Пам’яті телеоператора Олексія Ольховика (позивний «Фокус»)

Пам’яті телеоператора Олексія Ольховика (позивний «Фокус») Хвилина мовчання 27.07.2024 09:00 Укрінформ Уже 26 лютого 2022 року, телеоператор Олексій Ольховик долучився до 241 бригади тероборони міста Києва. Згодом його відправили на фронт на Донеччину.

У понеділок, 13 березня 2023 року, захисник загинув у Бахмуті внаслідок смертельного поранення з протитанкового гранатомета.

39-річний солдат Олексій Ольховик із позивним «Фокус», за інформацією Національної спілки журналістів України, був 51-м працівником медіа, який загинув після початку повномасштабної російської агресії проти України. Так склалося, що перше журналістське відрядження на війну в Олексія як оператора «Суспільного» було у 2020 році саме в Бахмут.

У вересні 2022 року Олексій Ольховик дістав мінно-вибухове поранення і близько місяця лікувався. За цей час, за інформацією журналістки Анастасії Жук, щоб зняти сюжет, вони встигли разом поїхати до звільненого Херсона. За словами колеги, Олексію Ольховику на війні дуже не вистачало його операторської роботи, він сумував за зйомками.

Тандем телевізійників Олексія Ольховика та Анастасії Жук колеги називають незабутнім. Відзначають веселу вдачу оператора і «вічні підколи один одного». Ганна Губатюк про цю знімальну групу згадує епізод зі зйомок, здається десь під Луганськом, журналістка з мікрофоном: «Ви на позиції наших військових, в кадрі зруйнований міст», а далі розкадровка – і голоси за кадром : «Льоша, я піду тут поруч подивлюсь». – «Ага, іди Жук, там як раз все заміновано…».

«З Олексієм ми працювали не один рік, запускали прямоефірний марафон «На карантині» з початку пандемії, потім проєкти «Суспільна студія» і «Прозоро», робили трансляції до визначних дат та спецефіри, у нас був дружній колектив, багато різноманітних і цікавих зйомок, плани на майбутнє, — згадує Наталія Загуменна, виконавча продюсерка ТО прямоефірних проєктів та трансляцій «Суспільного». — Олексій був професійною, світлою людиною з почуттям гумору, чудовим оператором і колегою, якого нам всім не вистачатиме».

«Олексій для частини наших молодих журналістів був першим оператором, який надихав своєю підтримкою і відданістю справі. Ловив найкращі ракурси, допомагав та робив атмосферу на зйомках невимушеною. Журналісти були впевнені в результаті, коли їм на зйомки ставили Льошу. З Олексієм пов’язано багато смішних історій і жартів, які набули сумного присмаку після його втрати», — додає Євгенія Опекунова, друга редакторка ТО прямоефірних проєктів та трансляцій телеканалу.

«Ми мали зняти з тобою фільм. Короткометражний. А потім і повний метр. Складали сценарій. Малювали розкадрування. Я обіцяю тобі, що зніму фільм. І не один. Ти багато чого навчив мене. І в роботі, і в житті», – написала журналістка Анастасія Жук після загибелі Олексія Ольховика. Вони разом знімали все: починаючи з матеріалу про індекс борщу та репортажів із Чорнобиля і закінчуючи позиціями український військових (тоді ще в районі ООС) на Світлодарській дузі, у Красногорівці, Мар’їнці, Авдіївці…

Про день загибелі Олексія Ольховика кореспондентці «Суспільного» розповів командир 2-го стрілецького взводу 205-го батальйону на ймення Володимир з позивним «Механік», зауваживши, що дуже важко втрачати таких людей. «Там не було, де сховатися, усі осколки пішли у нього», — сказав побратим.

Оскільки Олексій був людиною цивільною, то на фронті командир спочатку від нього багато не очікував. Утім думка змінилася уже після першого бою. Володимир додав: «Під час другої каденції служби в Бахмуті я зрозумів, що він не лише хороший воїн, а ще й хороший друг».

Прощалися з Олексієм Ольховиком у Києві 20 березня 2023 року. На поминальну службу у Вознесенській церкві прийшли родичі, друзі, знайомі та бойові побратими телеоператора.