди похилого віку чи переселенці вчасно отримають свіжу їжу, — це надає відчуття значущості», — розповідає він.
«Ветеран приходить до компанії не таким свіжим та енергійним»
З власного досвіду Андрій вважає, що процес повернення ветеранів до цивільної роботи є делікатним. Після військової служби людині може бути складно одразу повернутися до попереднього ритму життя та роботи.
«Військова служба виснажує зсередини, і колишній боєць приходить до компанії не таким бадьорим та енергійним, як випускник університету», — стверджує він.
На його думку, в період адаптації важливо не вимагати від ветерана максимальної продуктивності з перших днів.
«Виконати завдання на 75–80% — це вже чудовий результат для людини, яка адаптується до цивільного та робочого життя. Головне — не поспішати, відновлюватися та вступати в нове життя крок за кроком».
Источник: www.vesti-ua.net