Пам'яті історика, військовослужбовця Володимира Брославського (позивний "Хорват")

Пам'яті історика, військовослужбовця Володимира Брославського (позивний “Хорват”) Хвилина мовчання 28.09.2025 09:00 Укрінформ Вивчали минуле та боролися за майбутнє

Володимир народився 22 квітня 1979 року в Бережанах Тернопільської області. Закінчив місцеву середню школу, а згодом історичний факультет Тернопільського педагогічного університету, де продовжував працювати вчителем та науковим співробітником.

У 2007 році захистив кандидатську дисертацію на тему Російського царства на Правобережній Україні (1793–1861). Був ініціатором створення освітнього порталу «Академія», а з 2014 року очолює громадську організацію «Інститут модернізації суспільства».

«Його життя було прикладом служіння науці, студентам, Україні. У стінах університету Володимир Любомирович залишив після себе не лише значні наукові здобутки, а й безцінне людське тепло, доброту, вміння надихати молодь. А на полі бою він був прикладом мужності, честі та відданості рідній землі», – згадують свого колегу з Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

У травні 2015 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України, присвоїли статус учасника бойових дій. Володимира нагородили почесним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За зразкову військову службу» III ступеня.

Водночас він не полишав наукової діяльності: у 2018 році був делегатом Міжнародного форуму ректорів у Китаї, з 2019 року координував співпрацю між ТНПУ імені Володимира Гнатюка та Шеньянським педагогічним університетом, був координатором Інституту Конфуція.

«У нашій пам’яті Володимир Любомирович назавжди залишиться чудовим учителем, наставником і людиною, яка не байдужа. Він не байдужий, коли ще у 2013 році ми, студенти, виходили на площі та майдани, щоб захистити своє майбутнє. Він був одним із небагатьох, хто був з нами, підтримував нас, пояснював те, чого ми, враховуючи наш вік, ще не розуміли і не бачили», – написала його колишня учениця Юлія Янчинська.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир знову вступив до лав захисників, спочатку у складі зенітно-гарматного розрахунку, а згодом у контрдиверсійному підрозділі, виконуючи бойові завдання в Донецькій та Харківській областях. Пізніше, у складі мінометної батареї, воював за Донбас та Сумську області.

21 вересня 2025 року «хорват» віддав своє життя за Україну, рятуючи пораненого товариша.

Юрій Кульпа, речник 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України, написав: «На жаль, найкращі йдуть зі світу. «Горват» – командир мінометної батареї. Професіонал, патріот, людина з великої літери. Його всі знали – надійний, хоробрий, завжди поруч».

Брати пам'ятають загиблого солдата як справжнього вчителя, чи то на полі бою, чи в мирному житті.

«Любомировичу, ти був учителем, і в університеті, і на війні, ти був справжнім і турботливим командиром, але найголовніше — ти був справжнім і щирим Другом. Я ніколи не забуду наших нічних розмов в аеропорту, шляху, яким ми йшли пліч-о-пліч під Куп'янськом і на Сумщині, нашого «зведення годинника» за чаєм та кавою у Великій Писарівці. Спочивай з миром, Друже. Честь. Ми помстимося. Єдине, що можу пообіцяти», — написав брат Володимир Бірчак.