“`html
«Візьміть, будь ласка, це для вас» – як функціонує мережа, що збирає кошти на синьо-жовтих стрічках 18.10.2025 10:15 Укрінформ Вже не перший рік у людних місцях населених пунктів вам можуть запропонувати браслет за завищеною ціною. Як діє дана «схема»?
«Візьміть, прошу, це вам – презент. Зав’яжу тут на руці… погляньте, як гарно. Я студентка, тому буду вдячна за допомогу». «Я акумулюю гроші на позашляховик для брата, він на передовій, а стрічка буде вам за вдячність…» – ці висловлювання чули чимало жителів та відвідувачів у центрі великих міст.
Київ, Львів, Одеса, там, де багато пішоходів і туристів, діють здебільшого дівчата, котрі нав’язливо пропонують «дармову» синьо-жовту стрічку, а потім наполегливо вимагають за неї гроші, – чи то для оплати навчання, чи для інших добрих цілей.
Те, що здається як патріотична підтримка або милосердя, – організований бізнес з усіма ознаками структури: управителі, «офіс», настанови та система заохочення працівниць. Дослідження репортерів проєкту «Вголос», які впровадились в цю діяльність показує: те, що називають «заняттям для студентів», нерідко має ознаки обману, існує не перший рік і наразі не планує щезати, «як роса на сонці».
Фото ілюстративне.
АФЕРА НА ВУЛИЦЯХ: ЯК «ФУНКЦІОНУЄ» СТРІЧКА
Сюжет здебільшого однаковий: до перехожого наближається одна дівчина, пропонує зав’язати стрічку «як знак підтримки», називає себе студенткою або переселенкою, висловлює подяку за «допомогу». Доки людина погоджується, поряд з’являються ще одна-дві «подруги», котрі підсилюють психологічний вплив, вони починають скаржитись, апелювати до почуттів, натякати, що «це на навчання», «це для брата на передовій» або що «це спільна ініціатива». Якщо людина відмовляється – стрічку часто просто забирають, деколи з лайкою, що дуже неприємно для людей.
Вартість «за підтримку» офіційно не озвучується: лунає «дай скільки не шкода», але фактично існує внутрішній мінімум та цільова позначка. У структурі, котру описали репортери, менше ніж 40 гривень брати не дозволено; часом дівчата наполегливо вимагають сотні гривень і навіть більше.
ПІД ПРИКРИТТЯМ: ЖУРНАЛІСТИ ВСЕРЕДИНІ ДІЯЛЬНОСТІ
Автор дослідження влаштувалась «на роботу» до однієї з подібних груп та пройшла повний шлях: від співбесіди до першої зміни на вулиці та повернення в «офіс» для здачі каси. Адміністраторка, котра проводила розмову, пояснила, що праця має чітку організацію: «офіс» у центрі міста, інструктаж, розклади, місця, де можливо вільно працювати та система обліку грошей. Кожна зміна триває декілька годин, працівниці зазвичай працюють «в парі», отримують для роздачі певну кількість стрічок та повинні здавати виторг – справжнісінька касова дисципліна у тіні.
В офісі даної «праці для студентів» репортерка зауважила «атрибути» підпільного бізнесу: блокноти для обліку виторгу, «правила діяльності», мотиваційні бонуси (наприклад, кращій зі збору грошей обіцяли новий iPhone) і навіть розмови про те, як «дотискати» людей на кошти у певні дні. Управителька безпосередньо наказувала: «Дотисніть тих людей, бо вони вчора прокинулись», – та вказувала на таблицю з графіками та «точками продажу». Така системність робить схему дієвою – і важко помітною для контролюючих органів.
Репортери з’ясували і фінансові аспекти: стрічка в оптовому продажі зараз коштує небагато – від 7 до 12 гривень за метр; шматок для руки в середньому обходиться орієнтовно в 4 гривні. Натомість дівчата «акумулюють» десятки або сотні гривень від одного пішохода. За добу одна працівниця може зробити касу в декілька тисяч гривень; частина виторгу здається в «касу» (за схемою 50/50), залишок – її. У репортерки за перший день загальний прибуток становив 880 гривень, з котрих половина пішла в касу.
Отже, націнка велика: собівартість символічної стрічки декілька гривень, а щоденний виторг окремих «точок» значно вищий, і, звичайно, «без урахування податків». Якщо подібні структури працюють одночасно в декількох містах і роками, загальні обороти можуть бути чималими. За словами творців дослідження, структура існує вже близько восьми років і за цей час накопичилось багато скарг від перехожих.
ІСТОРІЇ, ЯКІ НЕ ПОТРАПЛЯТЬ В ПОЛІЦІЮ
Укрінформ поспілкувався з декількома «потерпілими» подібної схеми. Наприклад, Сергій (прізвище та ім’я чоловік попросив не називати) потрапив на гачок ще військовослужбовцем, тому тоді стежити за новими схематозами не мав часу та можливості. Він мав відрядження до міста Лева, де біля вокзалу до нього наблизилась «приємна така чорнявка, дуже мила дівчинка». Вона подякувала Сергієві за службу та запропонувала пов’язати стрічку на руку. А вже, розговорившись, розповіла про брата, котрий, мовляв, теж на східному фронті і вона шукає можливості зібрати йому «на корча». «Мені навіть нічого не здалось підозрілим, я просто дістав гроші та віддав їй». Сергій і до сьогодні сподівається, що це була правдива розповідь, і що його 2 тисячі таки допомогли придбати потрібну техніку. Вже згодом, за словами Сергія, він побачив «в миру» окремі локації в Києві, де постійно «працюють» продавці стрічок. Втім, чоловік не збирається звертатись до правоохоронців. «Сам винен», – говорить. Але все ж, каже, що сподівається на те, що це не був «розводняк».
Фото з проєкту розслідування «Вголос».
Мар’яна М. разом із подругою саме прогулювались центром Києва. До них підбігла усміхнена дівчина і одразу запропонувала стрічку на руку. Мар’яна простягнула руку, бо гадала, що це просто волонтерська акція. «Мені не важко ж, нехай буде». Але співрозмовниця, пов’язуючи стрічку одразу почала говорити про навчання і що це нагода допомогти їй у скрутний час. «Мені було незручно, адже це стрічка, національний символ, нас в школі вчили не викидати, берегти. Ну і якось відмовляти було не дуже комфортно». То ж Мар’яна запропонувала 50 гривень. Співрозмовниця почала тиснути, що це малий донат, що навіть морозиво зараз коштує дорожче, що вони ж розуміють, як воно – вчитись і шукати гроші. То ж Мар’яна розсталася із 200 гривнями. А вже після розмови збагнула, що це щось не дуже законне. «Нас оточили дівчата і навперебій говорили, що це добра справа, що ми молодці, що треба підтримувати один одного і що на милосердя не варто жаліти грошей».
МІЖ ЗАКОНОМ І СОВІСТЮ: «СІРА ЗОНА» СТРІЧКОВОЇ ДОПОМОГИ
Юристи, з котрими поговорив Укрінформ, визнають: ситуація з «вуличними стрічками» дійсно складна для однозначної правової оцінки. Формально тут немає прямого обману – адже немає примусу та ніяких фальшивих документів чи підроблених розповідей про «збір на ЗСУ». Проте є маніпулювання, що грає на емоціях і довірі.
«Обман – це введення в оману, – пояснює один із юристів. – Але питання в тому, чи розуміє людина, який товар отримує. Якщо вона має реалістичні очікування – бачить стрічку, розуміє, що це не офіційний збір, і все одно добровільно дає кошти, то юридично тут немає складу злочину. Хіба що розглядати це як нелегальну роздрібну торгівлю – тоді це питання до податкової».
Фактично, схема існує на стику між комерцією та благодійністю. До речі, кураторка даної схеми мала документи як підприємець із правом торгівлі, тому спробуй «підкопатись». Якщо дівчата говорять, що «збирають на навчання» або «на допомогу братові», а люди віддають гроші добровільно, це потрапляє до великої «сірої зони» – не зовсім законної, але й не явно кримінальної.
Юристи визнають: дієвих правових механізмів для протидії цьому немає. «Це дуже неприємна ситуація, котру поки що можливо подолати лише розголосом, – говорить юристка, з котрою говорили репортери. – Бо навіть якщо очевидно, що схему збудовано на маніпулюванні, вона не порушує закон безпосередньо. Це скоріше етична, ніж юридична проблема». «Ви молодці, що говорите про це», – сказав один із юристів і додав: «Тут поки сліпа зона для нас».
Найголовніше, що спрацьовує у даній сірій зоні напівтіні – національна символіка. Саме вона стає вразливою точкою, через котру багатьом не вдається вислизнути з рук нав’язливих торговців. Саме тиск на патріотичних почуттях і навіть почуттях провини працює у даній гримучій комбінації.
Люди, котрі щиро реагують на українські символи, хочуть підтримати когось чи щось реальне. А натомість стають частиною тіньового бізнесу, котрий паразитує на довірі та почутті єдності. І доки держава не має дієвого інструменту, щоб розмежувати справжню милостиню від фальшивої, єдине, що може подіяти, – публічність і небайдужість самих громадян.
Скан з проєкту розслідування.
Саме тому важливо розуміти, є чудова альтернатива «не влипнути» у такий схематоз на ваших почуттях, – 200 чи 500, чи декілька тисяч гривень «відкупного» можливо цілком законно віддати в організації, котрі викликають довіру. Вміти протистояти і подібним схемам – це навички життя в сучасних реаліях. Пов’язана стрічка у вас на руці не індульгенція, а афера.
ПСИХОЛОГИ ПОЯСНЮЮТЬ, ЯКІ МЕХАНІЗМИ ЗАПУСКАЮТЬ «ПРОДАВЦІ СТРІЧОК»
В першу чергу працює патріотичний та сильний емоційний важіль. Рідний символ на руці апелює до почуття національної приналежності – люди хочуть «бути своїми» і не образити того, хто просить. Це незручно відмовляти. Але не соромно відмовитись, якщо ви пам’ятаєте про те, що є чимало ініціатив, котрі очікують на вашу підтримку, і вони не будуть кидатись на вас із впливом на почуття провини.
Соціальний тиск і раптовість. Зазвичай продавці наближаються швидко, працює ефект несподіванки, діють в парі чи трійці – важче чемно відмовити двом чи трьом. Найкраще, що ви можете зробити – не зупинятись, не говорити, не пояснювати.
Інформаційне прикриття. Заяви про «навчання», «позашляховик для брата на передовій» чи «збір для ЗСУ» викликають довіру. Коли ці розповіді не перевіряються, довіра перетворюється на джерело для експлуатації.
Ще рік тому у великих містах діяли схеми зі збору коштів на вулицях. Згадуєте вдягнених у військову форму хлопців, котрі під музику і у прозорі коробки збирали пожертви для потреб ЗСУ? Локальні намагання подолати та зупинити дану схему не працювали, – з однієї станції метро вони перебирались на іншу і так тривало досить довго. І тільки гучні рейди поліції та чинних військових змогли покласти край даному обману. Нав’язлива торгівля національної символікою діє саме тому, що поки до неї не дійшли руки усіх небайдужих. А вже час, здається.
Синьо-жовта стрічка, як символ, є простою і сильною формою висловлення підтримки – і це робить її вразливою до зловживань. Коли емоційний символ перетворюють на інструмент прибутку, це підриває довіру до вуличної допомоги і завдає шкоди репутації міст.
І справа не в окремих «нахабних» випадках, а в організованій схемі з офісами, адміністраторами та чітким алгоритмом дій. Міста, правоохоронці і самі громадяни повинні працювати разом, щоб не дозволити патріотичним символам стати приводом для шахрайства.
Ярина Скуратівська, Київ
Перше фото з відкритих джерел.
Шахрайство Милосердя Патріотизм Розслідування “`
