Пам'яті старшого бойового медика Анастасії Кравчук (позивний “Лаванда”) Хвилина мовчання 06.04.2025 09:00 Укрінформ Серце молодої жінки перестало битися під час евакуації постраждалих у районі Покровського.
27-річна Анастасія пішла служити добровольцем. Звільненого з полону чоловіка Євгена їй так і не довелося побачити.
Анастасія народилася 5 травня 1997 року в селі Лихолітки Чернігівської області. Мама Галина Мачач згадує, що дочка змалку була допитливою, любила читати, танцювати, відвідувала музичну школу.
«У нашій сім’ї вона народилася пізно. Ми її, як то кажуть, оберігали, бо це була наша єдина квітка, дуже гарна донька з блакитними очима. Ми з чоловіком її дорожили… Ми намагалися дати їй найкраще, що у нас було», – розповіла журналістам пані Галина.
За даними Козелецької селищної ради, Анастасія закінчила місцеву загальноосвітню школу № 3. Потім вона вступила до Київського медичного коледжу № 3, де здобула освіту медсестри.
Молода жінка працювала в центральній районній лікарні, а згодом у клінічній лікарні «Феофанія» УДАІ. З початком повномасштабного російського вторгнення почала волонтерську діяльність, допомагаючи жителям Херсона, Нової Каховки та інших міст.
З 2023 року Анастасія працює операційною сестрою в Інституті травматології та ортопедії НАМН України в Києві.
У лютому 2024 року добровільно пішла до Збройних сил України медиком, підписавши контракт із 68-ю окремою єгерською бригадою імені Олексія Довбуша. Їй дали позивний «Лаванда».
«Скажу так, мені 27 і я військовий!» Про це Анастасія написала у Facebook. «Коли мені буде 57, я все одно буду солдатом! Я присвячую цій справі своє життя!»
Вона сказала, що почувається серед своїх товаришів як вдома.
“Протягом свого життя я ніколи не дотримувалася суспільних норм… Я рада бути оточена понад 80 людьми, які можуть похвалитися значними досягненнями. Заслужити повагу – це складно, але я докладаю зусиль”, – написала вона.
Український поет і військовий Павло Вишебаба згадав, що «Лаванду» зустрів під Покровським.
«Пам’ятаю, як мене одразу захопили її татуювання та я зробив їм компліменти – вони були яскравими та жартівливими. Наші службові ролі не збігалися, але під час нашого короткого знайомства я відчув її войовничий дух – якщо хочете, лицарську сутність. Вона була жвавою, енергійною, здатною зосередитися та служити з гумором та хоробрістю, коли це було необхідно», – розповів Павло.
Він зазначив, що вона працювала в складних умовах, але явно була в своїй стихії.
«Лаванда сприймала себе не як жертву, а як людину, яка виконує життєво важливу роль. Займається чимось глибоко значущим», – зауважила Вишебаба.
Чоловік Анастасії Євген теж захищав націю на сході. Його взяли в полон у червні 2022 року, і вона чекала на його повернення майже три роки.
Пані Галина згадує останню розмову з донькою 20 жовтня: «Вона була дуже розчулена, бо в неї щойно вбили двох братів, пакувала їх у сумки, кричала: «Мамо, у нас є дві двісті, вони по нас стріляють!».
Наступного дня військові зв'язалися з її матір'ю і повідомили, що серце Анастасії зупинилося, коли вона надавала допомогу постраждалим. Жінка зазначила, що у її доньки вже була хвороба серця. Офіційно молода жінка пішла з життя через “ускладнення стану здоров'я під час проходження військової служби”.
26 жовтня 2024 року у Вознесенському храмі Козелця відбулося вшанування старшого медика Анастасії Кравчук перед похороном на Журавлівському кладовищі у Лихолітках.
Євген Кравчук повернувся з полону на початку 2025 року.
– відповіла пані Галина
Источник: www.ukrinform.ua
