Пам'яті наймолодшого Героя Небесної Сотні Назарія Войтовича. Хвилина мовчання. 20.02.2025 09:00 Укрінформ. Його життя трагічно обірвалося від кулі снайпера.
Цього дня, 20 лютого, українці вшановують пам'ять Героїв Небесної Сотні. Наймолодшим серед тих, хто загинув на Майдані 11 років тому, був 17-річний студент Назарій Войтович.
«Для нас 20 лютого – найважчий день. Мені важко передати свої емоції, серце болить від горя, і ця втрата нестерпна», – розмірковує батько Героя Юрій Войтович.
Він яскраво згадує останню розмову з сином. Назарій подзвонив і повідомив, що їде автобусом на Майдан. Батьки закликали його бути обережним. Він запевнив їх, що залишатиметься поряд зі сценою.
За словами пана Юрія, хлопців автобусом відвезли на околицю Києва. Звідти вони попрямували на Майдан. Там Назарій возз’єднався зі своїм двоюрідним братом Олегом Мандзюком.
Про його смерть батькам хлопчика повідомив волонтер, який виявив його телефон.
«Я їхав увечері до Києва за сином. О першій годині ми приїхали до Києва. Мене привезли до кімнати, де лежали загиблі хлопці. Це було жахливо. Я впізнав сина по одязі», – розповідає батько.
Пан Юрій згадує, що в кімнаті його сина до сьогодні нічого не змінилося. Туди лише додали його нагороди та фотографії.
«Ми разом із сином робили ремонт у цій кімнаті. Разом вивішували синьо-жовтий і червоно-чорний прапори. Адже Назарій з дитинства захоплювався історією України. Також нам подарували телефон сина. Але ми досі не можемо зважитися його увімкнути…», – розповідає батько.
Він описує Назарія як життєрадісного і дуже допитливого.
«Коли про щось запитував, він завжди відповідав. Він любив допомагати мені в моїх завданнях, був дуже винахідливим. Він прагнув закінчити університет і продовжити освіту у Львівській академії мистецтв. Він також прагнув прогресу України та досягнення справжньої незалежності», — розповідає його батько.
Назарій народився 2 червня 1996 року в селі Травневе Збаразької громади Тернопільської області. Після закінчення школи вступив на дизайнерське відділення Тернопільського кооперативного фахового коледжу. 31 травня 2024 року на фасаді коледжу на його честь встановлено меморіальну дошку з написом: «Навіки студент, Герой України». Також у закладі створили куточок пам’яті Назарія, де виставили його фотографії та роботи, а його вчителі та однокласники створили арт-інсталяцію.
«Назарій був світлою та доброю людиною. Його творчість часто відображала патріотичну тематику – він глибоко захоплювався козацтвом. Коли почалася Революція Гідності, було видно, що він глибоко стурбований і боляче ставиться до подій, що відбуваються в Україні», – поділилася його викладач коледжу Світлана Анатоліївна Приймук.
Вона добре пам'ятає останній урок, на якому був Назарій.
«Це було 19 лютого. Я викладав їм «Рекламу». Я запитала в студентів, коли вони будуть складати завдання вдома. Назарій також сказав, що наступного дня принесе свої, я приїхала на роботу – і мені повідомили, що він помер, я просто не могла в це повірити, – зі сльозами згадує Світлана Анатоліївна.
За її словами, Назарій збирав у студентів у гуртожитку речі, необхідні для мітингувальників на Майдані, і того вечора попрямував до автобусів, які відправлялися до столиці. Він сів в автобус і теж поїхав до Києва. По дорозі він подзвонив батькам.
Наступного дня хлопець загинув на вулиці Інститутській: снайперська куля влучила йому в обличчя, пройшла праву щоку, порізала сонну артерію…
Похорон Назарія Войтовича пройшов на його батьківщині у Травневому. За мужність і патріотизм йому посмертно присвоєно звання «Герой України» та почесну медаль «За жертовність і любов до України».
Батьки, родина, друзі та віддані українці хлопця прагнуть зберегти пам’ять про нього. У селі Травневе створили Мистецьку резиденцію Назарія Войтовича – майданчик, де маленькі художники можуть творити та проводити освітні заходи для дітей.
Источник: www.ukrinform.ua
