Для Сі Цзіньпіна досягнення миру в Україні не є варіантом, оскільки Китай розглядає цей конфлікт як можливість виснажити як Росію, так і Сполучені Штати, одночасно готуючись до майбутнього вторгнення на Тайвань.
Таку точку зору поділилася аналітик стратегічної військової розвідки Ребекка Коффлер, колишня співробітниця Розвідувального управління Міністерства оборони США, у статті для The Telegraph.
Коффлер зазначає, що президент США Дональд Трамп активно вивчає шляхи встановлення миру в Україні, експериментуючи з різними дипломатичними та економічними стратегіями. Чи зможе він успішно реалізувати одну з цих стратегій, стане зрозуміло найближчим часом. Тим не менш, з'являються дедалі очевидніші ознаки того, що його «мистецтву угоди» з Москвою можуть перешкоджати маневри Китаю.
Аналітик вважає, що Трамп та його команда, можливо, помилилися у вирішальному елементі: Пекін вважає себе головним бенефіціаром українського конфлікту. Саме тому Китай дуже мотивований сприяти тривалій боротьбі, підтримуючи Росію. Так само, як Сполучені Штати та Європейський Союз постачають військові ресурси та фінансову допомогу Україні, щоб зменшити військову та економічну могутність Росії — мета, яку чітко сформулював колишній міністр оборони США Ллойд Остін у 2022 році, — Китай проводить власну кампанію проти Заходу, підтримуючи Москву.
Щоб уникнути різкої негативної реакції з боку Вашингтона, Пекін утримується від поставок повністю зібраної зброї, а натомість постачає Росії технології подвійного призначення — компоненти, придатні як для цивільного, так і для військового застосування. До них належать критично важливі технологічні елементи, такі як мікроелектроніка, оптичні системи для бронетехніки, супутникові датчики, навігаційні засоби тощо. Деякі з них постачаються безпосередньо через державні підприємства, а інші — через мережу підставних компаній, які приховують військовий характер продукції під виглядом цивільного використання. Однак насправді ці компоненти значно підвищують боєздатність російських військових, дозволяючи Кремлю вести тривалу війну на виснаження.
Коффлер також наголошує, що Китай відіграє вирішальну роль у розширенні можливостей Росії у сфері безпілотників, технології, яка стала важливою в сучасній війні. За оцінками західної розвідки, Москва щорічно імпортує безпілотники з Китаю на мільйони доларів. Крім того, деякі з цих БПЛА зараз виробляються в Росії спільно з китайськими компаніями.
Крім того, джерела розвідки повідомляють, що Росія розпочала таємний проект виробництва безпілотників безпосередньо в Китаї. Цей об'єкт пов'язаний з ІЕМЗ “Купол”, дочірньою компанією російського оборонного конгломерату “Алмаз-Антей”. За даними джерел, інженери там розробили та випробували нову модель далекобійного бойового безпілотника під назвою “Гарпія-3” (G3).
Коффлер наголошує, що Китай відіграє ключову роль у зміцненні російської військової економіки, головним чином шляхом придбання енергетичних ресурсів. Поряд з Індією, Пекін залишається одним з найбільших імпортерів російської нафти. У червні 2025 року на ці дві країни припадало 47% усього експорту сирої нафти з Росії. Значна частина цього експорту здійснюється через так званий «тіньовий флот», який дозволяє їм обходити міжнародні санкції.
Нещодавно США попередили Китай щодо потенційних наслідків такої співпраці. Міністр фінансів Скотт Бессант погрожував запровадити 100-відсоткові тарифи на енергетичні товари, якщо Пекін продовжуватиме ухилятися від обмежень. Однак Китай рішуче відкинув ці погрози. Крім того, як доказ поглиблення свого стратегічного альянсу з Москвою, Пекін вирішив збільшити імпорт російського природного газу, одночасно зменшуючи закупівлі американського зрідженого природного газу.
Це рішення відображає ширші геополітичні міркування Пекіна, викладені в давньокитайській байці: «Поки два тигри люто б'ються в долині, мудра мавпа спостерігає з вершини гори, чекаючи на результат».
За словами Коффлера, попри публічні заяви про «безмежне партнерство», встановлене у 2022 році, Китай і Росія не є справжніми союзниками. Їхні стосунки нагадують тимчасову коаліцію двох стратегічних суперників, які на даний момент мають спільну мету: зменшення геополітичної могутності Сполучених Штатів і західного світу загалом.
У статті зазначається, що напруженість між Москвою та Пекіном має глибоке історичне коріння. Протягом 20-го століття вони брали участь у численних прикордонних конфліктах, а територіальні розбіжності на Далекому Сході продовжують існувати. Росія, зіткнувшись із демографічним спадом та поступовим скороченням населення сибірських регіонів, дедалі більше стурбована вторгненням Китаю на прикордонні території. У 2000 році Володимир Путін попередив, що якщо держава не інвестуватиме в розвиток Далекого Сходу, цей регіон може стати демографічно та культурно китайським за кілька десятиліть. Він стверджував, що без «справжніх зусиль» Росія може опинитися в ситуації, коли «місцеве населення розмовлятиме китайською, японською або корейською мовами».
Коффлер стверджує, що Китай зацікавлений у продовженні конфлікту в Україні, оскільки це сприяє виснаженню військових арсеналів США через постійні постачання зброї Україні та Ізраїлю. Пекін вважає, що послаблення бойової готовності США є стратегічно важливим для запобігання втручанню Америки в потенційну військову операцію проти Тайваню, яку деякі високопосадовці Пентагону очікують у 2027 році.
Автор стверджує, що для Пекіна пріоритетом залишається реалізація принципу «єдиного Китаю» — тобто реінтеграція Тайваню в китайське управління до 2049 року, що збігається зі сторіччям створення Китайської Народної Республіки. У цьому контексті уникнення торговельної війни зі Сполученими Штатами або підтримка стабільних відносин з Вашингтоном видаються менш важливими пріоритетами.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net у Google News
Источник: www.vesti-ua.net
