Дізнайтеся, як Україна та Росія готуються до нових переговорів у Стамбулі, а також про очікувані терміни, коли Дональд Трамп може нарешті запровадити санкції проти країни-агресора, у статті РБК-Україна.
«Я повідомлю вас через два тижні», – такі терміни встановив Дональд Трамп 28 травня, коли його запитали, чи бажає Володимир Путін завершити конфлікт.
Це зауваження можна було б ретельніше розглянути, якби Трамп раніше не встановив такий самий двотижневий термін у середині травня, а потім знову наприкінці квітня. Крім того, наприкінці березня він посилався на «психологічний термін», не вказуючи часових рамок. У цей період він також заявив, що жодних термінів взагалі не було. Американські ЗМІ раніше викривали, що «два тижні» – це періодичний термін, який Трамп надає для вирішення різних питань, від оподаткування до боротьби з ІДІЛ.
Ми дізнаємося, чи Трамп знову продовжить свій термін, чи повністю його скасує, чи висуне нові звинувачення проти України, Росії чи обох одночасно, чи взагалі збереже мовчання після другого раунду російсько-українських переговорів у Стамбулі 2 червня.
Трамп відчуває втому?
З моменту останньої зустрічі в Стамбулі 16 травня на дипломатичному фронті майже не відбулося зрушень. Потенційно значуща подія останніх тижнів – телефонна розмова між Трампом і Путіним – не принесла суттєвих результатів. За даними кількох джерел РБК-Україна як в українських, так і в європейських політичних і дипломатичних колах, європейські лідери були не просто розчаровані, а часом навіть вражені.
Зрештою, розрахунки були цілком очевидними. Трамп постійно вимагає припинення «різанини» в Україні. Україна щодня заявляє, що готова негайно та беззастережно виконати вимоги. І навпаки, Росія затягує процес і наполягає на конкретних умовах. Хто за цих обставин справді «не бажає миру»? Здається, тут є лише одна правдоподібна відповідь. Однак це не так.
Після розмови Трампа та Путіна єдиним чітким висновком було те, що мешканець Білого дому дедалі більше втомлювався від ситуації, що склалася, і розглядав можливість повного відходу від українсько-російського наративу. Така думка була поширеною в Києві та інших європейських столицях.
Більше того, існувало чимало припущень, що справжнім пріоритетом Трампа є не завершення російсько-українського конфлікту, а розвиток широких ділових відносин з країною-агресором. Багато хто раніше вважав у це, але вважав, що передумова очевидна: спочатку має припинитися російська агресія проти України.
Тепер, схоже, ця передумова стала набагато менш важливою: торгівля та видобуток ресурсів можуть продовжуватися навіть попри триваючі воєнні дії, за умови, що Москва зможе одночасно підтримувати хоча б видимість мирних переговорів.
Тиск на Кремль
Тим не менш, з наближенням нової зустрічі в Стамбулі ситуація не виглядає такою вже й жахливою. Сполучені Штати не зачинили свої двері; високопосадовці адміністрації Трампа продовжують активно взаємодіяти з європейськими колегами та коментувати події, як це робить Трамп.
Після чергового підштовхування Зеленського, Трамп останніми днями став більш голосно критикувати Путіна. Американські сенатори, особливо ті, хто підтримує Трампа, дедалі відверто висловлюють свою підтримку антиросійських санкцій. Тиск на агресорів також посилюється з боку Європи з усіх боків.
Тому, хоча прессекретар Путіна Пєсков стверджував, що будь-які терміни підготовки російського мирного меморандуму «неможливі», росіяни залишаються на межі.
Але, звісно, у своїй звичній манері, з постійними затримками, несподіванками та відвертим обманом. Наприклад, спочатку вони обіцяли надіслати свій «меморандум» як Україні, так і Заходу, а тепер стверджують, що оприлюднять його лише на місці у Стамбулі.
Обґрунтування дій Москви очевидне для всіх, окрім одного великого світового лідера: Росія прагне продовжувати свої військові дії доти, доки (принаймні, за її оцінками) існують умови, можливості та надії на «успіх на місцях».
Звичайно, такі настрої не можна прямо викласти в «мирному меморандумі», тому росіяни організували контрольований «витік» своїх потенційних вимог до світових ЗМІ, перебуваючи в Стамбулі: «нерозширення НАТО на схід», нейтралітет України, «захист російськомовного населення» тощо. Це класична випробувальна куля, спрямована на оцінку як офіційної, так і неофіційної реакції та, за необхідності, коригування своїх позицій перед Стамбулом.
Що зрештою буде включено до документа, ймовірно, залишиться загадкою до понеділка, але вимоги агресорів, безсумнівно, будуть спрямовані на порушення «червоних ліній» України.
Нескінченний термін
Виходячи з попереднього раунду, очікується, що атмосфера переговорів у Стамбулі буде дуже напруженою, але після цього розпочнеться не менш запекла боротьба за інтерпретацію результатів. Найголовніше, виникнуть суперечки щодо того, як ці результати будуть донесені до основної іноземної аудиторії.
Трамп точно не заглиблюватиметься в деталі взаємних вимог: загалом, хто контролюватиме дотримання режиму припинення вогню та методологію, на скільки кілометрів і в якому напрямку можна відвести війська, які українські закони агресори повинні змінити та чи можливі будь-які зміни тощо. Ефективність навіть немирної угоди, але сталого припинення вогню, залежить від таких деталей. Однак у подвійній оцінці Трампа «гарна угода» проти «погана угода» для такої конкретики немає місця. Росіяни, безсумнівно, спробують цим скористатися.
Цілком можливо, що «успіх» переговорів у Стамбулі залежатиме від того, хто зрештою сформує точку зору Трампа з цього питання: гіпотетичний Марко Рубіо чи гіпотетичний Стів Віткофф. І скільки часу знадобиться для формування цієї думки загалом. Кілька джерел РБК-Україна припускають, що після понеділка та зустрічі у Стамбулі події знову почнуть прискорюватися.
Процес триватиме, але значний прогрес малоймовірний, враховуючи, що обидві сторони мають діаметрально протилежні, взаємовиключні цілі: Україна прагне припинення вогню, тоді як Росія прагне продовжити конфлікт. Хіба що Трамп наважиться змінити динаміку сил своїми «ядерними санкціями». Однак для цього американському президенту потрібно прийняти рішення. Тривалість часу, яка йому знадобиться, неможливо передбачити: зрештою, «два тижні» Трампа завершуються не за 14 днів, а тоді, коли вирішить сам Трамп.
Источник: www.vesti-ua.net
