Пам'яті льотчика та “мисливця на шахідів” Костянтина Оборіна Хвилина мовчання 29.08.2025 09:00 Укрінформ Щороку йому доводилося звертатися за дозволом на продовження захисту країни, оскільки він уже досяг призовного віку.
18 липня 2025 року під час бойової операції загинув керівник Одеського аероклубу, ветеран війни в Афганістані, військовослужбовець Збройних Сил України полковник Костянтин Оборін «Камікадзе». Йому було 63 роки.
Він допомагав бійцям АТО з 2014 року. Використовуючи свої попередні зв'язки з Афганістану, йому вдалося евакуювати 29 українських солдатів з так званих «Л/ДНР» та особисто вирушив на окуповані території, щоб забезпечити їхню безпеку.
Після повномасштабного вторгнення Костянтин вступив до лав Збройних сил України для захисту України. Він обіймав посаду командира ескадрильї в 11-й окремій армійській авіаційній бригаді «Херсон». Як пілот легкого літака, полковник Оборін успішно перехопив російські «Шахіди» на півдні України на літаку Як-52.
Численні друзі та знайомі поділилися своїми спогадами про Костянтина в соціальних мережах, називаючи його «легендарною людиною», «неймовірно доброю» та «опорою не лише для своєї родини та близьких, а й для багатьох інших».
«Щоразу, коли він нас відвідував, я починала скаржитися. Костя, у тебе стільки онуків. Тобі вже за 60, тож можеш на пенсію! Ти ж обіцяв! [А він відповідав] «Ні, маленька» (він називав мене маленькою і щоразу обіймав), «я продовжуватиму боротьбу. Подивись, яка я зараз з людьми. Я маю захищати свою сім’ю, свою країну, тебе і дівчат!» І він так щиро посміхався…» – згадує Катерина Ножевнікова, відома одеська волонтерка та засновниця благодійного фонду «Корпорація монстрів».
Вона заявила, що оскільки він перевищив мобілізаційний вік, то щорічно їздив до Києва, щоб попросити дозволу продовжувати захищати країну. «Коли сотні тисяч молодих «чоловіків» ховаються по своїх домівках…», – додає волонтерка.
Журналістка та військова кореспондентка Наталія Нагорна, яка давно займається парашутним спортом, також розповідає про свою зустріч із Костянтином.
«Ми прибули під Одесу, коли я травмував ногу. Там був аеродром, мої друзі стрибали, а я літав на планері, з гіпсом, що звисав з борту. А головним героєм там був Костя в чудернацькому комбінезоні. Потім Костя випустив величезну повітряну кулю, схожу на сирну голову. Потім він кудись полетів. Це було незвичайне знайомство.
Під час боїв за Херсонську область Костя попереджав нас про те, що нас чекає, оскільки ми жили в небезпечній місцевості. Він пропонував допомогу. І каву. Іноді він надсилав кумедні та милі селфі. Зрідка він писав з передової. Він зазначав, що не боїться «не жити». Останнє повідомлення від Кості в моєму месенджері: «До зустрічі!».
Він також запевнив нас, що ми переможемо. І що ми здіймемося на повітряній кулі над Одесою.
«Костя — небесний індивід. Рекордсмен України зі стрибків з парашутом. Повітряний гігант. Саме це я намагаюся собі нагадати: він одразу ж вознісся на небеса. Колись у потойбічному житті ми неодмінно зустрінемося знову», — сумно висловився журналіст.
У червні 2022 року Костянтин як військовий діяч висловив у Facebook свої погляди щодо того, що потрібно, щоб сама думка про війну вселила жах у супротивника.
«Ми повинні створити умови, які гарантуватимуть, що кожен солдат буде оснащений вогнепальною зброєю, формою, взуттям, бронежилетом та рюкзаком, що містить усі необхідні речі на перший тиждень вдома. Офіційно. Щорічне навчання та підготовка».
Ми не повинні опинитися в таких ситуаціях, як ця, коли нам «доводиться терпіти тиждень, поки ми роздамо зброю та бронежилети». Або «чекати місяць, поки наші союзники не нададуть кулемети».
Цього не можна продовжувати. Натомість, протягом трьох годин слід мобілізувати та організувати півмільйона резервістів та Війська територіальної оборони. За таких обставин навіть сама думка про війну з Україною жахатиме ворога.
Ми повинні винести уроки. Ми повинні вжити негайних заходів. Бо за кілька місяців ми знову почуємо політиків, які швидко забудуть, як російські передові підрозділи вторглися до Києва (!!!).
Однак неможливо захопити місто, де всі озброєні. Неможливо підкорити націю, де кожне місто служить фортецею. Розумієте?! Ніхто не може виграти такий конфлікт.
І поки ми шукаємо наше НАТО, нам просто потрібно звертати більше уваги один на одного.
«Нас мільйони. Ніхто не може нас перемогти. Ми СИЛЬНІ, ми ВІЛЬНІ», – стверджував Оборін.
У 2022 році, ширяючи над Одесою, він виконав останнє бажання свого учня, Героя України Владислава Бувалкіна, розвіявши його прах над рідним містом.
В Одесі попрощалися із загиблим захисником Костянтином Обориним / Фото: Ніна Ляшонок, Укрінформ
Источник: www.ukrinform.ua
