Пам'яті журналіста, розвідника, добровольця Віктора Гурняка (позивний “Гарт”) Хвилина мовчання 06.06.2025 09:00 Укрінформ Він вступив у конфлікт як журналіст, перейшов на добровольчу посаду і зрештою став частиною батальйону “Айдар”
Віктор Гурняк — настільки складна особистість, що важко розглядати його з однієї точки зору. Однак сьогодні, у День журналіста, ми згадуємо його передусім як журналіста: Віктор співпрацював з Reuters, Insider та LUFA, будучи одним із перших репортерів, які задокументували конфлікт, розпочатий Росією проти України у 2014 році.
В Енциклопедії сучасної України Віктор Гурняк описується як громадський діяч, фотожурналіст, розвідник та військовослужбовець.
Народився в Тернополі 8 червня 1987 року, навчався у Тернопільській середній школі № 27 та закінчив технічний коледж Тернопільського технічного університету імені І. Пулюя у 2006 році. У віці 14 років приєднався до «Пласту», Національної скаутської організації України. Він був наставником членів молодіжної групи «Орли» та керував інформаційним відділом у тернопільському «Пласті». Був організатором численних заходів та обіймав посаду коменданта всеукраїнського табору «Легіон-11».
Як журналіст, він працював у газеті «20 хвилин» у Тернополі та редагував пластовий журнал «Цвіт України». З 2004 по 2005 рік обіймав посаду прес-секретаря партії «ПОРА» у Тернопільській області, а з 2005 року був засновником і першим керівником Тернопільського відділення Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фонд регіональних ініціатив». Його захоплення фотографією почалося ще в дитинстві, а роботи публікувалися в тернопільських ЗМІ. У 2007 році його фотографії пожежі на горі Ай-Петрі, свідком якої він був, були представлені в ТОП-тижні та опубліковані провідними українськими виданнями. Відтоді він співпрацював з численними новинними агентствами та став співзасновником фотоагентства «ЛУФА».
Віктор Гурняк брав активну участь у Революції Гідності та робив репортажі з Євромайдану. Він документував події на Майдані та постійно їздив до зон конфлікту, щоб розкрити правду світові. У березні 2014 року він поїхав до Сімферополя як репортер, розповідаючи про реальну ситуацію в Криму під час російського вторгнення та надаючи допомогу українським солдатам.
Сестра Віктора, Ольга, розповідає, що під час однієї поїздки на Схід військовий кореспондент Віктор Гурняк зустрів на блокпосту українського солдата у зношеному взутті.
– У той момент військові загалом відчували нестачу ресурсів. Віктор був настільки зворушений, що зняв взуття та віддав його солдату на тому блокпосту. Цей досвід послужив для нього каталізатором, мотивуючи продовжувати шукати та постачати необхідне спорядження українським захисникам. Він почав волонтерити: збирав кошти та закуповував необхідні речі, починаючи від шкарпеток і приладів нічного бачення, від бронежилетів до шоломів та транспортних засобів. Він допомагав з транспортуванням та особисто доставляв припаси бійцям добровольчих батальйонів на сході України.
У серпні 2014 року Віктор Гурняк добровольцем вступив до 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Сухопутних військ Збройних Сил України, де служив старшим навідником гранатометного відділення. Він загинув внаслідок розриву мінометного снаряда під час евакуації поранених під вогнем поблизу блокпосту 32 у Луганській області.
Окрім численних фотографій, які залишив після себе Віктор Гурняк (його родичі та друзі часто організовують виставки його робіт у різних містах України та за кордоном), він також знімався в музичних кліпах та документальних фільмах. Наприклад, у 2007 році він зіграв бійця УПА у музичному кліпі «Нікому не кажучи» гуртів «Тартак» та «Нічлава» та знявся у документальному фільмі Тараса Химича «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939–1941». Крім того, Віктор зняв музичний кліп на хіт Сашки Положинського «Мій лицарський хрест», який був створений у 2008 році в таборі Легіон Пласт.
У відео, знятому Віктором, український хлопчик запитує свого дідуся: «Як стати справжнім лицарем?» – «Кожен лицар повинен заслужити свій хрест!».
Віктор Гурняк отримав свій хрест 19 жовтня 2014 року в Луганській області, коли рятував поранених і потрапив під мінометний обстріл… Йому назавжди буде 27…
Укрінформ звернувся до найближчих родичів – матері та молодшої сестри – щоб обговорити цю визначну людину.
Мати Віктора, пані Марія Гурняк, розпочала свою розповідь з висловлення вдячності всім захисникам, які продовжують захищати нас у цьому конфлікті, пропонуючи підтримку кожній родині, яка втратила сина, чоловіка чи батька. Вона закликала суспільство не розрізняти АТО/ООС та повномасштабне вторгнення, а навпаки, навчати дітей правдиво та розповідати їм справжню історію сучасної війни, яка розпочалася у 2014 році.
Источник: www.ukrinform.ua
