Фото: Генеральний штаб ЗСУ/ФБ Іван Тимочко
Незважаючи на прихід осені, період, який зазвичай характеризується певним затишшям на лінії фронту, ЗСУ та російські війська продовжують активно виявляти вразливі місця один одного, щоб забезпечити тактичну перевагу. Значних перетворень у зоні бойових дій до початку Нового року не передбачається, проте загальна напруженість залишається високою.
Про поточну обстановку на лінії фронту в різних секторах, фактори, що впливають на перебіг подій, і можливі майбутні сценарії, в інтерв’ю Коротко про розповів військовий аналітик, очільник ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ, ветеран АТО Іван Тимочко.
Противник прагне досягти оперативно-тактичного успіху до початку сезону дощів
– Який загальний стан справ на передовій? Чи можна говорити про початок нового наступу російської армії, про який попереджали?
– Наступу як такого немає, однак інтенсивність бойових дій, яка становить близько 230 зіткнень на добу, суттєво зросла. Якщо раніше цей показник тримався в межах двох сотень, то зараз ми бачимо збільшення на 50 випадків. Це свідчить про ескалацію військових операцій з боку супротивника. Водночас фундаментальних змін у стратегії ведення бойових дій не відбулося.
– Чим зумовлена така активізація російських сил?
– Насамперед, вони намагаються встигнути досягти певних тактичних та оперативних успіхів до настання сезону дощів, коли тривалість світлового дня скорочується. У дощову погоду дороги стають важкопрохідними, особливо в лісостеповій зоні Запорізького та Дніпропетровського напрямків, що ускладнює пересування військової техніки та транспорту.
– Де для нас склалася найбільш напружена обстановка?
– Найбільш інтенсивні бої зараз точаться на Покровському напрямку, де відбувається від 70 до 80 бойових зіткнень за день, а також на Новопавлівському (близько 40) та Лиманському напрямках (понад 20 боїв на день). Крім того, ворог продовжує активні дії на Куп’янському напрямку та в районі Серебрянського лісу на Луганщині, а також робить спроби атак на Оріхівському напрямку. Він намагається розширити зону бойових дій у районі Новопавлівського напрямку з метою оточення Покровська та Мирнограда з флангів. Схожа ситуація спостерігається і на Добропільському напрямку, де супротивник намагається атакувати фланги, щоб збільшити зону свого впливу відносно Мирнограда і Костянтинівки.
– Чи є загроза окупації Покровська, Куп’янська, Мирнограда?
– Там, де тривають бойові дії, така загроза існує завжди. Проте, якщо говорити безпосередньо про захоплення цих міст, то спроби противника проникнути туди малими групами не дають жодного результату. Невеликі диверсійні групи діють безсистемно і не можуть там закріпитися.
Для успішного захоплення території необхідно спочатку закріпитися на ній, організувати логістику та оборону, і лише після цього намагатися просуватися вперед. На даний момент на Покровському, Куп’янському чи Костянтинівському напрямках цього не спостерігається, і російським військам не вдається кардинально змінити ситуацію на свою користь. Загальна оперативна обстановка на цих ділянках залишається без змін.
Гармати на передовій замовкати не збираються, за добу фіксується близько 230 бойових зіткнень. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ
На полі бою утворилася killzone
– Чому ворог проявляє активність на Харківському напрямку, незважаючи на відсутність там основних наступальних дій?
– Росіяни проводять розвідку боєм, намагаючись виявити слабкі місця в нашій обороні. Крім того, в районі Куп’янська вони прагнуть встановити контроль над річкою Оскіл з лівого берега, що дозволить їм взяти під контроль саме місто. Щодо бойових дій на Вовчанському напрямку, то тут противник активізується, щоб запобігти початку наших власних наступальних операцій.
– Яка ситуація на півдні, в районі Херсона?
– Там наші війська завдають потужних ударів по об’єктах, де зосереджена авіація противника, зокрема, по аеродромах у Криму: Саки, Новомайорське, Бельбек. Ми знищуємо їх, щоб не дозволити противнику атакувати по лінії фронту та здійснювати ракетно-бомбові удари по Одесі, Миколаєву, Лиману, в бік Очакова, а також попередити посилення наступальних дій в районі русла Дніпра. Вони розраховують взяти під контроль плавні русла Дніпра, щоб форсувати його саме в районі Херсона.
– Чи відбулися зміни в тактиці російських військ?
– Незначні. Вони й надалі застосовують тактику «м’ясних штурмів» малими групами за підтримки безпілотників і авіації. Саме тому ми атакуємо кримські аеродроми, щоб унеможливити запуски «Шахедів» і «Гераней».
– Чому вони не залучають моторизовані підрозділи, а використовують лише піхоту на мотоциклах і баггі?
– Тому що на полі бою фактично утворилася так звана killzone, або «зона смерті», що простягається на 10 кілометрів з обох боків фронту. Будь-яка велика та повільна техніка (танки, БТР, БМП, ракетні комплекси) одразу знищується з повітря. Тому противник робить ставку на мобільні групи на баггі та мотоциклах, сподіваючись, що вони зможуть прорватися через цю зону. Або ж намагаються за допомогою маскування, особливо вночі, пересуватися пішки, щоб подолати зону ураження.
Крім того, їм бракує сучасної бронетехніки. Їхній військово-промисловий комплекс не здатний виробляти достатню кількість озброєння. Наприклад, за місяць вони можуть виготовити танків, яких вистачить лише на комплектацію однієї танкової роти (7–10 танків), а їм потрібно значно більше.
Росіяни дедалі частіше залучають строковиків на передовій
– Чи можна стверджувати, що зараз триває позиційна війна на виснаження?
– Ні, тому що позиційна війна передбачає, що обидві сторони перебувають в окопах і не здійснюють активних дій. Натомість, зараз обидві сторони намагаються спровокувати противника на оперативну чи стратегічну помилку, яку можна використати для наступу. Кожна зі сторін прагне розширити оперативний простір і розірвати бойові порядки противника. Тому зараз тривають саме активні бойові дії.
– На чию користь грає час: на нашу чи на окупантів?
– Прямої відповіді на це питання зараз немає, оскільки кожен день війни призводить до жертв як серед військових, так і серед цивільних. Однак, якщо говорити опосередковано, то наші західні партнери дедалі більше усвідомлюють, що в разі нашої поразки їм доведеться воювати самостійно. Тому час більше працює на нас, ніж на Росію, яка поступово виснажує свою економіку та ресурси.
– У Росії планується призвати 130 тисяч строковиків. Чим це загрожує нам і на які ділянки фронту їх можуть направити?
– Під час весняного призову було набрано 160 тисяч осіб. Це свідчить про те, що вони все частіше використовують строковиків для ведення бойових дій, що призводить до зниження рівня підготовки їхніх військових, оскільки їх практично не навчають і одразу відправляють на фронт. Крім того, Росія не може часто оголошувати мобілізацію, оскільки це може призвести до зростання невдоволення всередині країни.
– Яка ситуація з мобілізацією в Україні?
– Звісно, у нас теж є певні проблеми та питання. Мобілізація – це лише перший крок. Людей потрібно навчити, підготувати, злагоджувати, а це займає місяці. Наприклад, цього місяця призвали близько 25 тисяч осіб, але на полі бою вони з’являться не раніше лютого наступного року. У листопаді-грудні вони проходитимуть навчання в навчальних центрах, а потім відбудеться злагодження безпосередньо у військових частинах. Тому на фронт вони потраплять орієнтовно в січні-лютому.
Кім Чен Ин не бажає, щоб його воїни гинули в донецьких чи запорізьких степах
– Наскільки виправдані наші удари по російських нафтових об’єктах? Як це впливає на ситуацію на фронті?
– Це ресурс і гроші для російської армії, які наші удари знищують. Ми вражаємо не просто заводи, а руйнуємо фундамент, на якому тримається російська армія. Чим більше таких об’єктів знищено, тим менше палива, вибухівки, екіпірування, а отже, менше грошей і можливостей для ведення війни матиме Росія.
Нафтопереробний завод – це не лише виробництво палива, але й велика кількість супутніх продуктів: бітуми, мастила, гума для електронної продукції, дротів, ізоляції тощо. Мазут з цих заводів забезпечує роботу теплових електростанцій, які виробляють електроенергію для російської армії. Знищення заводів, особливо хімічних, позбавляє їх вибухівки, спеціального ракетного палива та інших необхідних компонентів. Тому для нас важливо завдавати ударів по цих ключових вузлах російської економіки.
– Нещодавно стало відомо, що на боці росіян воює близько 5 тисяч кубинців. Про що це свідчить?
– Це говорить про те, що росіяни залучають іноземних найманців будь-яким способом. Серед них є кубинці та північнокорейці. Останні становлять більшу загрозу, оскільки кубинці – це звичайні найманці, а північнокорейці – регулярні військові, яких не потрібно додатково навчати.
– Проте останнім часом немає інформації про те, що Північна Корея надала Росії свої війська. Чому?
– Тому що Кім Чен Ин не хоче, щоб його солдати гинули в донецьких чи запорізьких степах. Він хоче, щоб вони набували досвіду ведення сучасної війни і, повернувшись, навчали його армію.
– Чого нам очікувати найближчим часом на фронті?
– З одного боку, вся військова техніка – всюдихідна і всепогодна. Але з іншого – кожна пора року вносить свої корективи у ведення бойових дій. Проте в цілому бойові дії триватимуть і надалі. Як наша армія, так і ворожа, отримали досвід ведення бойових дій у різних умовах. Тому не думаю, що відбудуться якісь кардинальні зміни. Можливо, збільшиться кількість ударів по тилах ворога, оскільки ми вже маємо власні далекобійні дрони та ракети.
Може бути більше ударів по тилах ворога, адже в нас вже є далекобійні дрони і ракети. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ
