Стратегічний наратив для українських блогів
Богдан Бевза 20.03.2025 15:00 Укрінформ Починаємо з навігації крізь хаос інформації до спільноти творців
Хто виступає архітектором українського наративу? Хто втілює цю роль або ролі? Які його цілі, наміри та структура? Чи усвідомлюємо ми, що існуємо в рамках чужих і антагоністичних наративів?
Ця стаття запрошує до широкого діалогу на цю важливу тему.
19 лютого в Укрінформі Міністерство культури та стратегічних комунікацій провело «круглий стіл» для ознайомлення з наявними матеріалами та обговорення майбутніх дій.
Ця ініціатива наблизила нас до спільного розуміння цілей і діяльності тих, хто створює та транслює український стратегічний наратив – стратегічний наратив для України.
Дмитро Золотухін, радник міністра, формулює мету таких зібрань: проактивно утверджувати український стратегічний наратив в інформаційному ландшафті як усередині країни, так і за кордоном, одночасно зменшуючи потребу реагувати на згубні ворожі наративи. Дмитро також окреслює концептуальні компоненти стратегічного наративу, доповнюючи класичне запитання Грушевського «Хто такі українці і чого вони хочуть» запитанням «Що українці повідомляють різним аудиторіям про себе?»
Цей текст буде зосереджений на значеннях, інструментах і процесах.
Почнемо зі значень. Численні академічні тексти та напівакадемічні наративи досліджують концепцію стратегічного наративу та його аналіз.
Походить від англійського та французького терміну narrative – означає історію. Ці терміни походять від латинського narrare – розповідати. Отже, що являє собою наратив? Це казка, оповідання, оповідання (як оповідання чи як жанр)? Якщо класифікувати як жанр, чи це притча, оповідання, роман, етюд чи мультфільм?
Від грецького strategos – мистецтво полководця. Предмет вважається стратегічним, коли він має вирішальне значення для нашого існування.
Поєднання цих ідей дає нам три виміри розуміння стратегічного наративу: змістовний, процесний і функціональний.
СУТЬ:
Наратив — це (позачасова) розповідь про героя, який долає біду.
Він більше зосереджується на суті історії, ніж на акті її переказу: разом із сюжетом, подорожжю героя, кульмінацією та напруженими моментами.
Українське тло та завершальний статус наративу як важливих для збереження України роблять цей наратив виразно українським і стратегічним.
Розповідь стає стратегічною, коли охоплює сюжет і план досягнення дуже амбітної мети. Інакше це можна вважати просто «фантазмом», «симулякром», «вигадкою» або, в кращому випадку, «хорошою ідеєю», але не справжньою розповіддю.
Якщо артикулювати національний наратив, треба окреслити його сюжет, а не просто висновок. Сформулюйте це мовою економіки, військової стратегії, медицини, культури та освіти. Шукайте паралелі, перефразування та алегоричні елементи. Визначте схожі сюжети, які призвели до успішних результатів.
Стратегічний наратив має визначати шлях і визначати структуру інструментарію, а не просто зображати «обіцяюче майбутнє». Зрештою, якщо герой на початку оповідання передбачає кінець, він здається недосяжним, доки ви, як оповідач, не поведете його в його подорожі.
Зрештою, стратегічний наратив охоплює як значення, так і функцію.
ФУНКЦІЯ:
Стратегічний наратив слугує повідомленням. Декларація собі про колективне представництво своєї спільноти.
Перш за все, стратегічний наратив — це наша розповідь самим собі про те, ким ми є. Він розповідає про досягнення спільних прагнень нашої спільноти. На основі цього ми створюємо лаконічні уявлення для зовнішньої аудиторії. Важливо: не навпаки! І навпаки, це відображає поведінку нації дітей, які бажають виглядати чимось, наслідуючи дорослих, а не справді бути і ставати.
Це не так: «вони хочуть, щоб нас сприймали так, значить, такими ми й будемо». Натомість: «ми саме такими є, і ми свідомо вирішуємо, як будемо тепер публічно представляти себе».
Ми також повинні підкреслити, що стратегічний наратив не відображає поточний стан самосвідомості (часто спотворений ідеалізмом), а натомість формує дорожню карту до майбутнього статусу.
► Так само слід уникати покладання надмірних функцій і очікувань на стратегічний наратив. Це лише одна з форм саморепрезентації. Воно не може замінити всебічного колективного конструювання національної ідентичності в культурній, освітній, громадській та державній сферах. Наприклад, твердження «українці – космічна нація» не є стратегічним наративом. Це більше інтерпретація національної ідентичності. Стратегічний наратив, який відповідає цій інтерпретації, буде таким: «Українці створять колонію на Марсі протягом 20 років».
ПРОЦЕС:
Стратегічний наратив — це спільно узгоджена конструкція, яка має динамічно розвиватися. Кожне слово тут є важливим для успішної роботи стратегічного наративу в Україні. Конструкція означає сконструйовану природу оповіді.
► Так, він явно існує в дуже яскравій і «багатогранній» формі. Кожен окремий творець наративу має власне бачення, яке він передає з різним ступенем ефективності в дискурсі, конкуруючи з іншими окремими творцями і, що важливо, з ворожими пропагандистськими машинами. Однак ключовим аспектом для нас є те, що стратегічний наратив є сконструйованою сутністю.
Хто в цьому контексті відповідає за це будівництво? Хто є стратегом, що стоїть за наративом? Простіше кажучи, це або державний пропагандистський апарат, або окремі творці. Поети, художники, композитори, винахідники, філософи, громадські діячі, вчені.
Ми виділяємо три сценарії будівництва:
Источник: www.ukrinform.ua
