Фото: ФБ Кароль Навроцький / ФБ Ігор Тишкевич
Головний сусід України, Польща, призначила нового президента. Незважаючи на те, що Кароль Навроцький пов'язаний з політичною групою, яка раніше підтримувала Київ, деякі застереження щодо нашої країни все ще існують. Політичний аналітик Ігор Тишкевич коротко обговорив, чого ми можемо очікувати від нового лідера Польщі.
Постійна підтримка України
– Кароль Навроцький часто використовував антиукраїнську риторику під час своєї передвиборчої кампанії, але зараз він говорить про зміцнення добрих відносин з Україною. Чого ж нам справді від нього очікувати?
– Нам слід очікувати більшої уваги до питань історичної пам'яті та захисту польського ринку від імпорту з України.
– Однак він відкрито підтримував антиукраїнські вимоги польських ультраправих, такі як протидія вступу України до НАТО…
– Він заявив, що підтримка України відповідає власним інтересам Польщі. Ключовим терміном тут є «підтримка». Загалом, у кожному суспільстві є свої ультраправі фракції, але Навроський не є екстремістським політиком; він також взаємодіє з поміркованими правими виборцями.
У кожній країні праві партії ставлять на перше місце національні інтереси. Президент Польщі, чи розуміємо ми це, чи ні, обговорюватиме польські національні інтереси, а не українські. Лідер будь-якої країни повинен насамперед захищати інтереси власної держави. Обговорення інтересів сусідньої країни може вважатися державною зрадою згідно із законами будь-якої країни.
– З огляду на історичний контекст, чи варто нам очікувати виникнення більшої кількості проблем чи ні?
– Звичайно, Навроський, як політик правого спрямування, зосередиться на питаннях історичної пам’яті. Це притаманно йому, враховуючи його виборчу базу, і він не може цього ігнорувати. Його попередня робота в Польському інституті національної пам’яті підкреслює цей зв’язок, оскільки це стосується його інтересів та його електорату. Тому цілком обґрунтовано очікувати, що це буде для нього дуже важливою темою.
– Наскільки суттєво це може загострити наші відносини з Польщею?
– Незважаючи на це, ми зіткнемося з невирішеними питаннями з Польщею, які зберігаються й донині. Спочатку, так, якщо розглядати дилему історичної пам’яті, вона стала дуже політизованою. На жаль, Україна та Польща не передали це питання виключно історикам для обговорення.
Історичні розбіжності (тема Волинської трагедії) активно обговорювалися Навроцьким під час виборчої кампанії. Фото: FB Кароль Навроцький
Польща залишатиметься головним центром для України
– Чому це питання не вирішено?
– Дійсно, це взаємне питання, яке вимагає зусиль від обох сторін.
– Однак нинішній президент Польщі Анджей Дуда висловлював невдоволення тим, що українці підходять до нього, демонструючи «емблеми Бандери»?
– Хочу ще раз наголосити, що на політичній арені історичні питання не мають вирішення. Наші політики обговорюватимуть такі теми, як пацифікація (переселення українців під час операції «Вісла» в 1940-х роках) та героїчний опір, тоді як поляки говоритимуть про Бандеру тощо. Це триватиме доти, доки політики не погодяться відкласти ці теми для обговорення.
– Так, Україна вже дозволила Польщі ексгумувати поляків, які загинули під час Волинської трагедії…
– Знову ж таки, немає потреби піднімати це питання на політичний рівень чи шукати в цьому політичної вигоди. Це слід залишити історикам. Навіщо змагатися за кількість могил?
– Донедавна Польща була основним логістичним центром для всіх поставок до України. Чи продовжиться це за нового президента?
– Це залишиться незмінним. Роль Польщі як центру для України також відповідає її власним економічним, політичним та військовим інтересам. Якщо ця підтримка зменшиться, Польща втратить доходи та зіткнеться з проблемами, якщо Україна захитається. Зрозуміло, що Польща й надалі залишатиметься цим центром. Однак, з точки зору торгівлі, Варшава висловлюватиме гостру стурбованість щодо різних напівконтрабандних операцій з України та чинитиме опір заниженню цін на сільськогосподарську продукцію з нашої країни. Зокрема, будуть обговорення щодо квот та обмежень продажу на польському ринку. Так, ми зіткнемося з певними викликами тут, і Києву доведеться вести переговори з Варшавою щодо квот та обмежень на продаж українських товарів у Польщі.
Польща — друг, але економічна «хімія» понад усе
– Наразі в Польщі, здається, панує думка, що українці заполонили країну, що викликає невдоволення серед поляків.
– Найменше від такого сприйняття страждають українці. Наші співвітчизники фактично допомагають Варшаві протидіяти квотам, запровадженим Європейським Союзом на прийом мігрантів з третіх країн, а саме з Близького Сходу, Африки та Азії. Таким чином, Польща продовжуватиме висловлювати претензії щодо європейських квот для мігрантів, але переважно прийматиме українців. Це називається управлінням міграційною політикою. Варшава прагне вибрати, кого приймати.
Для поляків українці становлять меншу загрозу порівняно з неконтрольованими мігрантами з Близького Сходу. Принаймні, з точки зору безпеки вони сприймаються як менший ризик. Один сценарій стосується Сирії, а інший – України. Загалом, Польща виступатиме за те, щоб українці працювали, діяли легально, сплачували податки та витрачали кошти в Польщі. Це означає, що ця група українців не зіткнеться з перешкодами.
Однак інших українців, які проживають там у напівлегальному статусі, також не виселять. Їх заохочуватимуть шукати роботу. Якщо їх працевлаштують, проблем не буде.
– Чи справді Польща намагається створити конфлікт з Європейським Союзом?
– Кожна країна ЄС має свою унікальну політику, що не обов’язково означає сварку з Брюсселем загалом. Вони не мають наміру виходити з європейського суспільства. Наприклад, Німеччина активно просуває свій експорт. Багато інших країн можуть не схвалювати це, але це не створює конфлікту з усіма європейськими країнами. Франція відмовляється брати участь у «зеленій» ініціативі, зберігаючи при цьому свій сектор ядерної енергетики. Це просто називається незалежністю та суверенітетом у рамках ЄС, що цілком прийнятно.
– У чому, на вашу думку, різниця між Навроком
Источник: kp.ua
