Солодка деколонізація: від «Павлової» до «Каринської» 26.09.2025 13:30 Укрінформ Як боротьба з імперськими міфами досягає полиць кондитерських магазинів та відкриває нові імена українців
Складний процес, який ми називаємо деколонізацією або «втечею з Москви» (як нібито казав Винниченко). Він складний у всіх своїх проявах – від зміни назв до перегляду літературних програм, і в Україні він надзвичайно складний.
Важко прощатися зі знайомими іменами, з «дорогими» бронзовими статуями Пушкіна десь у Пушкінському провулку та з наполегливою ідеєю «великої» російської культури (на скільки міліметрів, сантиметрів чи метрів вища за інші)? І мало хто шукає відповіді, а чиїми зусиллями та ідеями поповнювалася ця імперська «велич», хто так і не зумів потрапити до списку «великих», розбивши непроникну стіну «меншості» у своїй культурі. Важко позбутися знайомих цитат, наприклад, що «рукописи не горять», – а горять, та ще й як, особливо від зусиль російських варварів, як у 20-му, так і в 21-му століттях.
Важко зізнатися собі, що навколишній простір наповнений російською, великоросійською манією, мовою, цитатами, які ми носимо в собі, бо це звичне, зручне, та й навіщо щось змінювати? Все це велике імперське сміття стосується не лише ментальних звичок, пам'ятників, запилених книжкових томів чи звичних вивісок на будинках.
Це стосується також світу смаків, їжі та десертної ідеології, вибачте за каламбур. Здавалося б, яке відношення має тема деколонізації до торта з безе «Павлова»? І все ж воно має дуже пряме.
ЯК ПАВЛОВА ЗАПУСТИЛА ДЕКОЛОНІЗАЦІЮ СМАКІВ
Все почалося з Оксани Левкової. Невтомної волонтерки, яка в епоху безвиході Януковича просувала ідею «м’якої» українізації молоді. Саме вона стояла за проектом «Не будь байдужим». Він включав гастролі україномовних сучасних музикантів східними та південними регіонами України, друк та популяризацію видань – все це для популяризації української мови та заохочення молоді переходити на українську.
Оксана Левкова. Фото із соціальних мереж
Це також руйнування російського моноліту. З початком повномасштабного вторгнення Оксана переорієнтувала свою діяльність. Сьогодні її увага також зосереджена на менш помітному вимірі – вдовах і матерях загиблих солдатів, дружинах і матерях тих, хто зник безвісти або перебуває в полоні у російських військ. Оксана збирає для них кошти та бере їх з собою в гастрономічні тури південною Україною протягом кількох днів.
Дегустація пробуджує смак до життя – ось у чому місія цієї програми. Саме в Одесі, в кондитерській, Оксана почула скарги на те, що українки сприймають смачний торт «Павлова» не як солодкі ласощі, а як болісний тригер – адже ім’я російської балерини асоціюється зі стражданнями їхніх родичів у тій самій Росії, а не із задоволенням та його «м’якою» та солодкою силою.
Источник: www.ukrinform.ua
