Фото: FB Кароль Навроцький
6 серпня відбудеться інавгурація нового президента Польщі Кароля Навроцького. Протягом усієї передвиборчої кампанії його риторика щодо України була надзвичайно жорсткою. Тому, обіймаючи посаду президента, вкрай важливо зрозуміти, яку позицію він займатиме щодо нашої країни в майбутньому. Журналіст Коротько обговорив це питання з політичним аналітиком та директором Інституту світової політики Євгеном Магдою.
Наша країна наразі є невідомою територією для Навроцького.
– Колишній президент Польщі Анджей Дуда обіймав посаду протягом десяти років. Який позитивний внесок він зробив для України? Як ми повинні його пам'ятати?
– Дійсно, він здійснив кілька корисних для України дій під час свого президентства. Найголовніше, він визнав зацікавленість Польщі в підтримці України. На мою думку, це ідеальний сценарій, коли лідер іноземної держави визнає переваги допомоги Україні. Ми не повинні плекати ілюзій, що нас оточують лише проукраїнські політики.
Директор Інституту світової політики Євген Магда. Фото: FB Євген Магда
– Вже лунають твердження, що Кароль Навроцький не є ні антиукраїнським, ні проукраїнським. Як би ви його охарактеризували?
– Це узгоджується з моїм попереднім зауваженням. Ми не повинні спрощувати наших партнерів до категорій «за» чи «проти» нас. Вкрай важливо, щоб лідери іноземних держав усвідомлювали свою зацікавленість у підтримці та допомозі Україні як корисному для їхніх власних країн та виборців.
Кароль Навроцький відвідав Україну лише один раз, що змушує мене вважати, що для нього наша країна наразі є terra incognita – недослідженою територією. Він визначить свою позицію щодо нас, як тільки обійме посаду президента. Однак це не повинно вводити нас в оману, вважаючи, що ми матимемо стосунки, що характеризуються ідеалізмом. Цього не станеться. Тому нам потрібно розробити прагматичний порядок денний і відповідно взаємодіяти з Польщею.
– Навроцький раніше очолював Польський інститут національної пам’яті. Чи продовжуватиме він недружню історичну політику партії «Право і справедливість»?
– Нереалістично очікувати, що хтось, хто став президентом за підтримки правих фракцій, відмовиться від важливого аспекту історичної пам’яті, який резонує з великою частиною поляків. Сьогодні це неправдоподібно. Ми повинні визнати важливість продовження нещодавно розпочатого діалогу щодо ексгумації поляків, які загинули в Україні в 1940-х роках, у пошуках спільного розуміння. «Волинська трагедія» – це тема, яка існує в польському суспільстві протягом тривалого часу і є більш чутливою там, ніж в Україні. Це необхідно враховувати та належним чином розглядати. Таким чином, надання Україною дозволу на ексгумацію волинсько-загиблих – це крок до зміцнення довіри.
Польща не перешкоджатиме Україні на шляху до НАТО та ЄС
– Під час своєї передвиборчої кампанії Навроцький зробив кілька різких зауважень щодо України, припустивши, що вона не повинна вступати до НАТО чи ЄС. Чи збереже він цю позицію на посаді президента Польщі?
– Це залежатиме виключно від позицій інших лідерів НАТО та ЄС. Навроцький висловився більш відверто, ніж інші західні політики, заявивши, що, враховуючи триваючу війну з Росією, наразі немає можливості для України вступити до цих міжнародних організацій. Однак, повірте, Польща не буде перешкодою в цьому питанні; нею будуть інші країни.
– У Польщі та по всій Європі спостерігається зростання популярності ультраправих рухів. У другому турі Навроцький отримав підтримку польських ультраправих – «Конфедерації» та виборців Гжегожа Брауна. Чи прийме він їхню політику?
– Я вважаю, що однією з головних цілей Кароля Навроцького на посаді президента буде зміна прем’єр-міністра та створення нової правлячої коаліції в польському Сеймі за участю Конфедерації. Говорячи про її лідера Славоміра Мензена, важливо визнати не лише його агресивну політичну позицію з різних питань, але й те, що значну частину його електорату складають особи віком до 30 років. Він стратегічно звернувся до молодших виборців, що виявилося ефективним.
– Часто кажуть, що кожен президент агітує за свій електорат під час виборів, а після них зосереджується на тих, хто його не підтримав. Чи піде Навроцький за цим шляхом?
– Наразі Польща переживає ситуацію, яку називають дуополією: суперництво між двома найбільшими партіями – «Право і справедливість» та «Громадянською платформою», яку очолює прем’єр-міністр Дональд Туск. Суспільство значно поляризоване, і існує великий попит на нових політичних діячів. Тому ми повинні враховувати цю реальність. У Польщі проживає приблизно 2 мільйони українців, з яких 50 000 мають польські паспорти. Наші біженці та мігранти відіграють певну роль у польській політиці. Нам потрібно створити механізми, щоб донести це до польського політичного ландшафту в цілому – до правих, центристів та лівих.
Навроцький не буде наслідувати Фіцо чи Орбана
– Польща зараз опинилася між Росією та Європою. Як Кароль Навроцький вирішуватиме питання у відносинах з Москвою та Брюсселем?
– Навроцького розшукує Росія, що багато про що говорить. Однак важливо розуміти, що він НЕ є членом партії «Право і справедливість»; ця політична сила лише підтримувала його. Це був один із секретів його електорального успіху. Навроцький вміло відповідав польському архетипу. Його передвиборчі плакати зображували його як здатного сильно бити за Польщу, подібно до боксера (сам Навроцький має боксерський досвід). Тому він, ймовірно, продовжуватиме використовувати цей імідж. Як це буде реалізовано на практиці, ще належить побачити.
– Чи стане Навроцький в очах Європи та України фігурою, подібною до суперечливих Орбана та Фіцо?
– Ні, я так не думаю. Я не бачу в ньому таких якостей, але ми повинні визнати, що на кожного політика впливають конкретні обставини та національні інтереси. Таким чином, ми повинні діяти, щоб розвивати особливий інтерес до Польщі. Тема «Волині» залишатиметься актуальною у польсько-українських відносинах, але від нас залежить, які інші теми з’являться та наскільки помітно вони проявляться. Насправді, наші
Источник: kp.ua
