Захід відкрито обговорює наміри Росії напасти на НАТО протягом наступних п'яти років. Кремль вже сьогодні використовує гібридну тактику агресії. Чи існує небезпека вторгнення Росії до країн Балтії, і як відреагує Альянс? Читайте більше у статті РБК-Україна.
У Росії, після розпаду Радянського Союзу, постійно відчувається жаль щодо «минулого». У 2005 році президент Росії Володимир Путін назвав розпад СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою у світі». Два десятиліття потому погляди Кремля не просто збереглися; вони значно посилилися.
Конфлікт в Україні, згідно зі стратегією Москви, мав бути лише одним компонентом ширшої ініціативи щодо «відродження» Радянського Союзу. Для Кремля він являє собою спробу повернути сферу впливу, яку він колись мав за радянських часів. Саме тому російський уряд так гостро реагує на амбіції сусідніх країн, які прагнуть європейських політичних і, зокрема, військових союзів.
З 1991 року, після розпаду СРСР, Росія прагне встановити контроль над колишніми радянськими республіками різною мірою. Деякі з них були економічно «підкорені», тоді як на інші впливають через політичне лобіювання. Ті, хто чинить опір, часто опиняються втягнутими у військові конфлікти на власній землі. Протягом останніх 34 років Москва спровокувала численні регіональні сутички, деякі з яких переросли в затяжні війни.
Однак Росія утримується від участі у відкритих військових конфліктах, натомість встановлюючи вплив у колишніх радянських республіках за допомогою гібридних методів. У 2014 році Україна зіткнулася з долею, подібною до долі інших «сусідів» Москви в різний час — Росія розпочала опосередковану війну на Донбасі та анексувала Крим. Після восьми років конфлікту, без суттєвої відповіді з боку Заходу, Путін наказав розпочати повномасштабне вторгнення.
Кілька років по тому Кремль визнав, що, незважаючи на те, що НАТО називає їх «ворогом номер один», пряма конфронтація малоймовірна через побоювання ядерної ескалації. Система безпеки, яка часто обговорюється на самітах НАТО, почала демонструвати вразливості, що відзначила й Росія. У певний момент розвідувальні служби різних європейських країн разом із військовими та політичними аналітиками досягли консенсусу – конфлікт між Росією та членами НАТО неминучий, найімовірніше, почнеться з країн Балтії, які також колись належали СРСР і провокують Москву своєю відкритою ворожістю.
Глобальна підготовка Російської Федерації
У червні 2025 року Генеральний секретар НАТО Марк Рютте оголосив у Лондоні, що Росія буде готова до війни проти Альянсу протягом п'яти років. Його основна промова містила кілька так званих непопулярних зауважень щодо нарощування військової сили Москвою та менш ефективної військової машини НАТО.
«За три місяці Росія виробляє стільки ж боєприпасів, скільки всі країни НАТО разом узяті виробляють за рік. Ми очікуємо, що російський військово-промисловий комплекс цього року виготовить 1500 танків, 3000 бронетехніки та 200 ракет «Іскандер». Через п'ять років Росія може бути готова до взаємодії з НАТО», – заявив Марк Рютте.
Причини дивовижної продуктивності Росії в умовах безпрецедентних санкцій можна широко обговорювати. Існує безліч факторів, головним з яких є значна стійкість Російської Федерації. Санкції не стали вирішальним «переломним фактором»; натомість Росія швидко адаптувала свою економіку, зосередивши її навколо військово-промислового комплексу. Більше того, самі санкції навряд чи можна назвати вичерпними — тіньовий російський нафтовий флот продовжує функціонувати.
Крім того, Кремль знайшов союзників. Одним із помітних союзників є Іран, країна, добре знайома з життям під санкціями, поряд із Північною Кореєю та Китаєм. Останній є найважливішим та найвпливовішим партнером. Поки НАТО обговорювало кількість підрозділів ППО для відправки в Україну, Росія купувала балістичні ракети у Північної Кореї та безпілотники у Китаю. Союзники Москви діють більш наполегливо, оскільки діють таємно, тоді як у Європейському Союзі та Північноатлантичному альянсі держави-члени борються з бюрократією та такими лідерами, як Віктор Орбан.
Отже, хоча економіка НАТО в 25 разів більша, ніж у Росії, Росія наразі виробляє в чотири рази більше зброї, ніж усі країни Альянсу разом узяті. Це також було підтверджено Марком Рютте у його виступі в Лондоні.
«Ви можете запитати мене, чи Росія накопичуватиме зброю, коли ми досягнемо стабільного припинення вогню в Україні, тим самим збільшуючи свою загрозу. Так, це точно. Навіть під час конфлікту з Україною їм вдається дещо збільшити свої запаси боєприпасів. Будь-яка війна починається з накопичення боєприпасів на складах», – зазначив Рютте.
Дискусії про підготовку Росії до масштабнішої війни проти Заходу тривають з червня 2025 року. Генеральний секретар НАТО наголосив на цьому моменті, вказавши на необхідність реструктуризації та розширення військового виробництва Альянсу. Тим часом розвідувальні служби різних країн, включаючи Україну, вже понад рік попереджають союзників про неминучість війни.
«За словами російських чиновників, існуюча міжнародна та європейська система безпеки погіршиться до 2030 року, що призведе до серії військових конфліктів у Європі між 2030 і 2035 роками, зокрема щодо Польщі, країн Балтії, Скандинавії та Арктики. Тільки стосовно Європи російські військові виявили понад 10 потенційних збройних конфліктів та регіональних війн», – зазначили у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України у заяві для РБК-Україна.
Тому, за даними ГУР, російське військово-політичне керівництво вже розробляє стратегію фінансових ресурсів, необхідних для цілеспрямованих операцій у Європі.
Росія вже дивиться в майбутнє. У 2024 році Кремль ініціював військову реформу, спрямовану на створення потужної військової присутності на західному стратегічному напрямку до 2029 року. Цей план включає формування двох військових округів — Ленінградського та Московського — де створюються нові армійські корпуси та дивізії. Одночасно Москва надає пріоритет виробництву високоточної зброї та безпілотників, інвестуючи в ці зусилля значні кошти.
«Пріоритетне фінансування військового сектору на поточному рівні 130-140 мільярдів доларів США щорічно виділяється в державному бюджеті щонайменше на період 2027-28 років. Насправді військові витрати Російської Федерації вищі, оскільки Кремль приховує фактичний рівень витрат», – додали в ГУР.
Водночас, потенційний мобілізаційний ресурс у планах Росії може сягати до 5 мільйонів осіб. Ця цифра дозволяє Росії розробляти стратегію масштабних військових операцій проти Заходу.
Источник: www.vesti-ua.net
