“`html
Американський лідер Дональд Трамп здивував усіх своєю заявою про майже прийняте рішення надати Tomahawk Україні. Що ховається за цим кроком, чи справді Збройні Сили України отримають американські стратегічні ракети та як це вплине на ситуацію на передовій, – у статті РБК-Україна.
Крилатий снаряд BGM-109 Tomahawk – відомий символ американської могутності та надточності, що розпочинав більшість військових операцій США: від “Бурі в пустелі” до атак по Сирії. Тепер ця “літаюча сокира”, здатна вражати цілі на відстані до 1800 км, можливо, буде застосована у війні України з Росією.
“Так, я в певній мірі прийняв рішення, значною мірою. Я гадаю, я хочу з’ясувати, що вони збираються з ними робити. Куди вони їх направлять? Вважаю, я повинен задати це питання. Я хочу поставити декілька запитань. Я не бажаю бачити ескалацію”, – зазначив Трамп журналістам у понеділок, відповідаючи на запитання, чи передасть ракети Україні.
Проте, за цією розмитою заявою жодної конкретики не було. Навпаки, експертне товариство миттєво почало розвіювати ейфорію, одночасно з публікаціями американських мас-медіа.
Обмежені запаси та побоювання втрати контролю
Ключова технічна складність Tomahawk полягає в тому, що ці ракети розроблялися як озброєння Військово-морських сил США. Вони призначені для пуску виключно з палуб кораблів та субмарин, а отже, Україна просто не володіє інфраструктурою для їх застосування. Єдиний варіант – наземні стартові установки Typhon, які здатні запускати Tomahawk із землі. Однак їхня чисельність вкрай обмежена: дві батареї по чотири пускові установки.
“У США серйозні труднощі з виготовленням ракет до Patriot. На місяць їх виробляють лише декілька. Такі ж проблеми й з ракетами Tomahawk. Виробництво там майже поодиничне – 4-8 одиниць на місяць. Тобто і з самими ракетами є проблема, не тільки з пусковими”, – відзначив у розмові з РБК-Україна старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний.
Але за наявності політичної волі розв’язання щодо надання зброї завжди можна знайти, впевнений аналітик. Захід неодноразово долав технічні та логістичні перешкоди, що раніше здавалися нездоланними: від HIMARS та винищувачів F-16 до ракет Storm Shadow, які успішно інтегрували навіть з радянськими літаками.
“Тому, в принципі, передача Tomahawk цілком реальна. Головне – віднайти політичну волю це здійснити”, – додав він.
Наближений до питання постачання Tomahawk американський функціонер у коментарі Reuters наголошував, що дефіциту ракет немає, однак засумнівався у доцільності їхнього надання. Причина полягає у стратегічному плануванні: наявні резерви зарезервовані для потреб ВМС США.
Натомість, за словами цього функціонера, Вашингтон, ймовірніше за все, обміркує варіант з системами з меншою дальністю або дозволить європейським партнерам придбати та передати Україні інші далекобійні системи.
Інший аспект – острах американських посадовців втратити контроль над ракетами, здатними досягти Москви з будь-якої точки України. Наприклад, як стало відомо Axios, американці поки не розуміють, чи матимуть вплив на застосування ракет, придбаних країнами НАТО для України.
На думку голови правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимира Фесенка, американці могли б обмежити застосування Tomahawk, як це було з ATACMS – іншими далекобійними ракетами, якими попередня адміністрація США тривалий час не дозволяла вражати об’єкти в Росії.
“Я думаю, що тут можуть бути обмеження. Навіть не по відстані. Вони стосуватимуться не відстані, а конкретних цілей. Тобто не можна буде вражати Москву, атомні електростанції, місця зберігання ядерної зброї, якщо такі місця відомі і так далі”, – сказав він у коментарі РБК-Україна.
Втім, навіть у випадку отримання Tomahawk, значний вплив цього озброєння на перебіг бойових дій залишається під великим питанням.
Геймченджер чи засіб тиску?
Інтерес до Tomahawk – зовсім не перший. Щоразу, коли виникає розмова про ймовірне надання Україні нового західного озброєння – чи то танків Abrams, чи винищувачів F-16, чи далекобійних ракет – починаються розмови про те, що воно стане “геймченджером”.
Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) в одному зі своїх аналізів припустили, що Tomahawk мають потенціал відчутно послабити бойову ефективність російської армії. Головна перевага цих крилатих ракет – потужна бойова частина, яка може руйнувати цілі у глибокому тилу.
Як підрахували в ISW, у зоні досяжності Tomahawk перебувають щонайменше 1945 російських військових об’єктів. Ураження цими ракетами дозволили б суттєво пошкодити або знищити критично важливі цілі на території РФ: наприклад, завод із виробництва “Шахедів” в Єлабузі чи авіабазу “Енгельс-2”, звідки злітають Ту-95.
Проте, як показала практика, обмежені постачання, навіть попри беззаперечну ефективність зброї на окремих ділянках фронту, не здатні кардинально змінити загальний баланс конфлікту на користь України.
“Навряд чи Tomahawk стануть геймчейнджерами. Скоріше, надання ракет – це політичне рішення, а не якесь суто воєнне”, – вважає Земляний.
Але те, що надання Tomahawk обговорюється вже відкрито, означає, що табу на цю тему більше не існує, зауважує Фесенко. Це, за його словами, значний крок уперед у відносинах з американською адміністрацією.
“У нашому діалозі з американцями щодо зброї завжди є три етапи. Перший – нам відповідають ні, інколи, кажуть ніколи. Другий – ця тема обговорюється. Третій етап – нам дають це озброєння. Але, як правило, в обмежених обсягах або з певними обмеженнями. Я думаю, що зараз ми на другому етапі”, – зазначив політолог.
На думку експертів, заява про Tomahawk – це новий спосіб тиску на Кремль. Трамп свідомо підвищує ставки у діалозі з Москвою після невдачі на Алясці, адже опинився у незручному становищі й повинен продемонструвати силу. Тому його риторика й змінилася, пояснив виданню Земляний.
І попри гучні погрози Кремля руйнуванням відносин зі Штатами та залякування ескалацією у війні проти України, адміністрація Трампа не відступає, зауважив Фесенко. Вона продовжує посилювати тиск, підігріваючи тему можливого надання Tomahawk Україні.
“Але рішення про передачу нам Tomahawk на цей момент ще немає. Хто знає, можливо, Трамп і схилиться до цього. Інколи його неможливо передбачити, він може прийняти якісь неочікувані рішення. Але все ж на сьогодні це більше схоже на тиск на Росію. Це найбільш ймовірна версія”, – додав політолог.
Та й сама Україна, схоже, розглядає ці ракети під зовсім іншим, довгостроковим кутом.
Зброя стримування
Вперше про те, що Україна бажає отримати Tomahawk, заговорили ще восени 2024 року, коли президент Володимир Зеленський відвіз до США свій “план перемоги”. У секретній частині плану, як писали американські медіа, йшлося про надання ракет як елемент “пакету неядерного стримування”.
Тоді від адміністрації Джо Байдена Україна отримала відмову. Анонімні функціонери в коментарях медіа називали надання ракет “абсолютно нездійсненним запитом”. Обговорювалося це питання і з Трампом, тоді ще кандидатом в президенти США.
“Зараз на останній зустрічі не почув “ні”. А почув, що будуть працювати на технічному рівні, і будуть розглядати цю можливість. І це зараз важливий сигнал – посилення України усіма можливостями. Одна з таких можливостей, яка для мене важлива, – “Томагавки”. Всі такі речі можуть посилити Україну і змусити рускіх бути тверезими. Трішечки протверезити, сісти за стіл перемовин”, – сказав Зеленський на нещодавній зустрічі з журналістами.
На думку експертів, американські Tomahawk в Україні дійсно можуть бути елементом так званих гарантій безпеки після завершення війни та чинником стримування Росії від повторної агресії.
“Саме так це питання ставилося ще минулого року на перспективу, і я думаю, що воно може обговорюватись і зараз. Ми ж ведемо перемовини з європейцями, з американцями. Це можна називати гарантіями безпеки умовно. На жаль, абсолютної гарантії безпеки немає. Але з усім тим це досить серйозна зброя стримування”, – сказав виданню Фесенко.
***
Загалом, як відзначають експерти, надання Tomahawk – це політичне рішення, яке має бути певним чином реалізоване в Україні у майбутньому. Хоча це, безсумнівно, символ американської довгострокової підтримки, безпосереднього стратегічного впливу на поточні бойові дії воно не матиме.
Зараз Україні вигідніше концентруватися на розвитку власних далекобійних можливостей. Такі системи, як “Фламінго”, “Нептун” та інше озброєння вітчизняного виробництва, за дальністю фактично не поступаються Tomahawk, не залежать від політичної волі партнерів та вже продемонстрували себе у війні з Росією.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net в Google News
“`
