3 вересня в Пекіні відбувся найбільший військовий парад в історії Китаю, метою якого було продемонструвати військові можливості Піднебесної світовій аудиторії, зокрема Заходу. Тим часом, після десятиліть вагань та відкладень, союзники США нарешті переозброюються, як зазначає американський журнал Foreign Policy.
Під час щорічного саміту НАТО в червні держави-члени зобов'язалися виділяти щонайменше 5% свого ВВП на оборону та пов'язану з нею інфраструктуру. Однак, незважаючи на збільшення своїх бюджетів, модернізацію заводів та нарощування виробництва озброєнь, альянс не вирішив фундаментального питання: хто братиме участь у бойових діях.
У публікації зазначається, що один із найважливіших уроків, винесених із конфлікту між Росією та Україною, стосується чисельності військ. Захід вийшов за межі епохи, що характеризувалася обмеженими операціями проти повстанців та швидкою високоточною війною.
Маючи понад півмільйона військовослужбовців на протилежних сторонах фронту, що простягається на тисячу кілометрів, НАТО змушене переосмислити віковий військовий принцип: важливість маси. Зрештою, ця маса все ще залежить від людських ресурсів.
Використання дронів не зменшило потреби в солдатах
Ще один важливий елемент конфлікту між Росією та Україною – широке використання безпілотників у бойових діях – не повинен відволікати увагу Заходу від важливої ролі персоналу, зазначає видання. Безпілотники наразі становлять приблизно 70% жертв у конфлікті, але вони являють собою еволюцію, а не революцію у військовій стратегії.
Ударні дрони часто виявляються дорожчим та менш ефективним варіантом вогневої підтримки порівняно з традиційною артилерією. Отже, кількість дронів на українських полях битв відображає не лише розвиток можливостей безпілотних літальних апаратів та боєприпасів, але й виснаження звичайних озброєнь, включаючи артилерію та ракети.
Зростання використання безпілотників змусило як українських військових, так і російські сили перерозподілити особовий склад на нові ролі, проте це не зменшило попиту на солдатів.
Технології докорінно не змінили виснажливого характеру масштабних міждержавних конфліктів. Зовнішня політика свідчить про те, що недостатні мобілізаційні зусилля України та провали у вербуванні росіян стають очевидними.
Країни-члени НАТО залежать від невеликих професійних збройних сил
Хоча втрати у війні як з боку Росії, так і з боку України перевищили 1 мільйон, у виданні зазначається, що більшість європейських членів НАТО все ще залежать від невеликих професійних збройних сил, типових для епохи після холодної війни.
Британська армія, яка налічує лише 70 000 солдатів на дійсній службі, є найменшою з 1700-х років. Німецький Бундесвер, що налічує близько 180 000 солдатів повного дня, становить приблизно третину від своєї чисельності часів Холодної війни.
Будь-якій західноєвропейській країні, ймовірно, буде складно мобілізувати та розгорнути навіть одну боєздатну важку бригаду менш ніж за тиждень. Для порівняння, Foreign Policy вказує, що сьогодні в Україні по обидва боки фронту налічується близько 300 бригад.
Неофіційне відновлення військової повинності було політично суперечливим для більшості західних країн протягом десятиліть. З моменту завершення холодної війни майже всі збройні сили НАТО скасували військову повинність. Однак ця тенденція починає змінюватися.
У Німеччині міністр оборони Борис Пісторіус виступає за відновлення військової служби, а правляча коаліція запропонувала законодавство, яке дозволяє швидке відновлення військової служби під час надзвичайних ситуацій. Навіть у Великій Британії, де військовий призов історично розглядався переважно як надзвичайний захід під час війни, такі політики, як колишній прем'єр-міністр Ріші Сунак, обговорювали можливість відновлення національної служби.
Виняток – Фінляндія та Швеція
Фінляндія та Швеція, які стали членами НАТО лише після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, можуть слугувати взірцями для інших союзників, які стикаються з дилемами безпеки.
Наприклад, Фінляндія, яка є обов'язковою військовою службою для чоловіків, може мобілізувати армію чисельністю майже 1 мільйон діючих солдатів та резервістів з населенням менше 6 мільйонів.
Хоча мобілізація всіх фінських резервістів займе кілька тижнів, менші сили високої готовності можна було б підготувати лише за кілька днів або навіть годин – реакція на несподіване вторгнення Росії до Криму у 2014 році, яке залишається потужним нагадуванням для країни, яка пам’ятає радянську агресію 1939-1940 років.
Фінська армія також має одні з найбільших артилерійських сил НАТО та незабаром отримає підтримку від 64 нових винищувачів F-35.
Загалом, у публікації зазначалося, що якщо бойові дії спалахнуть на території НАТО або у Східній Азії, то лише волонтерства буде недостатньо для задоволення потреб у людських ресурсах під час значного конфлікту.
Незважаючи на акцент на цільових витратах, найяскравішим показником відданості сучасної, заможної країни обороні може бути кількість добре навченого особового складу у формі, підсумовується у статті. Чи продемонструють демократії Європи та Азії таку відданість, залишається невизначеним.
Чому ви можете довіряти vesti-ua.net →
Читайте vesti-ua.net у Google News
Источник: www.vesti-ua.net
