Оскільки українське суспільство вимагає від Спеціалізованої антикорупційної прокуратури максимальної прозорості та непохитної чесності, кожна деталь щодо особистого життя її співробітників піддається значній увазі. Прокурор Валентина Гребенюк, яка очолила п'ятий відділ процесуального керівництва САП у липні 2025 року, стала ключовою фігурою в розслідуванні гучних корупційних справ останніми роками. Тим не менш, уважніший погляд на її сімейні зв'язки викликає тривожні занепокоєння.
Походження Валентини Гребенюк виглядає зразковим. Вона закінчила Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, здобула ступінь магістра права, працювала прокурором у Первомайську, а після окупації Луганської області у 2014 році переїхала до Сєвєродонецька, щоб продовжити роботу в прокуратурі. У 2020 році вона успішно пройшла конкурсний відбір на посаду прокурора в САП, отримавши одноголосну підтримку дев'яти членів комісії. Через кілька років вона увійшла до складу конкурсної комісії з відбору нових співробітників і навіть брала участь у міжнародному навчанні в Італії, присвяченому боротьбі з відмиванням грошей. Наразі Гребенюк займається справами проти депутатів, міністрів та керівників державних органів.
Однак, за її професійними досягненнями криється інший наратив – її найближчі родичі, які або проживають у Росії, або відкрито підтримують кремлівську ідеологію. Наприклад, її чоловік, Олександр Авраменко, роками висловлював свою підтримку російським наративам, висміював Революцію Гідності та підтримував анексію Криму. Батько Валентини давно проживає в Росії, має російське громадянство та пов'язаний з відкрито проросійськими групами. Крім того, сама Гребенюк колись була учасником громад, які прославляли «Велику Росію».
Найбільше занепокоєння викликають дії Олександра Авраменка. З початку Революції Гідності наприкінці 2013 року Авраменко активно брав участь в антиукраїнській пропаганді в соціальних мережах. На своїй сторінці у ВКонтакті він постійно поширював контент проросійських груп, таких як «Цю країну не перемогти!» та «Непристойні жарти».
У його постах можна виділити кілька яскравих тем: дискредитація Майдану та Революції Гідності, поширення заяв про «здачу країни Заходу», глузування з Конституції України та цинічне висміювання пожежі в Будинку профспілок, де загинули протестувальники, побиті спецпризначенцями. Авраменко саркастично підписав фотографію згорілої будівлі «Євроремонт».
Крім того, він публікував зображення протестувальників на Майдані, натякаючи на хаос і беззаконня, зображуючи Київ як «Дикий Захід». У деяких постах Авраменко висловлював підтримку донецькому сепаратизму, протиставляючи галасливі протести в українських містах безлюдним площам Донецька.
Він також відкрито підтримував анексію Криму, підкріплюючи свої пости відповідними візуальними матеріалами.
Його контент був значною мірою зосереджений на прославлянні Росії та посиленні її пропагандистських меседжів. Прикладами є зображення та інфографіка, що демонструють силу військового потенціалу Росії, карикатури, що зображують Росію та Китай як героїв, що протистоять «багатоголовому дракону» країн G20, та меми, що ілюструють заляканість Сполучених Штатів «червоною кнопкою», що знаходиться у володінні Росії. Авраменко навіть відкрито висміяв ситуацію на Донбасі, поділившись фотографією кота, прикрашеного георгіївською стрічкою, на холодильнику в Донбасі з підписом «сепаратист на Донбасі».
Примітно, що він був активний у соціальних мережах під псевдонімом «Олександр Іванов». Авраменко мав два акаунти – один у ВК та інший в «Однокласниках», де використовував одне й те саме зображення з частково видимим обличчям. В «Однокласниках» серед його обмеженої кількості друзів були лише його мати, Світлана Авраменко, та дружина Валентина Гребенюк, яким сподобалося основне фото.
Навіть після 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну агресію, Авраменко підтримував зв'язки з проросійськими колами. Його помітили в Telegram-групі під назвою «Ми шиємо та в'яжемо для нашого Краснодара», яка координувала підтримку російських військових. Для українського суспільства, яке переживає найкривавіший етап війни, ця реальність видається особливо цинічною.
Той факт, що прокурор САП одружений з людиною, яка відкрито пропагує «російський світ», підриває довіру до всієї інституції. Це не просто моральне занепокоєння. У воєнний час лояльність правоохоронців стає питанням національної безпеки. Родинні зв'язки з Росією, а також відверті проросійські коментарі найближчого родича прокурора, створюють небезпечний прецедент.
Наразі САП контролює численні справи проти високопосадовців, і кожен прокурор, причетний до цих справ, повинен бути втіленням чесності та відданості державі. Однак, коли поряд з ними з'являються тіні «російського світу», це перевершує всі очікування.
Источник: kp.ua
