Пам’яті освітянина та воїна Павла Жука Хвилина мовчання 16.03.2025 09:00 Укрінформ Його охарактеризували як людину, яка цілодобово усміхалася та жартувала.
Павло народився в селі Пашківці, що на Хмельниччині. З юних років він займався народними танцями та мав великий інтерес до військової справи, що спонукало його продовжити навчання в Кам’янець-Подільському ліцеї, відомому своєю суворою військово-фізичною підготовкою, після закінчення восьмого класу.
Батьки згадують його як допитливого, рішучого, з широким колом друзів з дитинства. Його відкритість і позитивна манера поведінки привертали до нього людей, незалежно від ситуації.
«Я вчитель математики та фізики, — розповідає батько Анатолій. «Моя дружина тоді працювала директором. Мій син дуже хотів показати нам, що він може вистояти, і вступив до ліцею в Кам’янці-Подільському. Він був відмінником у навчанні, досягаючи таких балів, які дозволяли йому вступити до будь-якого університету країни. Згодом він отримав спеціальність викладача фізики, інформатики та астрономії в Кам’янець-Подільському національному університеті ім. І. Огієнка».
За словами його вчителя Вадима Стецюка, він ніколи не бачив Павла без усмішки, називаючи його людиною, яка постійно усміхається і жартує.
Після закінчення університету Павло обійняв посаду вчителя фізики та інформатики в НВК №4 м. Хмельницького. Студенти пам’ятають його не лише як педагога, а й як друга, який випромінював позитив, пропонував допомогу, давав мудрі поради та підбадьорював.
Після кількох років викладання він прийняв рішення захищати свою країну. Пішов на службу в Збройні сили і став солдатом 15-го окремого гірсько-штурмового батальйону ЗСУ.
“Павло Анатолійович був прекрасним і піднесеним педагогом, який викликав повагу як у студентів, так і в колег-педагогів… У 2020 році він підписав контракт із Збройними Силами України. Виходячи з мого кабінету після підписання заяви про звільнення, він сказав мені: “Олесю Віталіївно, все буде добре!”. Він надихав і дітей. Його заняття сприяли теплій, дружній взаємодії, усунення традиційного розколу вчитель – учень», – нагадала директор НВК №4 Олеся Прус.
Анатолій Жук згадує, що Павло часто бував на передовій, але рідко розповідав про війну.
“Йому було досить складно впоратися з тим, що він там побачив. Це було видно. Коли він повернувся додому, він виглядав замкнутим. Павлік навіть не поділився подробицями про свої досягнення. Одного разу його дружина зайшла на сайт президента і дізналася, що він нагороджений двома орденами за мужність”, – розповідає батько.
Востаннє родина бачила Павла у серпні 2022 року під час короткої триденної відпустки. Більшу частину часу він присвятив маленькій донечці і привіз додому врятовану з Донецької області вівчарку. Батько згадує, як Павло сидів біля собаки і зауважив: «Хоч один із нас виживе».
Павло Жук помер від важких поранень 2 жовтня 2022 року поблизу Осокорівки на Херсонщині. Йому було всього 29 років.
Провели воїна в рідних Пашківцях. Залишилися батьки, дружина та дочка.
«Звістка про твою смерть наповнила всіх нас невимовною скорботою. Ти був надзвичайно яскравою та позитивною особистістю, завжди міг підтримати та сформулювати правильні слова; я знав, що завжди можу на тебе покластися. Я щиро ціную нашу дружбу. Ми ніколи не пробачимо і не забудемо», – висловлюється про Павла його друг Ігор Левицький.
За час служби Павло Жук був нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів, а також медаллю «Захиснику Вітчизни». Посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».
На будівлі школи в Пашківцях відкрито меморіальну дошку на честь захисника. Світлина Павла також красується на Алеї Героїв у Хмельницькому, куди його студенти часто приносять квіти.
На честь Павла Жука названо НВК No 4 м. Хмельницького, де він вчителював.
Ще за життя Павло складав вірші, які увійшли до збірки творів військовослужбовців «Герої серед нас».
Честь і слава Захиснику!
Фото: vsim.ua та Суспільне. Хмельницький
Хмельницький Пам'ять Війна Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
