Пам’яті волонтера, бійця бригади «Рубіж» Сергія Савченка Хвилина мовчання 08.03.2025 09:00 Укрінформ Він був бізнесменом, депутатом, волонтером, меценатом, але вірив, що справжня боротьба – на передовій.
Сергій народився 29 вересня 1980 року в Кропивницькому (колишній Кіровоград). Проживав у селі Михайлівка Олександрівської громади, де керував сільськогосподарським підприємством. У суспільстві він був визнаний не лише як бізнесмен, а й як меценат, який охоче відгукувався на заклики про допомогу.
Сергій був депутатом Кіровоградської обласної ради сьомого скликання. У 2020 році став депутатом Олександрівської селищної ради та очолив фракцію ВО «Свобода».
Мав пристрасть до полювання та риболовлі. Цікавився історією рідного краю. Він захоплювався вогнепальною зброєю і вправно володів нею.
З початком війни у 2014 році він підтримував волонтерів у забезпеченні солдатів необхідним. Перевозив на передову техніку (в тому числі вантажівку), військове спорядження, продовольство. З початком повномасштабного вторгнення Сергій посилив підтримку Сил оборони, отримавши численні відзнаки та подяки від військових частин.
«Однак відданому націоналісту було нестерпно залишатися в тилу, поки йшла війна», – зазначили у Facebook Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода».
На початку 2023 року Сергій відійшов від управління бізнесом і пішов воювати добровольцем. Служив у мінометній батареї 4-го батальйону «Сила Свободи» бригади швидкого реагування Нацгвардії «Рубіж».
“Як людина з певним життєвим досвідом я дещо навчився цьому житті. На початку 2022 року я прийняв особисте рішення йти на військову службу. Це обов’язок людини – захищати свою Батьківщину. Спочатку у мене була інша військова робота, але не в Збройних Силах України. Настав момент, і на початку 2023 року я вибрав службу… З вогнепальною зброєю я знайомий давно, раніше займався спортом, але ключовим елементом є мотивація, яку я отримав”, – сказав він в одному зі своїх інтерв'ю.
Сергій воював на кількох складних напрямках, таких як Лиманський та Сіверський. Вдома на нього чекали дружина та двоє дітей. Однак 31 січня 2025 року ворожий безпілотний літальний апарат вразив автомобіль, в якому він перебував із товаришами.
«Це неймовірно болюча втрата для нас і для всієї України. Сергій був для нас, без перебільшення, дорогою особистістю. Завжди усміхненим, активним, ініціативним. Він мав здатність надихати і був кістяком нашої команди», – зауважили колеги зі ВО «Свобода».
Голова ГО «Спілка ветеранів війни, учасників АТО/ООС «Іволга» Дар'я Ільїна написала у Facebook:
«Сергію, ти завжди був і будеш Людиною з великої літери, щирим патріотом, вірним другом, мужнім воїном… Ти забрав із собою частинку мого серця, ти був для мене як син».
«Сергій був моїм колегою з минулого скликання. Завжди доброзичливий, зібраний, чуйний співрозмовник… він справді був. Я не можу змиритися з цією втратою… Лети, наш небесний Воїне. Україна сумує за втратою ще одного Героя», – висловилася Ірина Чемерис, заступник Олександрійського міського голови з питань виконавчої діяльності ради, депутат Кіровоградської обласної ради VII скликання. та 8-го скликань.
Попрощалися з Сергієм Савченком 5 лютого 2025 року в Олександрівській громаді. Вшанувати воїна та віддати шану зібралися рідні, близькі, друзі, знайомі, побратими, односельці.
Слава Герою!
Фото: Фейсбук-сторінки Дейнеко Павла, Галини Чорної та Олександрівської селищної ради
Пам'ять Війна Кіровоградщина Війна з Росією Хвилина мовчання
Источник: www.ukrinform.ua
