Пам'яті Героя України Романа Голуба (позивний "Крафтер")

Пам’яті Героя України Романа Голуба (позивний «Крафтер») Хвилина мовчання 22.02.2025 09:00 Укрінформ Його мрією була перемога України

Роман народився в Івано-Франківську і з юних років виявляв живий і рішучий дух.

«Він ніколи не відступав від того, що починав, незважаючи на труднощі. Пам’ятаю, коли був маленьким, Роман годинами вирішував задачу з математики, за яку навіть не збиралися оцінювати, але він вирішив розв’язати її повністю», – згадує мама Романа Ольга.

У ліцеї № 21 імені Євгена Коновальця, де він навчався, згадують його як охайного та стильного одягача.

– Роман прийшов до нас у п’ятому класі: русявий, стрункий і на вигляд сором’язливий хлопчик. Він мав хист до переконання і міг зорієнтуватися в будь-якій ситуації. Спортом займався скромно, але любив грати з однокласниками у стратегічні відеоігри, – ділиться вчитель історії та класний керівник Романа Галина Іванівна Ткачук.

Він згадує, як ще в підлітковому віці вирізнявся лідером, умів згуртувати однолітків. Навіть коли суперечки з іншими хлопцями доходили до фізичних зіткнень, Роман залишався спокійним. У школі зрозуміли, що його запальний темперамент міг походити від діда, який мав військове походження.

– У нашій родині дід і прадід Романа служили в армії, і я сподівався, що мій син піде іншим шляхом. Хотілося, щоб він побільше пізнав, занурився в туризм… Але Романа змалечку тягнуло до війська: цікавився зброєю, слухав дідусеві казки, читав про Шухевича та Коновальця. Він часто висловлювався, що Україна – це його головний пріоритет, – згадує пані Ольга.

Після закінчення школи Роман вступив до Івано-Франківського фахового коледжу технологій та бізнесу. Його мати згадує, що її часто викликали до школи через поведінку сина. Однак все змінилося, коли народилася його молодша сестра Маргарита.

– Роман почав успішно навчатися, зрештою вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Різниця у віці між ними становить 18 років. Він допомагав доглядати за сестрою: прокидався вночі, щоб доглядати за нею, сповивав її, водив на прогулянки. Вони були нерозлучні. Пізніше народилася Катя, і він їх обох обожнював. Коли у нього був вихідний на роботі, Роман поспішав до сестер з подарунками. Я навіть сперечалася з ним, як він всю свою зарплату витратив на іграшки для них, – пояснює мама.

Він записався на службу на початку повномасштабного вторгнення, висловлюючи свій намір боротися з росіянами, керуючись простим бажанням захистити свою родину та друзів.

«Я поїхав з рідного міста до Києва – просто сів у волонтерську машину, не підозрюючи, куди мене заведе доля», – поділився Роман в інтерв’ю «Батальйону Свободи».

Опинившись у столиці, він вступив до добровольчого батальйону «Свобода». За словами Романа, він звернувся до них із запитанням, чи потрібна допомога, і вже наступного дня взявся за виконання поставлених завдань. З тих пір він приховував факт наявності в плечі пластини, яка обмежувала його рухливість.

Перший бойовий досвід Романа припав на Ірпінь. Його позивним був «Крафтер», як повідомляється, через його прихильність до гри «Майнкрафт». Згодом разом з іншими добровольцями став частиною Національної гвардії України. Спочатку старшим кулеметником, згодом обійняв посаду командира інженерно-саперного відділення. Він досліджував повітряну розвідку, бажаючи підготуватися до будь-яких викликів війни. Він неодноразово отримував травми, в тому числі струс мозку, але рідко залишався в лікарнях надовго. Він відчував сильне почуття обов’язку на фронті і кожного разу повертався.

“Поки є здоров'я, треба боротися”, – зазначив Роман під час інтерв'ю.

– До війни він любив розкішні машини, зустрічався з друзями, мав гарну дівчину, носив стильний одяг, мав унікальну манеру спілкування, а також акторську зовнішність і зачіску. Він воював, як герой фільму: завжди на найсильніших передових, завжди готовий допомогти товаришам фізично і морально, ніколи не відступаючи, – згадує його брат, відомий як «Бургер».

Разом вони витримали запеклі бої в Сіверсько-Донецьку, Зайцевому, Бахмуті. Роман швидко адаптувався, освоюючи різноманітні військові ролі та володіючи величезною особистою та військовою харизмою. Навіть під час війни він зберігав стильний вигляд, тому товариші вважали його видатним діячем Національної гвардії.

– Камера любила його, і він жив, як у кіно. Коли ми виїжджали з Воронового (село в Луганській області, під Сіверсько-Донецьком – ред.), він ніс найважчий вантаж, «НЗА». Він задихався, лаявся, але вистояв. Коли поблизу детонували гранати та міни, він завжди виходив неушкодженим. Ми навіть жартували, що «Крафтер» має магічну присутність, яка захищає його від біди, — розповідає «Бургер».