Який тип писанки у вас є? 17.04.2025 12:25 Укрінформ Історія української писанки – це історія спасіння та витримки народу. Ми готуємося створювати писанки, розмірковуємо та дізнаємося, які види писанок ми тримаємо.
Цього року Лоранс, громадянин Франції, здійснив спеціальну поїздку з Меца до Нансі, щоб взяти участь у майстер-класі з виготовлення великодніх яєць. Цей захід організований українськими біженцями у Франції та відкритий для всіх бажаючих. Художниця відчуває невдоволення результатом своєї роботи і категорично відмовляється від її демонстрації. Натомість каже, що для неї виготовлення писанок та відвідування майстер-класу є як фінансовою допомогою для українців, так і моральною підтримкою української культури, віддзеркаленням інтересу до традицій народу, який пережив війну. Лоуренс експериментує з фарбами та воском, вважаючи технічний аспект інтригуючим, але вона вважає традиційні дизайни надто складними та хоче досліджувати нові форми.
Франція також створює писанки. Оголошення у французьких соцмережах про майстер-клас із писанкарства.
Для киянки Надії прикрашання писанок – це передусім щорічна неодмінна традиція, ритуал, який пов’язує її з минулим і допомагає зберегти життєвий зв’язок між поколіннями. Вона вважає своїм обов’язком копіювати конкретні дизайни, які прийшли з попередніх часів, гарантуючи, що вони не будуть втрачені, вносячи власні значення в кожен символ. Навіть 2022 рік не порушив цю практику. За тиждень до Великодня того року вона повернулася до Києва й забрала ручку разом із залишками фарб, щоб прикрасити кілька яєць. Усіх влітку привезла на могили рідних. Надія наголошує, що для неї збереження цієї традиції – це принципово пам’ять – пам’ять про свою сім’ю та свій народ.
У 1990-х роках ремесло писанкарства майже зникло. Тривала боротьба з «релігійними пережитками» в СРСР сильно вплинула на цей традиційний вид мистецтва, пов’язаний з релігією, але передував християнству. Голодомор, який знищив багатьох носіїв традиції, а також війни та репресії ще більше завадили збереженню писанкарства. Знання про це ремесло передавалися переважно таємно.
Заняття писанкарством могло призвести до втрати роботи, догани та обмеження наукових досліджень на цю тему. Тим не менш, залишки традиції збереглися на заході України, зокрема на Поліссі, та в окремих громадах по всій решті країни. У 1990-х рр. охочі відродити писанкарство зіткнулися з браком матеріалів, пера, фарб, посібників, майстерень. Проте стійкість українських писанок та її народу неабияка. Діаспора відіграла вирішальну роль, надсилаючи книжки та посібники, видані за кордоном, ручки, виготовлені в США та Канаді, фарби, які були рідкісними у місцевості, та інструменти для випорожнення яєць. Так рік за роком успішно відроджувалися писанки у великих масштабах.
Сучасне писанкарство є складовою забезпечення Збройних Сил України. Вони стоять один біля одного. Фото з соцмереж
Майстерністю прикрашати яйця не самотні українці — чехи, серби, поляки, угорці та навіть німці володіють своїми унікальними візерунками та техніками. Хтось різьбить, а хтось майстерно створює крапанки чи скрабанки. Проте різноманітні регіональні варіації, реінтерпретації, системи знаків і символів і колективні підходи, які можна знайти тут, не мають собі рівних в інших місцях.
Саме тому в грудні цього року Міжурядовий комітет ЮНЕСКО з питань нематеріальної культурної спадщини визнав українську писанку культурним надбанням людства.
Наближається Великодній тиждень, час зануритися в спокійний, майже медитативний досвід створення особистого шедевра. Незалежно від того, сучасна чи традиційна, писанка втілює глибину та безперервність нашого існування на цій землі. Як, мабуть, і наші давно забуті предки, які також сотні років тому прикрашали білу поверхню яєць восковими лініями напередодні свята.
Традицію важко викорінити, як і тих, хто її охороняє та відроджує, незважаючи ні на що. Ми створювали українські візерунки задовго до Леніна і будемо створювати їх ще довго після Путіна. Чи в тилу, чи під окопом, маленькими пальчиками чи руками літніх, як мова, як борщ і як писанка — це наша українська сутність. Невід’ємний елемент, без якого український світогляд залишався б незавершеним.
Источник: www.ukrinform.ua
