350 машин для фронту – це важко. Але волонтери справилися 23.05.2024 14:01 Укрінформ Як з екскаватора зробити платформу для артилерійської системи? Київські волонтери і не такі завдання вирішували
Кожна історія про волонтерство – історія про війну, про фронт, про оборону, про евакуацію, поранення.
Це вже другий матеріал Укрінформу про СТО, яке дуже серйозно допомагає армії «колесами».
Командир одного підрозділу ЗСУ розказав нам про двох айтівців, які з першого дня війни допомагають армії: за два роки переправили на фронт 350 автомобілів. Вони не лише приганяють авто, а й обслуговують своїх «підопічних», а зараз навіть відкрили власне «благодійне» СТО, щоб самим ремонтувати машини для армії.
Як вдається волонтерам уже третій рік поспіль відповідати на непрості в реалізації заявки бійців. Які лайхфаки та хитрощі вони винайшли, купуючи та доставляючи машини на фронт. І як це воно в принципі: сидіти за кермом трьохсотого числом авто, яке ти женеш у зону бойових дій?
У ПЕРШОГО АВТО БЕНЗОБАК ВІДВАЛИВСЯ ПРЯМО НА КОРДОНІ
Думаючи про все це, минаємо прохідну в одному з районів Києва і заходимо на територію «Автобату», того самого СТО, лише кілька тижнів тому створеного співробітниками IT-компанії, щоб ремонтувати машини, які вони привозять в українські підрозділи.
Олег Круглов та Андрій Шац зустрічають нас з фотографом у великому ангарі, де машини чекають ремонту…
І ми повертаємося у 2022-й рік.
Олег Круглов
– Першу машину нам пригнали на український кордон з Литви 1 березня 2022 року. забути її неможливо, – розповідає Олег, – ми досить довго чекали, ночували на заправці ВОГ неподалік кордону. Це був Land Cruiser 1979 року, який коштував 4500 євро. Чекаємо на Краківці, водій по телефону каже, що залишився кілометр… Його нема і нема. Пішли пішки, щоб зустріти… Виявилося, що у машини прогнило кріплення бензобака і той просто впав на дорогу. Я знайшов евакуатор, доїхали до Львова, там нам приварили той бак. А в Києві, після ремонту, передав машину нашій поліції, вони тоді робили спеціальні рейди на Ірпінь. Станом на жовтень 2022 року та Toyota ще воювала… Але за ці триста п’ятдесят купівель я навчився не довіряти людям, які продають машини…
– Знаєте, що зазвичай кажуть продавці, коли умовляють купити машину? Що то машина з-під діда, їздила тільки в магазин, у неї мінімальний рідний пробіг, небита, нефарбована.
«Пушка, гонка, ракета, гарний стан – так вони ще кажуть», – додає Андрій.
На 31 січня 2022 року в активі волонтерів вже було 150 авто по 5-6 тисяч доларів кожна, загальною вартістю близько мільйона доларів.
– Тоді нам траплялися і донати в 10 тис. доларів. Але потім приток допомоги від бізнес-партнерів почав зменшуватися. Втім, ми набули неабиякого досвіду підбору авто, щоб не витрачати гроші на те, що вже не поїде, – продовжує Олег, – з перевіркою машин нам допомагають українці за кордоном, маємо ще інші інструменти. Наприклад, в Англії (звідти 40% машин, там дуже популярні пікапи, вони недорогі) є спеціальний портал, де по номерному знаку ти можеш дізнатися про всі інциденти, які були з машиню, від ДТП до поломки гальмівної системи. У Швеції передбачена кримінальна відповідальність за «змотування» пробігу, про це теж можна знайти в Інтернеті. Там треба дивитися на стан рами, майже закрили для закупівлі авто Польщу та Литву. Почали працювати з американським ринком. Там є аукціони вживаних машин. У США вдарене авто простіше продати, ніж ремонтувати. Там вимоги до ремонту інші, ніж наші. Тож ті авто «приїжджають» до нас, ремонтуються і довго ще їздять. Окремо сплачуємо доставку морем, окремо з Гданська до Києва автовозом. Це дорого, тож «американців» у нас відносно мало. На тих 350 авто, що ми привезли, американських – 10-15%. З кінця 2022 року почали користуватися українською залізницею, у них є потяг Львів-Київ з платформами для авто. І частину маршруту доставки ми оптимізували, зі Львова до Києва не переганяємо своїм ходом, ризикуючи технічним станом авто, даючи відпочити водіям. Всі машини доставляємо до Львова, і звідти вони за 2 тисячі гривень приїжджають в Київ цілими неушкодженими та без додаткових витрат на пальне.
До речі, одну машину нам подарував ексросіянин, який вже 10 років живе в Європі. Це дуже хороше авто. Воно було на російських номерах, ми її, коли доправляли сюди, обклеїли, щоб не дратувати українців.
Я розпитую, де саме тепер служать їхні авто, прошу розповісти про машини, які бачу в ангарі.
Андрій Шац
– Є три види автомобільних запитів для ЗСУ. Пікапи, позашляховики, буси. Трапляється запит на вантажівки. Але у нас їх було не більше десятка, – розповідає Андрій, – менше потрібні цивільні машини. Але кілька разів ми шукали для діловодів штабу, які за кілька днів намотують по 2 тисячі кілометрів.
– Цей пікап замовив 31-й ОМБР з Краматорська. Один з волонтерів, який опікується цим підрозділом, звернувся по допомогу, вони назбирали кілька тисяч доларів, а на решту долучилися ми, також ми відповідаємо за ремонт. Машина чекає заміни форсунок і подальшого ремонту. Вона з Англії приїхала, – показує Олег.
– У нас є машина, яка служить у знаменитій третій штурмовій, «Тойота Ленд Крузер 100», вже два роки там їздить. Ми нещодавно опосередковано дізналися, що вона у дуже гарному стані.
– Як це?
– Бо водія, який на ній воює, коли він приїхав у коротку відпустку оштрафували за перевищення швидкості, – сміється Андрій. – Він збив з цієї машини один літак і два гелікоптери, але отримав штраф у тилу «за перевищення». Інший хлопець, з 93-ої бригади, нам скидав відео, як він зміг встановити на машину «Стінгер».
Машина, якщо йдеться про пікап, зазвичай виконує три базові завдання, пояснюють волонтери. Це або медевак, який чергує за два-три кілометри від позицій на випадок поранення бійців. Тоді ця група виїжджає, швидко забирає, довозить бійця до стабпункту, де хлопця або перевантажують у швидку для подальшого транспортування або лікують на місці. Друге завдання: це підвіз БК або провізії. Ну і третє: це транспорт для мобільних вогневих груп.
Зазвичай йдеться не про саму лінію бойового зіткнення, ці машини ставлять трохи позаду. В Києві або у будь-якому великому місті можна бачити «ловців Шахедів», зазвичай вони їздять на таких авто з кулеметами, встановленими в кузові, додатковим спорядженням, тепловізорами. Ну і ще призначення пікапа – це транспортування бійців на позиції і з них. Це чи не найважчий напрям, тому що небезпечніше туди підвозити, ніж бути там. На позиціях, коли вони хоч трішки облаштовані, в тебе є якесь укриття, а коли ти в дорозі, то для арти, для дронів – ти легка здобич.
– Ще отаке маю, – Олег показує машину із дуже великим кузовом, – це авто я купив на українському ринку, воно для транспортування тих машин, які самі вже не їздять. Ми ним уже кілька разів забирали «поранених». Це наш інструмент. Він у нас вже третій – попередні два ми віддали в армію безпосередньо. Був терміновий запит на тягачі, які їхали виконувати вже бойові завдання. Бо, наприклад, якщо тобі треба зенітну установку в кузові встановити, то у звичайний пікап вона не влізе, а в таку машину 700 кг пушка влізе. Ну, звісно, якщо ти возиш снаряди для САУ, то треба брати і 800 кг.
ДЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ФРОНТ І ПОЧИНАЄТЬСЯ ТИЛ
Денис Головко
В ангар заходить Денис Головко, він керуватиме новою СТО.
Він приносить сувеніри, напряму пов’язані із машинами, які постачали хлопці для мобільних вогневих груп, – шматки «Шахедів», гільзи від зенітних снарядів. А я розпитую, чи траплялись у них цікаві технічні рішення під час ремонту.
– Технології, як ремонтувати складне, але швидко, легко і дешево, на жаль, немає. Якщо хтось придумає, будемо раді запозичити цю ідею. Але переобладнання ми робили. Наприклад, у нас був екскаватор «Татра» (взяли на Львівщині), і ми з нього зробили платформу для артилерійської установки. РСЗВ на базі наших пікапів точно їздять. Ви ж знаєте, є велика заводська установка на базі «Урала» на 40 ракет. А ми такі маленькі робили на 3 і 4 ракетниці, яка може приїхати, відстрілятися і поїхати далі, – каже Олег.
– А взагалі фідбеки від ваших водіїв ваших машин приходять? Відео якісь цікаві?
Іноді вони позитивні, іноді, на жаль, не дуже. Бувають зауваження до технічної підготовки. Якраз це одна з причин, чому ми вирішили відкрити свою СТО, а не замовляти ремонт на стороні, як два роки поспіль.
Я розпитую, що найважче у роботі волонтера – автомобіліста.
– Найстрьомніше – це перша доба після передачі авто, – розповідає Олег, – я всім військовим, кому ми віддаємо авто, кажу: якщо питання не термінове, то спочатку напишіть, яке саме, я перетелефоную. Бо траплялося, що роз'їжджаємось, а через годину дзвінок. Скажімо, просто забули віддати якийсь папірець. А я то думаю: невже поламалося вже щось! Найважче це зрозуміти, що ти щось недоробив, щось провтикав, і це в кращому випадку коштує грошей і часу, а в гіршому може коштувати більше… Тому намагаємося всі свої авто перевіряти, їздиме самі, і чим більше, тим краще. Але з іншого боку, завжди піджимає час. І я ніколи не йду назустріч військовим, які кажуть: та пофіг, ми поїдемо. Я тоді кажу: дайте нам ще добу, щоб ми точно були в усьому впевнені.
Волонтери ще розповідають, що став суворіший контроль митниці, звідти за квартал надходить до 100 запитів з вимогою підтвердити, що цю машину доставлено для Збройних сил.
– Тиждень тому був дзвінок, – розповів Олег, – мовляв, вас турбує закарпатське відділення митниці, відділ по боротьбі з контрабандою. У 2022 році ви завозили авто Mazda Pickup. Де воно зараз? Я кажу: зараз спробую дізнатись. Шукаєш таблиці, кому передавав, контакти. На початку 2022 року, як це має відбуватися суворо за законм, ніхто толком не знав: як вдається, так і вдається. Тож митники нині питають: а де акт? Тепер ми вже знаємо, що всюди треба акти. І тепер я можу відповісти: от йому віддали, от прізвище і військова частина.
Я розповідаю, про волонтерський центр однієї з парафій Православної Церкви України, де забезпечили для ЗСУ понад сотню авто, але одного дня вирішили, що грошей бракує, що дуже важко їх збирати, і варто перейти на щось інше… Але їм подзвонили з підрозділу, з самого «нуля», сказали, що треба, і вони з новими силами почали свою другу сотню авто…
– За ці два з лишком роки, звісно, і у нас було три, а може й чотири епізоди, коли думали, що все, оцю машину віддамо, а далі – грошей нема, часу нема, сил нема, – ділиться Олег, – а ще коли дві-три машини підряд видаються дуже «важкими» – ми в них вклали багато сил, часу і грошей, а вони все одно швидко вийшли з ладу… Але паузи як такої у нас не було, тому що, умовно кажучи, зараз у Києві на ремонтах близько 15 авто. В дорозі ще 10. За два з гаком роки – 343 авто. Тобто, якщо перерахувати на 800 діб війни, це машина раз на три дні, навіть частіше. Щоб в такому темпі їх видавати. то одночасно в тебе має бути в ремонті 10 авто. Тож коли тобі здається, що все, терпець урвався, то згадуєш про ще 5 машин, які тобі треба доробити. Ти ж їх не кинеш. А поки доробляєш, то вже тобі прилітають нові запити. І раптом усвідомлюєш, що ти вже видихнув і йдеш далі…
Ярослава Міщенко, Київ
Фото Жеки Котенка
Автомобіль Волонтери Війна Ремонт
Источник: www.ukrinform.ua
