Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ zerkalo.az
Обстановка на передовій змінюється настільки швидко, що впродовж доби окремі населені пункти переходять з одних рук в інші. Українська армія не лише тримає оборону, але й у відповідь на атаки противника проводить контрнаступальні заходи та звільняє окуповані пункти. Що в цілому відбувається на передовій зараз, у кого і де є перевага, яку тактику застосовує ворог і як на це реагують ЗСУ, коли Росія розпочне війну з Європою – журналіст Коротко про з’ясовував у військового експерта Олександра Коваленка.
Головне завдання ЗСУ – це стримування супротивника та його максимальне уповільнення
– З фронту надходять повідомлення, що ми не тільки обороняємось, а й контратакуємо, де саме?
– Контрнаступальні заходи нами зараз проводяться на південь від Покровська, і це дії стабілізаційного характеру, які також тривають на Дубропільському, Новопавлівському напрямках, у Дніпропетровській області, поблизу населених пунктів Міжріччя, Волча. Також активізувалися наші контратакуючі заходи в Запорізькій області вздовж траси 08-12, головній рокадній дорозі, що прямує до Оріхова.
– Що нам надають ці контрнаступальні заходи?
– Вони дають нам можливість поліпшити позиції, ускладнити можливості супротивника атакувати, зривають їхні атаки.
– А чи можуть ці наші локальні наступи трансформуватися у щось більш масштабне?
– Цілком імовірно, але поки що я не спостерігаю сприятливих обставин для того, щоб саме зараз це перетворилося на щось значно більше. Найімовірніше, це матиме локальний масштаб протягом осінньо-зимового періоду.
Тобто наше ключове завдання на передовій – це стримування супротивника та максимальне уповільнення, що змушує його здійснювати передислокацію сил та засобів. Ворог вимушений постійно здійснювати пересування своїх військ, послаблюючи один напрямок задля посилення іншого. І це відвертає його увагу від більш важливих ділянок, наприклад, таких як Покровський напрямок чи Добропілля.
– Де зараз основний напрямок удару росіян?
– Безсумнівно, це Покровський напрямок, він залишається для них пріоритетним. Там зосереджена найбільша кількість сил і засобів супротивника. Але, незважаючи на це, про досягнення росіян там теж не слід говорити. Якщо ж ми говоримо про якесь просування противника, то це Новопавлівський напрямок, район Лимана біля Куп’янська.
– Чому саме Покровськ такий важливий для ворога?
– Це головний вузловий центр для удару на Добропілля, Дружківку, у Слов’яно-Краматорській агломерації, який може забезпечити противнику перспективу виходу на Дніпропетровську область більш широким фронтом.
– Чи є зараз загроза захоплення Покровська?
– Ні. І навіть до кінця цього року це неможливо, оскільки росіяни не створили достатніх умов для удару з трьох напрямків по місту, тобто вони його так і не оточили. У них лише один напрямок заходу в Покровськ, через Звірове. Але й там постійно застосовуються стабілізаційні заходи з боку Сил оборони України. Тобто там постійно відбуваються такі собі тактичні коливання. Окрім цього, зараз зійде «зеленка», і їм буде значно важче в осінньо-зимовий період тиснути на Покровськ.
У Покровську вже не залишилося цілих будівель, але місто не здається. Фото: ФБ Київ на все життя
Втрати на фронті становлять один до п’яти
– Чому зірвався великий наступ росіян, з яких причин?
– Тому що їм не вистачає сил і засобів, людського та механізованого ресурсу. Незважаючи на те, що у них є кількісна перевага в особовому складі, але цього недостатньо для проведення ефективних загальновійськових наступальних операцій. На тактичному рівні – так, вони можуть наступати, можуть захопити якесь село. А якщо ми говоримо про щось глобальне, масштабне – великі міста, великі райони, повністю закривати області, то це їм зараз не під силу.
– А чи зможуть вони набрати нових людей за призовом та за контрактом, наскільки у них великий мобілізаційний ресурс зараз?
– Достатній, щоб відновлювати втрати на передовій. Вони зараз цим займаються і наступного року проводитимуть цілорічну обов’язкову мобілізацію. Окрім цього, постійно проводиться добровільна мобілізація, у якій вони щомісяця збирають по 30 тисяч. Цього достатньо, щоб компенсувати втрати за місяць і ще трохи виходять у плюс, оскільки зараз у них втрати приблизно 28–30 тисяч людей на місяць.
– Яке зараз співвідношення втрат – наших і їхніх?
– У них набагато більше втрат, тому що їм доводиться постійно здійснювати наступальні дії, що відбуваються переважно в «кілзонах» (мертві зони на підступах до лінії зіткнення). Тобто ліквідація окупантів відбувається саме на відстані, ще до того, як вони дістаються до позицій. А пряме боєзіткнення на окремих ділянках стало рідкісним явищем. Тому загальні втрати зараз складають приблизно один до п’яти.
– У тактиці росіян щось змінилося останнім часом на фронті, у наступі?
– Ні, вони, як і раніше, діють невеликими групами по два-чотири штурмовики, тобто переважно піхотою. Хіба що вони почали частіше використовувати бронетехніку, оскільки погодні умови не дозволяють проводити лише піхотні штурми.
– Херсону щось зараз безпосередньо загрожує?
– Херсону загрожує терор щодо мирного населення – артилерійські, ракетні удари і дрони-камікадзе.
– А чи є загроза того, що росіяни намагатимуться там форсувати Дніпро?
– Вони намагаються проводити регулярні десантні операції в районі херсонських островів, але це не ознака того, що вони готують якусь велику десантну операцію. Все це досить локально, тактично і без особливих успіхів.
Всьому свій час, Москва теж буде у блекауті
– Американські ракети «Томагавк», постачання яких зараз обговорюється в США, будуть для фронту чи для ударів углиб Росії?
– Тільки вглиб Росії. На фронті вони не будуть використовуватися, це не ті ракети, щоб вони били по лінії боєзіткнення. Вони якраз для того, щоб знищувати важливі об’єкти, захищені ешелонованими засобами ППО в глибокій тиловій зоні РФ.
– У нас є свої далекобійні ракети «Фламінго», «Нептун». Чому ми не знищуємо ними основні російські майданчики, звідки запускаються ракети та дрони?
– Якщо ми говоримо про пускові майданчики з дронами, то нанесення ракетного удару по цьому пусковому майданчику – це досить складне завдання. Він дуже швидко відновиться, і це нічого не дасть, це буде марна витрата дороговартісної ракети. А ті російські ракети, що б’ють по нам, запускаються з мобільних пускових комплексів, базування яких дуже складно виявити. Але і їх намагаються відслідковувати та знищувати.
А що стосується дронів-камікадзе, то набагато ефективніше сконцентрувати удар по їхньому виробництву. І я думаю, що саме цим займатимуться «Томагавки», оскільки у них набагато кращі можливості щодо прориву ешелонованої ППО Російської Федерації.
– Ми знаємо, де є основні залізничні вузли росіян, через які йде постачання живої сили та техніки, наприклад, у Ростові. Чому ми їх не вражаємо так, як вражаємо нафтопереробні об’єкти Росії?
– Для того, щоб вивести залізничний вузол з ладу, необхідно провести “килимове” бомбардування, тому що разовий ракетний удар нічого не дасть. Адже залізничний вузол або колія – це об’єкт, який дуже швидко відновлюється, і ракетний удар може лише тимчасово вивести його з ладу. Тому краще використати ракету по тому об’єкту, який ремонтуватиметься пів року, рік або його неможливо буде відремонтувати взагалі. Це кращий ефект.
– Останній російський обстріл призвів до проблем з електропостачанням у Києві та інших містах. Чому ми у відповідь не б’ємо по таких самих об’єктах у Москві?
– Всьому свій час, Москва теж буде в блекауті. Не треба квапити події і тих, хто готує ракетні удари, і казати їм: давайте швидше, швидше… Усе має бути зроблено так само, як і операція «Павутина», про яку півтора року ніхто нічого не знав і не думав, але після якої в Росії вже немає того потенціалу стратегічної авіації, який у неї був станом на 2022-й рік. Так само і з Москвою, нехай вона собі готується до Нового року, але хто знає, у якому стані вони цей Новий рік святкуватимуть.
Протистояння дронів на лінії фронту продовжується. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ
Путін може розпочати війну в Європі після 2026 року
– НАТО розпочало зараз навчання з ядерного стримування Steadfast Noon. Це якось може вплинути на Путіна, адже всі маневри – це насамперед сигнал супротивнику?
– Ні, бо він на всі ці маневри дивиться досить поверхово. Він все одно не відмовиться від своїх планів – війна з Північноатлантичним альянсом, з європейськими країнами.
– Західні експерти спрогнозували, що велика війна в Європі може початися десь після 2028 року. Наскільки це реально?
– Усе відбудеться набагато раніше. Я думаю, що роком неповернення стане 2026 рік. Досить імовірно, що тоді проти Європи будуть застосовуватися вже не гібридні російські операції, а щось більш активне і очевидне. Цілком можливо, що першими під удар потраплять країни Балтії.
– А де ж Путін візьме для цього ресурси? Адже ми за понад 3,5 року війни вже «перемололи» стільки живої сили і техніки росіян. Чи вистачить у нього ресурсів на війну з Європою?
– Вистачить, тому що вони зараз майже не використовують техніку на фронті у нас, вони її економлять. Ця велика кількість техніки буде використана, наприклад, для майбутньої війни в Європі, яка взагалі не готова до танкових кулаків і проривів механізованими колонами. У Європі відсутні захисні рубежі, лінії оборони, фортифікації, всього цього там немає взагалі. Вони не готові до спротиву, до реальної війни.
Тому Путін в Україні продовжуватиме воювати піхотою, великою кількістю “м’яса”. А для Європи йому достатньо зібрати угруповання в кількості 100–150 тисяч осіб, яке буде посилено технікою, дронами, авіацією та КАБами. Тому Путіну не бракуватиме сил і техніки для реального наступу на Європу.
