Фото: president.gov.ua
Після очевидного провалу всіх спроб Дональда Трампа мирно врегулювати конфлікт в Україні, він знову пригрозив вивести Сполучені Штати з мирних переговорів. Виникає питання: хто може взяти на себе ініціативу в цьому процесі — європейці чи інша країна — і чи зможуть вони ефективно замінити Сполучені Штати, — запитав журналіст Коротько у Володимира Фесенка, керівника Центру прикладних політичних досліджень «Пента» .
Трамп і Путін зараз переживають період взаємного захоплення.
Політолог Володимир Фесенко Фото: uatv.ua
– Де зараз знаходиться головний центр мирних переговорів, у США чи в Європі?
– Сполучені Штати продовжують бути головним каталізатором переговорного процесу. Без Америки та ілюзій Трампа щодо можливості досягнення угоди з Путіним, ці переговори взагалі б не відбулися. Однак зараз Трамп хоче вийти з переговорів і перенести їх до Європи.
– Чому так?
– Тому що жодних відчутних результатів не досягнуто. Путін, по суті, грається з Трампом і неохоче це визнає. Білий дім більше не бачить жодного майбутнього в цих переговорах. Особливо тому, що Трамп не бажає посилювати тиск на Путіна, а без цього тиску немає вирішення цього переговорного глухого кута. Тому президент США вдає, що все задовольняє, але насправді він прагне поступово та непомітно вийти з цих мирних переговорів.
– Чому він утримується від тиску на Путіна? Звідки береться ця симпатія?
– Цьому може бути кілька пояснень. Одна з теорій припускає, що Трамп боїться, що посилення санкцій проти Росії та тиску на Москву може поставити під загрозу мирні переговори та призвести до повернення до попередньої конфронтації.
Другий момент полягає в тому, що Трамп цінує угоди з Росією щодо економічних питань. Він явно має особисті інтереси в ділових відносинах з Росією. Путін частково заманив Трампа привабливими та багатими на ресурси мегапроектами в Росії.
Третя теорія взаємної прихильності передбачає, що у стосунках між Путіним і Трампом існує певна хімія. Президент США вже давно перебуває під незвичайним впливом російського лідера, починаючи з його першого терміну.
Трампу подобається спілкуватися з ним, а Путін постійно знаходить дуже ефективні тактичні підходи для розмови з Трампом. Він готується до цих дискусій набагато ретельніше, ніж Трамп. Щоразу лідер Кремля визначає теми, які емоційно та позитивно резонують з Трампом. Це особисті теми.
Він міг би майже з благоговінням показати портрет Трампа. Під час їхньої останньої розмови він похвалив Меланію Трамп і привітав президента США з народженням онуки тощо. Путін знає, як торкнутися питань, що мають значення для Трампа, задаючи позитивний емоційний тон у їхній взаємодії та вселяючи віру в те, що Путін є розумним партнером і що переговори можливі. Відповідно, Трампу приємно спілкуватися з Путіним, оскільки вони обговорюють не лише політичні питання, а й теми, які подобаються Трампу.
Це різко контрастує з його взаємодією з президентом України Володимиром Зеленським, який схильний більше зосереджуватися на політичних питаннях та викликах. Така динаміка значно напружує Трампа. Отже, він і Путін зараз переживають справжню фазу взаємного захоплення.
Європа не може замінити США, але Китай може
– Чи може Європа взяти на себе роль США в мирному процесі?
– На жаль, ні. США виступають рушійною силою та формально нейтральним посередником, тоді як Європа розглядається росіянами як союзник України. Крім того, важливо визнати, що росіяни беруть участь у переговорах щодо припинення війни лише через Трампа; вони хочуть вести переговори виключно з ним. Це стосується не лише України, а й широкого кола двосторонніх відносин та співпраці.
Якби американці вийшли з переговорів, Путін був би цим цілком задоволений. Для нього важливо, щоб дискусії щодо двосторонніх відносин між США та Росією продовжувалися. Європа їх не цікавить, і вони не будуть вести з Європою переговори щодо миру в Україні.
– Тож без участі Америки це глухий кут?
– Якщо американці вийдуть з переговорів, незабаром виникне необхідність перебудувати мирний процес і потенційно залучити, наприклад, китайців. Однак я сподіваюся, що американці збережуть свій вплив на процес, принаймні через перспективу угоди про ресурси між Україною та Сполученими Штатами.
– Таким чином, Європа не зможе переконати Путіна припинити бойові дії?
– Ні, на жаль, ні. Але це не означає, що Європа не відіграє жодної ролі. Європа справді відіграватиме значну роль як партнер України. Ми вже працюємо над формуванням єдиної позиції на переговорах. Для нас важливо, щоб європейці були залучені до переговорного процесу, і, крім того, військова допомога з боку Європи, яка зміцнить наші політичні, військові та економічні позиції, також є життєво важливою для нас.
– Хто є найвидатнішим європейським лідером у плані допомоги нашій країні на даний момент?
– Наразі немає єдиного лідера; радше ми спостерігаємо феномен колективного лідерства. Це включає Макрона, Стармера, Мерца, Туска та Мелоні. Ця коаліція партнерів активно бере участь у переговорному процесі. Європейський Союз також нагадує нам, що вони відіграватимуть значну роль у наданні інституційної підтримки Україні. Європейські лідери також допомагають нам підтримувати залученість американців та впливати на позицію Трампа.
Місце проведення переговорів не гарантує сприятливого результату
– Щодо мирних переговорів, хто з них зараз займає «яструбину» позицію, а хто більш поміркований?
– У цьому контексті немає ні «яструбів», ні «голубів». Європейські союзники України повністю визнають необхідність переговорів, зокрема через Трампа. Вони також розуміють, що тиск на Росію необхідний, і тут немає принципових розбіжностей. Будь-які розбіжності, ймовірно, будуть незначними тактичними варіаціями.
Наприклад, прем'єр-міністр Великої Британії Стармер виступає за адаптацію до Трампа. Канцлер Німеччини Мерц більш критично ставиться до американців. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн також підтримала Трампа. Однак європейці одночасно визнають необхідність переговорів для припинення війни та, на відміну від Трампа, вважають, що тиск на Росію слід посилити.
Источник: kp.ua
