Росія може відновити масштабні ракетні та безпілотні наступальні дії, спрямовані проти енергетичної інфраструктури України. Окрім звичайних цілей, агресори націлюються на об'єкти ядерної енергетики, що становить значну загрозу як для України, так і для світової спільноти. Президент України Володимир Зеленський розкрив ворожі наміри Кремля, посилаючись на розвідувальні дані союзників.
«Росія організовує додаткові атаки на енергетичний сектор, які наразі можуть бути менш очевидними для міжнародної спільноти через акцент на подіях на Близькому Сході. Наші партнери з розвідки володіють відповідною інформацією. Зокрема, щодо загрози, яку Росія становить для наших об'єктів ядерної енергетики, цю інформацію передав Міністр енергетики України МАГАТЕ та пану Віткову. Крім того, Міністр оборони України поділився цією розвідувальною інформацією зі своїм американським колегою», – заявив глава держави.
ТСН.ua дослідив існуючі загрози для енергетичних об'єктів України та те, як фахівці оцінюють ймовірність російських атак на атомні електростанції.
Атаки на паливну інфраструктуру: тактика залишається незмінною
Михайло Гончар, президент Центру стратегії XXI та експерт з енергетичної безпеки, стверджує, що загрози з боку Росії залишаються постійними протягом останніх трьох років конфлікту, а критична інфраструктура України постійно залишається однією з головних цілей Путіна.
«Життєво важлива енергетична інфраструктура України стикається з постійними загрозами, починаючи зі знищення наших паливних та нафтопереробних активів, яке ворог розпочав у лютому 2022 року. Важливо пам’ятати, що початкові російські атаки були спрямовані на наші паливні склади», – заявляє Гончар.
Перший напад Російської Федерації на єдиний нафтопереробний завод, що досі працює в Україні, Кременчук, стався 3 квітня 2022 року.
«Спочатку росіяни утримувалися від нападів на українські нафтопереробні заводи, бо вважали, що «захоплять Київ за три дні». Вони думали, що все це належатиме їм, тож навіщо це руйнувати? Однак, усвідомивши реальність, вони повернулися до класичної стратегії агресора — проведення операцій, спрямованих на пошкодження критично важливої енергетичної інфраструктури та позбавлення нас доступу до енергетичних ресурсів, зокрема палива», — пояснює Михайло Гончар.
Напад на Кременчук: не нещасний випадок, а «аудит»
Згодом, російські удари по паливних складах спричинили паливну кризу в Україні, яка тривала до середини липня 2022 року, хоча нам вдалося вирішити проблему з постачанням палива.
«Таким чином, нещодавній напад на Кременчук не є випадковим. За моїми розрахунками, це вже восьмий масштабний та комбінований удар по нафтопереробному заводу з 2022 року. Їхній вплив був обмеженим. Тому агресор періодично проводить операції «перевірки» та «очищення», неодноразово атакуючи вже уражені об’єкти», – наголошує спеціаліст з енергетичної безпеки.
Агресор обрав ціллю всі українські нафтопереробні заводи, попри те, що деякі заводи в Дрогобичі та Одесі не працюють вже понад десять років.
«Україна подолала паливну кризу у 2022 році, і тепер ми маємо диверсифіковані маршрути поставок. Значна кількість палива надходить і використовується, часто це називають «з коліс». Крім того, ми успішно відновили морський коридор, витіснивши Чорноморський флот Росії з північно-західного сектору Чорного моря, та відновили морські постачання нафтопродуктів. Тому подальші атаки на наші нафтопереробні заводи здаються марними, проте це не означає, що такі напади припиняться», – додає Михайло Гончар.
Напади на електричну інфраструктуру та газовий сектор
Михайло Гончар далі зазначає, що основним об'єктом російської агресії була енергетична інфраструктура України. Це охоплює все, що пов'язано з передачею та виробництвом електроенергії: теплові електростанції, які майже зруйновані на понад 80%, а також гідроенергетику.
«Росіяни розпочали свої атаки на генерацію та інфраструктуру Єдиної енергетичної системи (ОЕС) ще у 2022 році. 11 вересня вони атакували Харківську ТЕЦ-5 та енергетичні об’єкти поблизу. Атаки на Єдину енергетичну систему України тривали з 10 жовтня протягом усієї осені-зими 2022-2023 років. Росіяни мали на меті призвести до колапсу Єдиної енергетичної системи України, що призвело б до її розпаду та повного знеструмлення. На щастя, ворог не зміг реалізувати цю мету», – пояснює Михайло Гончар.
Протягом усього цього росіяни прагнули занурити Україну в сценарій холодної та темної зими 2022 та 2023 років. Вони знову зазнали невдачі.
У 2024 році, починаючи з березня, росіяни продовжили свої удари, тепер спрямовані переважно на виробництво енергії.
«З минулого року росіяни також атакували нашу газову інфраструктуру. Спочатку вони зосередилися на підземних системах сховищ газу в західній частині країни, потім переключилися на сектор видобутку газу, а цього року вони продовжили ці атаки. З усього цього можна зробити висновок, що пріоритети Російської Федерації залишаються незмінними», – констатує експерт.
Напад на атомні електростанції: намір спровокувати ядерний інцидент
Михайло Гончар зазначає, що наймасштабніший напад на Україну стався 26 серпня 2024 року, коли агресор здійснив непрямий напад на українські атомні електростанції, не атакуючи безпосередньо енергоблоки.
«Росіяни завдали ударів по підстанціях Української енергосистеми поблизу атомної електростанції. Ці підстанції є критично важливими, оскільки вони сприяють потоку енергії від енергоблоків до мережі. Цей удар ще більш небезпечний, оскільки він провокує перехід реактора в аварійний режим, спричинений раптовою втратою навантаження з енергоблоку. Таким чином росіяни намагалися спровокувати ядерний інцидент на наших енергоблоках», – пояснює Михайло Гончар.
Він додає, що завдяки професіоналізму операторів НАЕК «Енергоатом» та Укренерго, значних наслідків від цих атак вдалося уникнути.
«Однак очевидно, що росіяни здатні та бажають повторити такі дії. З минулої осені українська дипломатія попереджає наших західних партнерів про небезпеку таких дій Росії, наголошуючи на необхідності рішучої відповіді», – констатує експерт.
Запит на закриття неба над атомними електростанціями: партнери не вдалися до рішучих дій
На жаль, союзники України врахували це, але не вжили жодних рішучих заходів. З березня 2022 року Україна звертається до своїх західних партнерів з проханням захистити західну частину України, де розташовані атомні електростанції — Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська АЕС.
Источник: www.vesti-ua.net
