Вшановуючи пам'ять Героя України, розвідника Руслана Попова Хвилина мовчання 08.06.2025 09:00 Укрінформ Вийшов з оточення в Маріуполі пішки та повернувся з евакуаційними дошками на Азовсталь
Капітан 1-го рангу Руслан Попов загинув 7 травня 2022 року під час завдання зі звільнення острова Зміїний. Разом із двома солдатами він прикривав своїх товаришів під час штурму.
Руслан народився 20 серпня 1977 року в місті Очаків Миколаївської області. Пізніше його родина переїхала до Києва через службу батька-військового. У столиці він закінчив середню школу та вступив до військового танкового училища. Наслідуючи приклад батька, він продовжив військову кар'єру. Батько Героя, Юрій Попов, згадує: «Руслан завжди прагнув бути солдатом. Я служив на острові Майський поблизу Очакова. Острів був обмежений. Саме там проходили підготовку так звані «морські котики» ОМБ СП. Час від часу, за згодою командира, я брав на службу сина».
Зрештою, молодий офіцер здійснив свою амбіцію — став розвідником спецпідрозділу. Руслан Попов вступив до лав ГУР у званні капітана. Він успішно виконував надзвичайно складні місії на землі, у повітрі, на воді та під водою.
Понад рік розвідник служив у Ліберії в складі місії ООН, де керував операцією, спрямованою на порятунок жінок із сексуального рабства. Після повернення Руслан Попов продовжив службу в Україні. Він навіть вийшов у відставку після років служби, але коли Росія вторглася на Донбас у 2014 році, він одразу ж повернувся до лав армії. На сході України він провів кілька успішних операцій у складі підрозділу спецпризначення ГУР.
«Ще у 2010 році Руслан передбачав, що Росія врешті-решт нападе на Україну», – згадує його дружина Юлія. «Ми часто їздили до Криму на навчання, і Руслан відчував, що росіяни мають саме такий настрій».
Він знав свою майбутню дружину ще з дитячого садка в Очакові, а після переїзду родини Попових до Києва вони бачилися лише під час канікул, а літо він проводив у бабусі. «Одного разу ми відновили стосунки після довгого перебування в Миколаєві, і наступного дня я виявила великий букет біля дверей під'їзду. Наступного разу він запитав, чи не розгляну я можливість стати його дружиною. Я одразу погодилася, бо не уявляла свого життя без нього — мого найдорожчого друга», — згадувала Юлія. Після багатьох років дружби, у віці 26 років, Руслан зробив їй пропозицію. Пара одружилася через місяць і прийняла у свою сім'ю сина та доньку. Востаннє пара бачилась 9 лютого 2022 року — відтоді вони спілкуються щодня, чоловік телефонує, коли має таку можливість.
Капітан 1-го рангу Руслан Попов зіткнувся з повномасштабним російським вторгненням 2022 року в Маріуполь. Спеціальні сили виконували різні завдання для підтримки бойових бригад, дислокованих там. Вони мінували міст і разом із бійцями «Азова» вели вогонь з артилерії, обстрілюючи ворожі танки, які проривали оборону.
До кінця березня Руслан та його товариші пішки вийшли з обложеного міста, подолавши 165 кілометрів за 9 днів. Через тиждень після їхнього від'їзду він повернувся до Маріуполя в складі евакуаційних рейсів. Спецпризначенці евакуювали поранених з «Азовсталі» за допомогою гелікоптерів та перевозили туди зброю, ліки та продукти харчування.
…7 травня 2022 року офіцер провів свій останній бій за острів Зміїний. Під час складної, небезпечної, але важливої місії зі звільнення Зміїного, Руслан Попов, озброєний кулеметом, разом із двома розвідниками прикривав групу під час штурму острова.
Росіяни повернули тіло захисника лише через два місяці, 14 липня 2022 року, як невпізнане. Його впізнали за особливими ознаками. Бійця поховали 21 липня 2022 року в Броварах на новому кладовищі на Алеї Героїв. У нього залишилися батьки, дружина, двоє дітей та сестра.
Руслан Попов отримав численні нагороди: «За мужність у виконанні спеціальних завдань», «За військову доблесть», «За відданість військовій розвідці», «Захисник Вітчизни», «За участь в антитерористичній операції», медаль ООН та кілька пам'ятних нагород. 18 липня 2022 року указом Президента України Руслану Попову посмертно присвоєно звання Героя України.
На його честь названо вулицю в Броварах, де він жив і де зараз проживають його батьки. Історія Героя увійшла до сторінок Книги Слави Збройних Сил України.
Головне управління розвідки Міністерства оборони випустило буклет про Героя України Руслана Попова в рамках проєкту «Видатний розвідник» з нагоди Дня Збройних Сил України у грудні 2024 року.
На презентації книги
Источник: www.ukrinform.ua
