Пам’яті спецпризначенця Геннадія Керничного (позивний «Вікінг») Хвилина мовчання 02.11.2024 09:00 Укрінформ П’ять років виконував бойові завдання, будучи на протезі
Геннадій народився 29 січня 1997 року на Вінниччині. Закінчив Буковинський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому випускника називають одним із найкращих. «Він любив життя так, як можуть його любити лише вільні!», – розповідають у ліцеї.
Хлопець був майстром спорту з бойового самбо.
Наприкінці 2014 року Геннадій добровільно поповнив лави ЗСУ. І вже наступного року брав участь в боях за Дебальцеве, Мар’їнку, Станицю Луганську, Щастя, Веселу гору, Зайцеве, Золоте-2.
Протягом служби захисник отримав дві контузії. У 2018 році втратив частину нижньої кінцівки (відрив ступні), після чого 9 місяців безперервно лікувався.
«Вкрай важке відновлення, але на одному зі знимків Геннадій з культею, в швах вже приймає виклик з підйому великої ваги. Я кричу на весь зал, вимагаю відмовитися, але це Керничний – він ніколи не здається!», – згадує волонтерка Оксана Корчинська.
Життєрадісний, енергійний, сміливий, навіть після важкого поранення «Вікінг» не втрачав завзяття: брав участь у міжнародних і спортивних змаганнях ветеранів Збройних сил України та армій дружніх країн, інвалідів, пройшов у Збірну України, проте відмовився від участі на користь служби.
У 2020 році у Харкові він був учасником змагань з кросфіту серед ветеранів АТО/ООС, які втратили кінцівки. Тоді зібралося 19 спортсменів з 15-ти міст України. Перше місце серед дебютантів посів Геннадій.
Із перших хвилин повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік захищав Київщину. Брав участь в обороні Макарова, Лютежа, Козаровичів, штурмі і зачистці Мощуна, Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Далі воював на Харківщині – звільняв з побратимами Прудянку, Супівку, Кочубеївку.
Наступні бойові дороги «Вікінга» описує Барська міська рада: «Бої за Донецьк. Штурм і звільнення Ямпіля, оборона і штурм Вуглегірської ТЕЦ, Новолуганське, Мала Миколаївка, Отрадівка, Іван Град, Опитне. Безпосередньо місто Бахмут – 10 місяців. В ході виконання завдань особисто організовував розвідувальні операції та здійснював проведення розвідки вихідних районів, маршрутів руху військ».
Керівниця Центру реінтеграції ветеранів АТ «Українська оборонна промисловість» Марина Соколова згадує осінь 2022 року, коли на одному з блокпостів на Донеччині зупинилася колона волонтерських машин, щоб пропустити кілька американських «Хамві» з українськими сцецпризначенцями, які пролітали, не гальмуючи. За кулеметом на першій машині в касці, масці, балаклаві був Геннадій.
«В якийсь момент Гена для мене став уособленням ССО. До нього і після було багато, але мозок вперто наділяє тими номінальними рисами саме його, – написала жінка. – Якби ССО не мали свого роду військ, то заради Гени його варто було б створити. Оті тактікульні рекси, які можуть на війні все, то про нього. Неймовірно красивий, але тримає на дистанції чужих, уважно придивляється. Чию довіру і усмішку з ямочкою на щоці ще треба заслужити. (…) Мати таке терпіння, бути таким гідним і тактовним, мати таку витримку і оптимізм – щось сильніше звичайного людського».
За бойові заслуги Геннадій Керничний відзначений такими нагородами: орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня, «За військову службу Україні», «За пролиту кров в боях за Україну», «За взірцевість» ІІ та ІІІ ступеня, «Іду на ви» І ступеня, «За воїнську доблесть», «Воля і мужність», «За оборону рідної держави», «Учасник АТО», «Учасник ООС», «За оборону Мар’їнки», Орден Покрови Козацтва та нагородною зброєю Glock 17.
На відбір до Ігор Нескорених у 2023 році до Львова Геннадій приїхав з Бахмута.
«Без підготовки, без тренувань – він підходив до кожного виду спорту, як до найважливішої справи в житті. За годину після завершення церемонії закриття Гена був вже на вокзалі – у Бахмуті його чекали побратими. Гена – воїн до останньої краплі крові. Він людина глибоких цінностей і беззаперечної жертовності, для якого дійсно була і є «Україна понад усе», – розповідають на сторінці Invictus Games: Team Ukraine.
Сержант загинув під час виконання бойового завдання 23 вересня від ворожого fpv на Харківському напрямку. Буквально за кілька днів до цього – 19 числа – Геннадій був нетривалий час у Києві. Ці кілька годин «Вікінг» використав для підтримки максимального числа побратимів з ампутаціями. Лікарі радили госпіталізуватися, бо бачили, що його культя натерта. Але Геннадій відмовився.
"Герой! Титан, який, втративши частину ноги, залишився у строю та продовжив боронити рідну землю. Йому назавжди 27! За своє життя він зробив усе, що можливо й неможливо в боротьбі проти ворога", – кажуть про вихованця у Буковинському ліцеї.
Прощання із захисником відбулося у рідній Слободі-Гулівській на Вінниччині.
Слава і вічна пам’ять!
Фото: Фейсбук-сторінка Буковинський Ліцей, БФ "Харків з тобою", Фейсбук-сторінка Оксана Корчинська, Фейсбук-сторінка Марина Соколова, Барська міська рада
Пам'ять Вінниччина Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
