Після серії локальних терористичних атак та коротких «перемир’їв» Російська Федерація відновила масштабні удари по Україні. Ця ескалація відбувається на тлі триваючих прямих переговорів, значного обміну полоненими та очікувань щодо наступних етапів мирного процесу.
Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», поділився з РБК-Україна своїми думками щодо того, як ці події узгоджуються зі стратегією Володимира Путіна та чи можна очікувати відповідної реакції від Дональда Трампа.
Що мотивує напади Путіна на Україну, одночасно тиснучи на переговори за допомогою війни?
З моменту вступу на посаду президента США Дональда Трампа докладаються зусилля для просування мирного процесу, в рамках якого поступки часто йдуть з боку України, а не Росії. У березні Україна погодилася на безумовне припинення вогню, на що Росія не відповіла взаємністю. Два місяці по тому, схоже, американці більше не підтримують цей підхід.
Прагнучи утвердити своє домінування, Путін вдався до цілеспрямованої терористичної тактики. Квітневі ракетні удари по Кривому Розі та Сумах, які призвели до численних жертв серед цивільного населення, викликали різку реакцію Трампа, що спонукало Москву односторонньо оголосити як «великоднє», так і згодом «парадне» перемир'я. Після цього вони запросили Україну на прямі переговори у Стамбулі.
Однак наразі українські міста зазнають масштабних атак. Лише минулого тижня російські війська розгорнули безпрецедентну кількість ударних безпілотників — 273. У понеділок Путін повідомив Трампу, що він нібито підтримує мирне врегулювання і загалом готовий співпрацювати над меморандумом про майбутнє припинення вогню.
Тим не менш, поряд з найбільшим обміном полоненими у форматі «1000 на 1000» під час цього масштабного конфлікту, Київ вчора та сьогодні зазнав інтенсивних бомбардувань — приблизно 30 об'єктів було уражено різними балістичними та крилатими ракетами. Крім того, було встановлено новий рекорд використання безпілотників — було задіяно майже 300 одиниць.
Фесенко уточнює, що Путін не бачить жодних невідповідностей у своєму підході до переговорів.
«Переговори відбувалися у 2014, 2015 роках та на початку повномасштабної війни у 2022 році. Путін послідовно веде переговори, одночасно чинячи військовий тиск. Це його усталений метод. Він не бачить суперечностей; радше вважає, що застосування військової сили під час переговорів є найефективнішою стратегією», – зазначив він в інтерв’ю РБК-Україна.
Наприклад, прямі переговори не заважають Путіну розпочати літній наступ, оскільки ця тактика довела свою ефективність у минулому, коли він прагнув виконання Мінських угод. Важливо визнати, що Путін веде переговори виключно через Трампа.
«Він очікує, що Україна капітулюватиме та прийме його умови завершення війни. Це було метою Москви у 2022 році, але вона не досягла успіху. Поточна ситуація це відображає: Стамбул лише підтвердив, що Україна повинна або прийняти нерозумні мирні умови, або зіткнутися з продовженням та ескалацією конфлікту. Я вважаю, що він передав Трампу подібне повідомлення», – наголосив політолог.
Він зазначає, що багато експертів вважають, що Путін намагається збалансувати свої стосунки з Трампом, бажаючи домовитися про нібито припинення війни, фактично її не завершуючи.
Чи це влаштовує Трампа, чи ми побачимо запровадження «жорстких санкцій»?
Проблема полягає в тому, що Дональд Трамп може не бачити жодних суперечностей у такій стратегії. Раніше він гнівно реагував на запити щодо російських нападів на Суми під час Вербної неділі, головним чином тому, що Сполучені Штати були обурені насильницьким нападом, що стався у релігійне свято.
Фесенко зазначає, що після цього Росія скоригувала свій підхід і оголосила перемир'я на Великдень. Коли президент США прокоментував подібний напад, він лише визнав його війною.
«Чи варто нам очікувати нових нападок на нього, що спонукатиме його запровадити свої «жорсткі санкції»? Я не передбачаю жодних жорстких санкцій. Трамп прагне вести переговори, і йому достатньо того, що Путін погодився на значний обмін полоненими та представить свій меморандум. Війна триватиме поряд із цими подіями. Європа чинитиме максимально можливий тиск, але після сьогоднішнього вечора жодних радикальних змін не відбудеться», – заявив політолог.
У цьому контексті експерт наголошує, що в найближчі місяці — влітку та на початку осені — переговори відбудуться, але жодних результатів не очікується. Натомість, ситуація на передовій, ймовірно, погіршиться. Акцент має бути на забезпеченні адекватних поставок зброї зі Сполучених Штатів, а не виключно на санкціях.
«Я вважаю, що ми не стикаємося з жорсткими санкціями проти Росії. Натомість нас очікує складне літо. Мета Путіна — підірвати наш моральний дух та психологічну стійкість. Таким чином, ми повинні готуватися не до завершення війни, а до її посилення», — додав він.
Як ще може відреагувати Трамп на удари по Україні?
Водночас не можна стверджувати, що Трамп задоволений діями Путіна. Президент США, ймовірно, усвідомив, що Путін не прагне завершити конфлікт з Україною. Він намагається знайти вихід із ситуації, не виглядаючи переможеним.
«Я думаю, що Трамп також адаптується до ситуації, що розвивається, прагнучи прийнятного для нього балансу інтересів. Він може продовжувати наполягати на переговорах з Україною, щоб зберегти хоча б якусь подобу перспективи припинення конфлікту. Однак ні він, ні його команда не очікують швидкого вирішення протягом значного часу», – зазначає політолог.
Щодо того, чи погодиться американський лідер надати військову підтримку Україні, Фесенко не знаходить аргументів проти такого рішення.
«Важливо розуміти, що навіть посилення санкцій не змусить Путіна припинити бойові дії. У разі ескалації конфлікту громадська думка в США, ймовірно, сприятиме відновленню військової допомоги. Європа також запропонує відповідні ініціативи, оскільки це відповідає економічним інтересам. То чому б і ні? Обговорюючи відновлення поставок, ми маємо на увазі або закупівлі в кредит (за угодами про надра), або використання європейського фінансування», – зазначив він.
Цілком правдоподібно, що Трамп може обрати варіант зі зброєю. Звичайно, росіяни вимагатимуть припинення поставок, якщо Україна прагнутиме припинення вогню. Однак він також може стверджувати, що потік зброї може припинитися, якщо Москва погодиться на припинення вогню, а не навпаки.
«На мою думку, постачання зброї Україні — це найефективніший засіб впливу на Путіна. Американська зброя не змінить військовий ландшафт і не гарантуватиме нашу перемогу. Однак вона продемонструє, що росіяни більше не матимуть односторонніх переваг, і що їхні зусилля щодо підкорення України…»
Источник: www.vesti-ua.net
