«Головне, що всі мої хлопці живі»: бухгалтерка з Миколаєва, яка стала бойовим медиком 27.08.2025 10:37 Укрінформ Оксана, позивний «Зоряна», без вагань проміняла свій комфортний офіс на евакуаційний автомобіль
Ця мініатюрна, ніжна жінка з проникливим поглядом перетворилася на ангела-охоронця для незліченних солдатів, поспішаючи їм на допомогу у найважчі часи. Понад три роки вона рятує життя наших захисників на фронті.
Пані Оксана залишається на передовій – її підрозділ захищає Харківську область. Наша розмова відбулася одразу після повернення її евакуаційної бригади з завдання.
ВОНА ТАЄМНО ПРОСИЛА У КЕРІВНИЦТВА СУДУ, ЩОБ ПІЙТИ НА ФРОНТ
56-річна Оксана Б. — професійний бухгалтер. Вона працювала в Головному управлінні Пенсійного фонду, вела відносно спокійне життя зі стабільною роботою. Вона виховала двох чудових синів — Павла та Олександра, які захищають країну на фронті з 2014 року. Ще до повномасштабного вторгнення жінка намагалася потрапити на передову. Однак її не прийняли.
«Я не могла залишатися байдужою, — згадує вона, — я хотіла бути поруч зі своїми синами, підтримувати їх. Але вони відмовили мені, стверджуючи, що я занадто стара і все таке…»
Але 24 лютого 2022 року все змінилося.
Миколаїв зазнавав постійних обстрілів з самого початку повномасштабного вторгнення. Однієї ночі російська ракета влучила у п'ятиповерховий житловий будинок, де мешкала родина Оксани.
– Будинок трясся, ніби стався землетрус. Я допомагав батькові, який має вади зору, втекти з квартири. Інші також втекли. Серед них була жінка: боса, в нічній сорочці, притискаючи до грудей маленьку дитину. Була ще зима, і холод кусав… Неймовірна лють і ненависть до тих негідників, які прийшли нас убивати, наповнювали моє серце… На щастя, хоча ракета пробила стіну будівлі, вона не вибухнула, тому наша квартира залишилася неушкодженою. О шостій ранку я вже був у військкоматі, заявивши: «Я не піду, поки ви мене не приймете. Я буду лежати на порозі, якщо потрібно», – розповідає медик.
Це спрацювало. Спочатку її призначили бухгалтером у новоствореному 11-му окремому стрілецькому батальйоні. Цей підрозділ недовго перебував у веденні Миколаївського обласного ЦКК та СП, де працювала пані Оксана. Однак вона недовго залишалася за столом – у вільний час добровільно проходила медичні курси і невдовзі вирушила туди, де, на її думку, була найбільш потрібна – на фронт.
До липня 2022 року жінка вже рятувала життя солдатів на Бахмутському напрямку, де на той час воювали її сини.
– Приїхали американські інструктори та провели курси з тактичної медицини. Я закінчила навчання, отримала сертифікат і непомітно почала просити дозволу у керівництва поїхати на фронт. Мені повідомили, що 22-га бригада прямує на Донбас, тож я можу до них приєднатися. Незважаючи на заперечення керівництва, я зібрала свої речі, сіла на поїзд і поїхала до Краматорська. Однак там було дуже спекотно, і ніхто з бригади не міг мене зустріти. Я стояла на вокзалі з багажем, обмірковуючи свій наступний крок. Помітила хлопців у військовій формі, які пили каву. Я сказала їм: я бойовий медик, і мені потрібно знайти свою частину. Мене посадили в машину і повезли, як то кажуть, «з вітерцем», – згадує жінка.
ВОНИ ПРИКРИВАЛИ ПОРАНЕНИХ СВОЇМИ ТІЛАМИ
Так, колишній бухгалтер став санінструктором самохідно-артилерійського дивізіону 22-ї окремої механізованої бригади, яка нещодавно отримала почесну назву «Миколаївська». Спочатку бригада брала участь у бойових діях на Бахмутському напрямку, згодом була перекинута до Сумської області, а в серпні 2024 року її підрозділи одними з перших порушили державний кордон та увійшли на територію противника в Курській області. Наразі бригада обороняє Харківську область.
Звісно, життя цієї жінки змінилося безповоротно. На фронті все змінилося: темп, умови, відповідальність. Майже щодня їй доводилося рятувати людей з лап смерті, ризикуючи власним життям. Вона без вагань знімала бронежилет, бо так було легше пройти через мінне поле, щоб дістатися до поранених. Час від часу, коли шлях ставав непрохідним і транспорт застрягав, вона пробиралася крізь багнюку по пояс, тримаючи у витягнутих руках медичний рюкзак.
Оксана розповідає про випадок, який стався поблизу Часового Яру:
– Солдат отримав важкі поранення, і нам дали дозвіл на його евакуацію. Ми з водієм-медик Миколою П., які працюємо разом з самого початку, прибули на місце події, зняли з хлопця броню – йому знадобилася негайна госпіталізація, оскільки в нього була пробита легеня. Однак вибратися ми не змогли – почався мінометний обстріл, також діяв ворожий снайпер, який не давав нам підняти голови. Ми з Колею прикривали солдата своїми тілами, оскільки були в бронежилетах. Ситуація здавалася жахливою, але потім заговорив «радійка». Нам вдалося передати наші координати, наші
Источник: www.ukrinform.ua
