Пам'яті морського піхотинця Василя Чолпана Хвилина мовчання 28.07.2025 09:00 Укрінформ Він отримав важке поранення, потрапив у полон, прагнув займатися спортом, а також створити реабілітаційний центр для своїх побратимів.
Василь народився 31 березня 1983 року в селі Галіцинівка Миколаївської області. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України у 2015 році. Спочатку служив у 43-й артилерійській бригаді. Через деякий час був переведений до 36-ї бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Брав участь в АТО/ООС.
Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення, його підрозділ обороняв позиції в Маріуполі. 26 лютого 2022 року російський літак скинув бомби на склад, де Василь розвантажував боєприпаси. Він отримав важку травму хребта, яка не дозволила йому самостійно пересуватися.
Його товариші доставили його до лікарні. Однак ворог наступав з усіх боків, і місто зазнавало невпинного обстрілу. Одного дня його також там обстріляли. Морський піхотинець вижив, незважаючи на всі труднощі, як він пізніше розповідав, більшість лікарняних палат були повністю зруйновані.
Василя все ж таки спустили в підвал, але в зруйнованій лікарні не було медичного персоналу, який би міг надати йому належну допомогу. Тож він залишився наодинці зі своїми травмами. Він провів десять днів в ізоляції. Охоплений безнадією та відчаєм, він мало не покінчив життя самогубством.
«Я зрозумів, що в такому стані ніхто мене не захоче. Я думав про те, щоб перерізати собі вени… раніше операції проводили в підвалі, тому скальпель був під рукою. Я взяв його та почав вирізати на чашці прощальну записку для своєї родини — дружини та дітей. Я думав, можливо, хтось знайде її та передасть їм. Але коли я подумав про свою дочку та сина, я завагався. Я безмежно їх люблю… Я подумав, що, можливо, все ж таки повернуся додому. Навіть якщо я інвалід, дітям потрібен їхній батько», — згадував він пізніше.
12 квітня 2022 року Василя взяли в полон російські війська. Його перевезли до тимчасово окупованого Донецька.
Захисник повернувся додому після першого обміну важкопораненими військовослужбовцями, який відбувся 29 червня 2022 року. Лише тоді українські лікарі розпочали його лікування. Василь переніс численні операції та кілька курсів інтенсивної реабілітації. Він старанно працював над собою, щоб повернути собі повноцінне життя.
«Я пересуваюся на інвалідному візку, але прагну знову стати на ноги; я вірю, що зможу цього досягти. Я вірю, що все буде добре. Я виріс біля моря і хочу хоча б зайти у воду з ходунками, бо на інвалідному візку це неможливо. Тому я докладаю величезних зусиль для свого одужання, хоча процес реабілітації ускладнюється болісним болем, який я постійно терплю», – поділився Василь.
У роки після повернення з полону він майже весь час проводив у лікарнях та реабілітаційних центрах Києва, тоді як його дружина та двоє малолітніх дітей продовжували жити в Миколаєві.
У лютому 2025 року в родині військовослужбовця сталася радісна подія: благодійний фонд «Серце Азовсталі» допоміг їм придбати квартиру в Київській області, що дозволило родині нарешті возз’єднатися.
Це стало додатковою мотивацією для Василя докласти ще більше зусиль для відновлення рухових функцій. Він уявляв собі плани на майбутнє, прагнучи грати у волейбол та брати участь у змаганнях. Він мріяв створити разом зі своїми товаришами реабілітаційний центр для підтримки тих, хто повернувся з полону. Однак цьому не судилося збутися…
15 травня Василь помер у лікарні після чергового ускладнення.
«Ми служили разом, він був моїм другом і співчутливою, доброю душею. Як і я, він отримав серйозну травму хребта, і ми обидва були в полоні в окупованому Донецьку. Василь пішов добровольцем на війну, служив у підрозділах логістики, був дуже відповідальним. Після полону він пройшов тривале лікування і досяг гарних результатів. Але десь по ходу справи вони щось пропустили, розвинулася інфекція, і його не стало», – сумує за своїм товаришем морський піхотинець Павло Познанський.
Вічна шана і слава Герою!
Фото: Серце Азовсталі, з відкритих джерел
Війна пам'яті Морська піхота Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
