Бойовий медик Олена Риж у проекті «За спиною»: Найсуттєвіші втрати ще попереду, тому ми маємо зберегти свої ресурси. Анонс 08.03.2025 10:00 Укрінформ Олена Риж, бойовий медик десантно-штурмової роти 47-ї ОМСБр «Магура», за всю повномасштабну війну пережила втрату незліченних близьких побратимів, через що інколи боїться забути когось із них.
Військовослужбовець розповіла психологу Ользі Марченко, як вона зберігає свою стійкість навіть тоді, коли війна постійно забирає тих, хто їй дорогий, часто без можливості попрощатися та провести їх в останню путь. Ця дискусія – у програмі «За спиною» у суботу, 8 березня, о 14:00.
«Під час служби я зіткнувся з численними страхами, з якими мені довелося протистояти, щоб їх подолати. Значний період мене мучила тривога, що моя пам’ять може погіршитися через струс мозку, що призведе до того, що я почну забувати своїх товаришів, тих, кого втратила назавжди», – висловила свої тривоги солдат.
Олена поділилася, що тривожні думки тривали досить довго, аж до прозріння: «Усі навколо мене говорять про хвилину пам’яті, називають її хвилиною мовчання. Але для мене це не хвилина мовчання — це час, коли я спілкуюся з тими, кого втратила, я звертаюся до покійних. Я зрозуміла, що це моя відповідь, мій спосіб не забувати моїх загиблих братів і сестер».
Військова запевняє, що відтоді усвідомила, що жодного дня не пропускала жодної хвилини о 9-й ранку, щоб вшанувати загиблих, за одним винятком — коли вона на передовій, на нульовій чи у невідкладних справах. «Такі випадки рідкісні, але вони трапляються. Я завжди знаходжу інший час, щоб їх вшанувати. Це залишається моєю особистою хвилиною. Про це знають всі мої рідні та друзі. І я буду це робити, поки живий», – наголошує Риж.
Вона пояснює, що коли хтось дорогий помирає, виникає відчуття, ніби частина вас, фрагмент вашого серця, душі та життя, виривається. Кожну глибоку втрату необхідно пережити, дозволяючи емоціям вільно текти. Інакше ризикуєте впасти в стан ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), як це часто буває у солдатів, які відкладають своє горе, клянучись сумувати після війни. Олена вважає, що найскладніші втрати ще попереду, тому необхідно економити ресурси.
«Я докладаю значних зусиль, щоб залишатися винахідливою, дозволяючи собі повною мірою пережити всі емоції у важкі часи: я плачу, злюся, кидаюся, а часом просто лежу в ліжку цілими днями. Дуже важливо дозволити собі перебувати в такому стані», – каже військова.
Риж розповіла, як кілька разів отримувала жахливі звістки про смерть своїх братів у метро, де від розпачу падала на підлогу. Переживання кожної втрати є основою для просування вперед у житті, пояснює лікар, оскільки емоційний біль накопичується і нашаровується з кожною втратою.
Після цього відновлення буде складним; військові засвоїли це на життєвому досвіді.
Тим не менш, Олена Риж вважає себе щасливою. Вона успішно поєднується з перебуванням на передовій, навчанням новобранців тактичній медицині та веденням свого подкасту про військове життя.
«У мене є татуювання на лівій руці з написом «4.5.0». (Військовий код «4.5.0» означає «все спокійно» – ред.) Це символізує, що поки я живий і моє серце б'ється, я завжди буду мати 4.5.0. Навіть коли я втрачаю тих, хто мені дуже близький, я визнаю, що я живий. діяти навіть для тих, кого вже немає з нами», – стверджує військова.
Повністю інтерв’ю з медиком ЗСУ дивіться завтра на новому YouTube-каналі Укрінформу.
Олена Риж служить бойовим медиком у Збройних Силах України. До війни вона працювала в ресторанному господарстві, займала керівні посади, була успішним тренером з обслуговування та спілкування. На початку повномасштабного вторгнення займалася волонтерською діяльністю, допомагаючи в евакуації жителів з окупованої Київщини.
У Збройних Силах України з грудня 2022 року. У складі десантно-штурмової роти 47-ї ОМСБр «Магура» брала участь у наступальній кампанії на Запоріжжі та боях під Авдіївкою. Вона отримала поранення, займається тактичною медициною. Крім того, вона веде свій подкаст «Думки за столом» на медіаплатформі «Характер медіа».
Як повідомляв раніше, Укрінформ запустив новий проект «За лаштунками», який має на меті продемонструвати, як військовослужбовці та ветерани, які зіткнулися з екстремальними умовами виживання, долають виклики, а також розкрити психоемоційні аспекти, які часто залишаються поза увагою громадськості.
Медики Військова війна з Росією Проект «За спиною»
Источник: www.ukrinform.ua
