Командир, який завжди йде попереду 28.07.2025 09:00 Укрінформ У третю річницю теракту в Оленівці ділимося історією Дмитра Букарьова – єдиного командира з керівного складу «Азова», який опинився в трагічній казармі-200
29 липня 2022 року з'явилися перші повідомлення про теракт в Оленівці. Повідомлялося, що вночі росіяни підірвали казарми, в яких перебували бійці “Азова” у фільтраційній в'язниці, розташованій у Донецькій області. Ворожі ЗМІ та соціальні платформи поширювали зображення трупів та списки. Серед тисяч людей, які того дня переглядали ці списки, була Тетяна Лісова. Сестра Дмитра “Білотури” Букарьова, заступника командира окремого підрозділу (полку) спеціального призначення “Азов”.
Спочатку Тетяна вважає цю новину неправдою. Вона усвідомлює, що росіянам ніколи не можна довіряти! Все, що вони поширюють на своїх платформах, — це спотворена реальність і обман. Але вона помічає своє ім'я під дев'ятим номером у проклятому списку. Жінка одразу ж ахає, сильно плаче кілька годин. Бо це просто не може бути правдою… Однак перевірити інформацію неможливо, оскільки немає можливості зв'язатися ні з її братом (він знищив свій телефон перед від'їздом з Азовсталі та повідомив про це родині), ні з його товаришами.
З часом Тетяна починає опановувати себе: її брат Діма завжди запевняв її, що повернеться додому. Раніше він тікав із найнебезпечніших ситуацій, де виживання здавалося неможливим. Більше того, Дмитро — командир «Азова», і він ніяк не міг бути присутнім в Оленівці, оскільки його мали відфільтрувати та тримати разом із Калиною, Редькою та іншими.
Однак дива не сталося… Дмитро «Білотур» Букарьов, заступник командира окремого підрозділу спецпризначення «Азов», людина, яка керувала всією артилерією полку, загинув в Оленівці разом із 53 українськими військовослужбовцями, яких росіяни навмисно перемістили туди за кілька днів до запланованого терористичного акту… Тієї жахливої ночі він відпочивав у злощасній казармі майже в епіцентрі вибуху. «Білотур» не мав жодних шансів пережити це пекло…
Дмитро Білотур на березі Азовського моря
ВІН ПЛАНУВАВ НАВЧАТИ ХЛОПЧИКІВ У ПОЛОНІ
– Коли після численних перипетій мені нарешті вдалося зустрітися з «Калиною» (Святослав Паламар, заступник командира полку «Азов», – ред.), ми обговорили, чому сталося так, що «Білотуру» не забрали до Росії разом з усіма командирами, а залишили в Оленівці, – розповідає Тетяна Лісова. – «Калина» відповіла, що вони довго обговорювали це питання і дійшли висновку, що росіяни відфільтрували тих командирів, яких визнавали медійними особами та які мали помітний вплив на своїх підлеглих. Діма не був медійною фігурою, навпаки: він завжди свідомо уникав уваги, не прагнув слави та зосереджувався на ефективному виконанні своїх обов’язків. Цілком ймовірно, що росіянам бракувало інформації про його звання. Щодо безпечного повернення інших командирів, яких утримували окремо від інших бійців «Азову», – це щастя. Тоді ми вважали, що буде якраз навпаки, і що росіяни вчинять проти них щось жахливе.
В одному зі своїх інтерв'ю Святослав Паламар згадував, що під час оборони Маріуполя його та Дмитра Букарьова нари стояли поруч у бліндажі, і вони вели довгі розмови. Пізніше, коли стало очевидно, що ініціативу «Азова» щодо захисту Маріуполя було придушено, вони обговорювали, що може статися далі.
— Ми тоді розробляли безліч сценаріїв, бо не хотіли потрапити в полон, але це сталося. Одного разу ми обговорювали, що робитимемо, якщо потрапимо в полон; я тоді не уявляв собі жодних сценаріїв, але «Білотур» висловив бажання продовжувати передавати свої знання іншим. Він згадав, що в полоні проведе достатньо часу, і всім, що знає і вміє, він прагнутиме поділитися зі своїми товаришами. Він справді прагнув розробити програму навчання артилеристів у полоні, оскільки вже на початку заявив, що ця війна буде тривалою, — пояснює «Калина».
Пані Тетяна розповідає, що під час підготовки до полону її брат надав їй документи та фотографії.
– Він також готував своїх підлеглих до того, що могло статися. Я знаю, що хлопці навіть проводили «іспити» на те, що і як передати росіянам. Я знала, що він міг би вийти з оточення, якби захотів, – Діма мав необхідну фізичну силу та знання. Але я також знала, що як командир він ніколи так не вчинить; він залишиться зі своїми підлеглими та тяжкопораненими товаришами. Тож ми попрощалися, і він попередив, що, швидше за все, зв’язку не буде кілька місяців, але з ним все буде добре, і він повернеться. Він завжди мене заспокоював, – згадує сестра «Білотури».
ХЛОПЦІ ВІРИЛИ: ТОЙ, ХТО ПОРУЧ З “БІЛОТУРОМ”, НЕ ЗАГИНЕ
Я цікавлюся, чому брат Тетяни Лісової уникав уваги. Дійсно, схоже, що в інтернеті дуже мало інтерв'ю з ним.
– Це була його позиція. Дмитро воював з 2014 року. Кадровий військовий – з 1998 року служив офіцером контррозвідки в СБУ. У 2005 році був звільнений у запас. Коли почалося вторгнення, не зміг відновити службу, тому записався до «Азова» рядовим і лише через деякий час дослужився там до офіцерської посади.
Источник: www.ukrinform.ua
