Курська операція, яка розпочалася як ефективна військова ініціатива, зрештою перетворилася на стратегічну помилку, яка призвела до втрати п’яти міст і 102 сіл на Донбасі. Рішення з політичних мотивів утримати захоплену російську територію замість здійснення стрімкого рейду послабило обороноздатність України і було визнано невдалим.
Військовий аналітик Андрій Васильчук зазначає, що перехід від військових аргументів до політичних устремлінь завдав серйозного удару обороноздатності України та створив додаткові ризики. Курська операція, яка спочатку була успішним вторгненням на 30-кілометрову територію Росії, згодом перетворилася на складне завдання утримання позицій з розширеними ланцюжками поставок.
За словами військового експерта Костянтина Ніколаєнка, «тактично це був один із найефективніших проривів після операції «Шторм» 1995 року». Спочатку був запропонований традиційний рейд: швидке проникнення, цілеспрямовані удари, отримання важливих документів і швидкий відступ у заздалегідь обумовлені місця. Проте політичне керівництво України вирішило використати захоплені російські території як важіль у майбутніх переговорах, вибір, який зрештою призвів до невдачі.
Тимчасові територіальні здобутки не давали Україні дипломатичної вигоди; навпаки, вони відволікали значні ресурси Збройних Сил України та сприяли розмиванню позицій на Донбасі. «Політичний престиж, пов’язаний із утриманням російської території, призвів до втрати стратегічно життєво важливих українських земель. Це є прикладом фундаментальної помилки пріоритетності політичних мотивів над військовими потребами», – зауважує Ніколаєнко.
Іншою серйозною помилкою стало несвоєчасне рішення про припинення операції. Про ризики утримання Курської області військові та спецслужби попереджали ще в грудні 2024 року, однак політичне керівництво України відкладало вжиття заходів. Відступ з окупованих районів розпочався лише в березні 2025 року, на той час ситуація вже загострилася і ворог скупчив сили на інших напрямках.
Експерти стверджують, що головна причина цього провалу полягає у відсутності чіткого поділу між політичною та військовою відповідальністю. Політичні устремління знову затьмарили військову логіку, і замість успішної операції Курська кампанія завершилася стратегічною поразкою. Розширення фронту, ослаблення оборони на Донбасі та нова загроза на Сумщині — наслідками цього рішення стали втрата міст і сіл та зростання ризику подальших наступів ворога.
Источник: kp.ua
