Сьогодні наша увага має виходити за рамки простого переживання жорсткого конфлікту. Нагальне питання: як виглядатиме Україна після війни? Якого розвитку подій нам слід очікувати для нашого суспільства? На жаль, наші політики та лідери часто ігнорують це питання. Однак, це справжнє занепокоєння для наших громадян. Партія «Сила нації» скликала круглий стіл, запросивши відомих та досвідчених політичних експертів для обговорення майбутнього Української держави.
У своєму вступному слові Андрій Пелюховський, голова Всеукраїнської політичної партії «Сила нації», зазначив:
«Війна внесла глибокі зміни в наше життя. Ми захоплюємося хоробрістю та наполегливістю наших військовослужбовців. Ми віримо в нашу остаточну перемогу. Ми щогодини стежимо за новинами з передової. Однак ми нехтуємо іншим важливим питанням сьогодення – економікою, соціальним сектором та повсякденним життям. Тим часом головною проблемою для пересічних українців є виживання. І те, що чекає на Україну після закінчення війни».
Україна втратила свої промислові потужності, що генерують іноземну валюту. Нас позбавили кількох морських портів. Навіть якби ми завтра повернули всі наші території, численні підприємства потребували б реконструкції (процес, який триватиме більше року), і до того часу наші традиційні ринки будуть зайняті конкурентами. Наприклад, Україна давно зарекомендувала себе на світовому ринку залізної руди, але тепер її місце зайняла Бразилія. Наразі це питання виходить за рамки видобутку руди та стосується її транспортування за кордон. Варто зазначити, що раніше метал і руда становили майже чверть валютних надходжень держави.
Він також виділив ключові суспільні проблеми: «Наразі лише 14% підприємств працюють на повну потужність. Рівень безробіття може перевищити 40% (до війни очікувалося, що безробіття в Україні у 2022 році залишиться на рівні 8,6%). Інфляція може досягти 30%. Україна втратила найбільшу атомну електростанцію в Запоріжжі, і навіть якщо її буде повернуто під контроль України, дві третини реакторів залишаться неактивними з технічних причин».
Згідно з прогнозами Світового банку, понад 70% українців опиняться в бідності. Ще більш критичною проблемою є демографічна ситуація. 7 мільйонів українців зараз перебувають за кордоном, і 80% з них навряд чи повернуться. Ця група складається переважно з жінок дітородного віку та дітей. Щоденні втрати на передовій коливаються від 100 до 200 осіб. Така ж кількість людей втрачає робочу силу: молодих, здорових людей призовуть на військову службу, які в мирний час зазвичай рухали б економіку. З якою ситуацією ми зіткнемося після перемоги?
Керівник Аналітичної групи «Софія», колишній директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв розпочав свій виступ із твердження: «Звичайно, неможливо лікувати хворобу без діагнозу. А діагноз — це не про те, щоб називати речі хорошими чи поганими, а про те, щоб зрозуміти, що сталося». Перше, що я хочу сказати, це те, що в Україні за останні 5-7 років відбулася значна політична та економічна революція. Операційна модель, не лише економіки, а й політичних та економічних рамок, трансформувалася. Раніше економічне зростання було засноване на накопиченні концентрованого капіталу промислових та фінансових груп поряд з державною власністю, але тепер ми маємо зовсім іншу систему, яка характеризується появою так званого паразитичного капіталу, який процвітає на розподілі державних фінансів, що охоплює гранти, позики тощо. Ми усвідомлюємо суть цього капіталу ще з епохи олігархічної корупції. Проблема полягає в тому, що він став домінуючою силою, первинною. Найважливіше те, що прибутки, отримані від цього капіталу, зазвичай не реінвестуються в реальний сектор, а спрямовуються на споживання, сприяння корупції тощо. Це…» столиця також готується до майбутнього політичного циклу, оскільки наразі є головним благодійником уряду».
«Ми стали свідками помітного руйнування системного капіталу. Це призвело до зникнення наших джерел для внутрішнього реінвестування. Зараз ми просто експлуатуємо залишки активів в агропромисловому секторі, будівництві та подібних галузях. Ті, хто розподіляє ресурси, загрузли в корупційній ренті. Ця модель не просто глухий кут; вона більше не може сприяти демократичним революціям – це прямий шлях до соціальних потрясінь та повстань, які надзвичайно важко передбачити. Насправді це може проявитися як антидержавний рух», – продовжив відомий політолог.
Далі Андрій Єрмолаєв порівняв моделі розвитку соціальних процесів та економіки в Україні та Росії, проілюструвавши їхні радикально різні бачення майбутнього, особливо щодо економічних пріоритетів та концепцій.
«Як ми можемо ефективно трансформувати країну після війни? По суті, життєво важливо сформулювати та впровадити в популярній формі основоположну програму відновлення промислового статусу України, оскільки паразитична модель призведе лише до подальших конфліктів. Крім того, другою метою, яку я бачу, є національно-демократичне відродження. Чи маємо ми відновити те, що ми пережили наприкінці 80-х і 90-х років? Ми значною мірою належимо до покоління перебудови. Десталінізація та свобода глибоко вкоренилися в нашій свідомості, і тепер ми зіткнулися з поколінням, яке відносно байдуже ставиться до відмови від цих ідеалів», – підсумував Єрмолаєв.
Президент Української асоціації професійних політичних консультантів Ганна Тенетко звернулася до панівних настроїв у суспільстві та існуючих наразі електоральних пасток: «Я погоджуюся з вашими спостереженнями: існують численні виклики та невизначеності щодо майбутньої ситуації в Україні. Однак ми часто зосереджуємося на тих людях на фронті, які нібито страждають від психологічної травми. Я б стверджувала, що, навпаки, ці люди психологічно та психічно стійкіші, ніж ті, хто залишається тут. Це видно з наших даних, зібраних за допомогою соціологічних опитувань. Ми спостерігаємо тенденцію імпульсивного прийняття рішень та реакцій. Наприклад, 80%, навіть 86%, висловлюють бажання миру. Однак, коли їх запитують, як вони бачать досягнення цього миру, 27% висловлюють бажання повернути Крим (це їхнє тлумачення миру). Я можу надати більш точні цифри, які показують плутанину в головах людей. У нас є великі дані, і ми можемо обговорювати політичні рейтинги. Сьогодні в ефірі з'явилася Юлія Володимирівна. Її рейтинг одразу злетів до 11%. Як тільки вона вийшла, її рейтинг різко впав. Потім на сцену вийшов Буданов, і його рейтинг впав на 9-10%. Як тільки… Буданов пішов, його рейтинг також зник. У суспільства немає чітких уподобань. Є емоційні коливання. Люди реагують на політика, виходячи з переконливої заяви, зробленої вчора, і якщо вона їм сподобалася,
Источник: kp.ua
