Командувач українських військ, який не боїться бурхливих вод Звіт 08/12/2025 13:20 Укрінформ У Львівській області скаути організували соціальний табір з тренуваннями з водних видів спорту та психологічною програмою для дітей, які постраждали від війни
Ми зустрілися з командою та учасниками одного з днів табору. Вони розташовані в лісі біля великого озера у Львівській області. Неподалік протікає річка Стрий, а трохи далі — Дністер, по якому молодь згодом буде пересуватися на веслах. Я розумію, що це не просто соціальний регіональний морський табір (СРМ) — його метою є навчання навичкам плавання, керування різними плавзасобами та виховання самостійності. Організатори, скаути, які називають себе «морськими», роблять це, віддаючи шану статусу України як морської держави, та прагнуть пропагувати принципи безпечної поведінки на воді. Значна частина програми також залучена до роботи психологів, оскільки ці скаути приїжджають з усіх куточків України, їхні батьки воюють, поранені, зниклі безвісти або загинули в конфлікті… Команда об’єдналася, щоб забезпечити їм безпечне середовище серед однолітків та інструкторів, використовуючи водні розваги та підтримку. Кореспондент Укрінформу намагався з’ясувати, наскільки їм це вдалося.
НЕХАЙ НІ ДОЩ, НІ ХОЛОД ВАС НЕ ЗЛЯКАЮТЬ
Погода під час табору виявилася досить дощовою. Грози траплялися майже щодня. Ми прибули до “SOMyki” після чергової зливи: подолання 10-кілометрової дороги зайняло майже 40 хвилин крізь невпинну стіну дощу. Я очікував побачити всіх похмурими, мокрими, які сидітимуть у наметах і голоситимуть: “Мамо, забери мене додому”. Натомість я був вражений з моменту, коли ступив на територію табору: злива ледве припинилася, а підлітки у мокрих кроксах та вітровках допомагали інструкторам накачувати SUP-дошки, готуючись вирушити на воду.
Я стою осторонь як спостерігач і продовжую дивуватися: учасники охоче одягають купальники, аквавзуття та рятувальні жилети, розділяючись на команди, щоб вирішити, хто візьме SUP-човни, каное та катамарани, а хто тренуватиметься з рятування на воді. «Але на березі холодно; вони зараз не зайдуть у воду», — думаю я. Натомість бачу дітей, які мчать до озера. Що ж, як казав поет, нехай вас не зупинить ні дощ, ні холод!
Я помічаю, що жоден з підлітків не протестує, не каже: «Я не піду» чи щось подібне. Діти раді, що дощ нарешті припинився, і тепер у них є можливість покататися на водних транспортних засобах. І вода тепла.
— Ого, яка стійкість! — ділюся своїми думками з інструктором Олегом Дмитрашем.
Він відповідає, що так і має бути.
Інструктор Олег Дмитраш
«НАМ ПОТРІБНО ЗАТЯГНУТИ ТЕНТУ, А НЕ ЗОРЕМАТИСЯ НА НАШИХ ПРОБЛЕМАХ»
— Як інструктор, я не бачу, що ці діти несуть у собі власну травму, пов’язану з війною… Тут вони звичайні підлітки, — пояснює Олег. — Вода змиває всі турботи, а складні думки та проблеми відходять на другий план. Тут людина зосереджується на навчанні керувати каное чи катамараном, балансувати на SUP-дошці тощо. Заняття, взаємодія з однолітками, навіть прості умови табору встановлюють власні пріоритети. Зараз йдеться про встановлення тенту чи виготовлення столу, а не про зациклення на особистих проблемах — і вони просто йдуть і роблять це. Все це відволікає молодь від їхніх проблем. Загалом, це справді допомагає переключити увагу та не дати їм загубитися у своїх думках. Умови, в яких ми перебуваємо протягом певного періоду, справді допомагають у роботі з дітьми.
Інструктор додає, що під час роботи чи гри діти діляться своїми болями, але не затримуються на них.
– Вони відкриті та вбирають усе, як губка; вони хочуть навчитися та опанувати водний транспорт. Спільні заняття водними видами спорту створюють азарт та чудову атмосферу. Хоча зрозуміло, що це не п’ятизірковий готель, але в цьому суть. У нас тут «притулок» у межах існуючих умов; ми повинні адаптуватися до них та зробити їх комфортними для себе, – наголошує він.
У ЖИТТІ – ЯК НА SUP-ДОШЦІ: ВИ ПОВИННІ ОВОЛІКТИ РІВНОВАГУ
Комендант табору Ольга Кальбус пояснює, як виникла концепція водного табору для дітей військовослужбовців, доповненого психологічними заняттями. Вона згадує, що вони витратили шість місяців на пошук фінансування, формування команди та розробку програми.
Ольга Калбус
– Ми не можемо зосереджуватися на травмі чи війні. Наша мета – дати дітям можливість знайти рівновагу. Це слугує потужною метафорою – подібною до технік, що використовуються на SUP-дошці чи дошці для віндсерфінгу: щоб стати на неї, перший крок – це знайти баланс, рівновагу,
Источник: www.ukrinform.ua
