Пам'яті бойової медикині Тетяни Хуторної (позивний «Відьма») Хвилина мовчання 10.11.2024 09:00 Укрінформ Виживали всі бійці, яким Тетяна надавала допомогу
Бойова медикиня полку "Сафарі" бригади Національної поліції "Лють" Тетяна Хуторна загинула 12 жовтня 2024 року.
Тетяна народилася в Житомирі. Після закінчення однієї з місцевих шкіл вирішила втілити свою дитячу мрію, адже хотіла працювати в поліції. Вона часто бувала на роботі в тата у Державтоінспекції, тож із професійним вибором визначилася давно. Спочатку закінчила Національний університет внутрішніх справ за спеціальністю "Правознавство", а потім – Житомирське училище професійної підготовки працівників міліції (нині – Житомирська академія поліції) й розпочала свою кар'єру.
Тетяна служила у правоохоронних органах понад 15 років. Вона була старшим слідчим слідчого відділення, старшим інспектором чергової частини районного відділу поліції, а потім працювала оперуповноваженим карного розшуку й мала звання капітана поліції. Любила свою роботу за те, що в ній присутні максимальні відповідальність та ризик. Поєднуючи в собі сильні риси характеру, Тетяна мала хист до малювання, любила книги, подорожі та обожнювала свою доньку.
Коли розпочалася повномасштабна війна, капітан поліції одразу вирішила, що піде на військову службу, але спочатку її стримали батьки, які були розгублені й не розуміли, як далі розвиватиметься ситуація. Утім, згодом Тетяна таки домоглася свого, приєднавшись до полку "Сафарі" у лютому 2023 року.
– Я запитала себе: "Якщо всі виїдуть, то хто воюватиме за нашу країну?". Ні, я нікого не засуджую. Кожна людина має право обирати, як їй жити і що робити. Я думала, що більшість чоловіків, котрі виїхали з початком повномасштабки, повернуться і візьмуть зброю до рук, але помилилась. Тому я прийняла рішення піти на фронт і долучилась до полку "Сафарі", – розповідала в своєму останньому інтерв'ю військовослужбовиця.
У медичному взводі Тетяні дали позивний "Відьма" за її незвичайні очі та вміння злагоджено діяти.
– Там, на роботі, у деяких випадках під час служби мені говорили: "Ти, мабуть, відьма, тобі якось так щастить. Коли ти виїжджаєш на виклик, все одразу виходить добре. Є розкриття, і з хлопцями ми нормально працюємо", – згадувала військовослужбовиця.
Ті, хто знали Тетяну, кажуть, що її характеру та сили волі вистачило б на кількох чоловіків. Водночас жінка завжди посміхалася і була душею компанії.
Військовослужбовиця ніколи не показувала, що їй було важко. Бойова медикиня діяла максимально швидко та рішуче, надаючи допомогу пораненим воїнам.
– Бойовий медик – не лише "перша медична допомога на фронті", а й батько, мати, сестра і брат… Найбільший мій страх – втратити бійця. Навіть після того, як його забрали з поля бою до лікарні, я цікавлюсь його подальшою долею. Можливо, саме той факт, що всі бійці, яким я надавала допомогу, вижили, мотивує мене працювати далі, – поділилася жінка незадовго до своєї загибелі.
Тетяна й сама неодноразово потрапляла під ворожі обстріли та отримувала поранення, але щоразу казала, що все заживе і поверталася до виконання завдань.
– Для хлопців вона була взірцем. Коли під час стресів треба було орієнтуватися, Тетяна завжди знала по годиннику, де і що розташоване… Дуже мріяла купити будинок, повернутися додому. Розказувала, які помідори в неї будуть рости. Ніколи не забувала, що вона є мамою дівчинки. На відстані підтримувала зв'язок і з вчителькою, і з донькою… Її поважали і любили не тільки наші хлопці, а й воїни ЗСУ, які з нами несуть службу на Торецькому напрямку, – згадує про "Відьму" психологиня полку "Сафарі" Оксана Кожухар.
За сумлінну військову службу Тетяна Хуторна нагороджена медаллю «Ветеран війни – Учасник бойових дій», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя», відзнакою «За сумлінну службу», а також численними грамотами та подяками.
Медикиня загинула у віці 38 років під час виконання бойового завдання на сході України.
Після прощання у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира Тетяну поховали на Смолянську військовому кладовищі.
Шана і слава Героїні!
Фото: Бригада Національної поліції "Лють"
Медики Пам'ять Житомир Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
