Фото: Фото Іллі Кононова/Public Ukraine/UA:PBC JSC/Global Images Ukraine через Getty Images
31 червня Верховна Рада має розглянути законопроект Президента Володимира Зеленського, спрямований на відновлення автономії НАБУ та САП. Нагальна потреба в цьому законодавстві зумовлена невдоволенням громадян України та західних союзників, яке виникло після прийняття закону, що значно скорочує повноваження НАБУ та САП.
Що саме спровокувало таке обурення громадськості, яке призвело до широкомасштабних демонстрацій майже у всіх великих містах України? Чи продовжить Рада голосування за запропонований законопроект, і чого можна очікувати щодо майбутнього антикорупційної системи? Володимир Фесенко, директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», дає стисло пояснення.
Вони зблизилися з оточенням президента, що зменшило контроль з боку Заходу.
– Що спричинило всю цю ситуацію – спочатку позбавлення повноважень НАБУ та САП, а тепер спроба їх відновити?
– Цей безлад виник не за одну ніч. Опір новим антикорупційним інституціям та законодавству розпочався з їх створенням приблизно у 2015-2016 роках. Більше того, НАБУ та САП не були б створені без тиску з боку наших західних союзників. У той час ми стояли перед вибором: або ми забезпечуємо безвізовий режим, що вимагало створення антикорупційного законодавства та інституцій, або ми втрачаємо цю можливість.
Володимир Фесенко. Фото: ФБ Олексій Панич
Таким чином, створення антикорупційного законодавства та інституцій було зумовлене, з одного боку, суспільним запитом, а з іншого – вимогами наших західних партнерів. Протягом тривалого періоду НАБУ діяло під захистом та наглядом Міністерства юстиції США.
Зараз накопичилося кілька претензій до НАБУ. Перше занепокоєння полягає в тому, що вони стали надто близькими до найближчого оточення президента. В Офісі президента можуть бути підозри, що окремі особи в НАБУ — чи то керівництво, чи детективи — працюють проти президента та його соратників, прагнучи заплямувати їхню репутацію. Однак вони неправильно оцінили, наскільки сильною буде негативна реакція як з боку суспільства, так і з боку наших західних союзників.
Друга проблема полягає в тому, що американський нагляд за антикорупційними органами України помітно зменшився. За Байдена НАБУ пильно контролювалося, тоді як Трамп не виявляв особливого інтересу. Європейці надають пріоритет економічній підтримці та постачанню зброї, вважаючи, що війна має перевагу над внутрішніми питаннями. Очевидно, Офіс президента вважав, що американці залишаться байдужими, а європейці проігнорують тиск, який чиниться на антикорупційні органи. Їхній план запровадити жорсткий контроль мав зворотний ефект, і сам Зеленський визнав це лише через два дні після ухвалення початкового закону.
У нашій країні та західних ЗМІ розгорнулася масштабна інформаційна кампанія, яка спонукала західних лідерів звернутися до нього та наполегливо рекомендувати виправити ситуацію. Ми повинні визнати, що президент проявив адаптивність і наразі працює над вирішенням цієї проблеми.
– Однак, є й інша точка зору – багато хто стверджує, що НАБУ перетворилося на репресивну структуру – проти одних порушують справи, а проти інших – ні? Чи це просто чергова зміна фасаду, без реальних змін?
– У нашій країні кожен правоохоронний орган певною мірою функціонує як репресивний орган. Ключове питання полягає в масштабах цих репресій. Нинішнє керівництво НАБУ справді почало проявляти більшу активність в останні роки, і їхні розслідування тепер спрямовані проти високопосадовців та тісно пов’язаних з ними бізнесменів.
Можливо, деякі особи в НАБУ чинять тиск на бізнес та діють в інтересах інших. Однак я б не перебільшував репресивний характер НАБУ. Основна проблема полягає в іншому: Бюро проводить розслідування, але потім суди закривають ці справи. Тому критика має бути більше зосереджена на антикорупційному суді та самому антикорупційному законодавстві. Наприклад, нам потрібні зміни до Кримінально-процесуального кодексу. У нашій країні чиновник, депутат чи міністр, якого звинувачують у корупції, повинен внести грошову заставу, як це продемонстрував колишній міністр Чернишов.
Часто ця застава фінансується за рахунок корупційних коштів. Це несправедливо та недоречно. Варто зазначити, що це положення зазнало тривалої критики в нашій країні, проте існує небажання вносити до нього зміни. Чому? Тому що депутати та деякі посадовці вважають, що вони можуть зіткнутися з подібними ситуаціями в майбутньому та зможуть використовувати корупційні кошти для покриття своєї застави. Отже, гучні справи за участю корумпованих чиновників, таких як Насіров, Мартиненко, Онищенко та інші, тягнуться роками. Це пов'язано з тим, що Кримінально-процесуальний кодекс допускає тривалі затримки у розслідуваннях та судових процесах. Проблема полягає ось у чому.
НАБУ далеко не є ідеальною установою, а його співробітники не є доброчесними фігурами, які прагнуть ліквідувати корумпованих чиновників. Проблема полягає в ефективності їхніх розслідувань та пріоритетах, якими вони керуються в своїй роботі. Тим не менш, спроба встановити максимальний контроль над НАБУ та підірвати принципи його створення викликала обурення та недовіру. Суспільство особливо чутливе до питань корупції, і ці настрої посилилися під час війни. Як наслідок, коли голосували за перший закон (який обмежував повноваження НАБУ та САП), виникли підозри, що корумповані чиновники намагаються захистити себе та повністю зупинити боротьбу з корупцією.
«Антикорупційних органів, можливо, стало трохи забагато»
– Чи була комунікація уряду з громадськістю з цього питання адекватною, враховуючи переважно негативну реакцію на напад на антикорупційні органи?
– Звичайно, ні. Про це свідчить той факт, що влада тепер має зорієнтуватися в наслідках цього закону. Така ситуація виникла через те, що в Офісі Президента є люди, які не мають досвіду в українській політиці. Вони не завжди враховують громадські настрої чи те, як можуть відреагувати західні партнери. У цьому випадку з їхнього боку було явним недоглядом ігнорувати потенційні наслідки та рівень реакції на цей законопроект.
– Існує також теорія змови, яка стверджує, що весь цей процес є продуманою спробою влади оновити антикорупційні органи…
– Навряд чи. Якби вони мали на меті когось замінити, зробити це було б складно. Чинне керівництво було призначено на конкурсній основі, і президент чи парламент не мають повноважень звільняти керівників цих організацій. Тому я відхиляю
Источник: kp.ua
