Як слід реагувати на коментарі Трампа? Не хвилюйтеся 23.05.2025 19:35 Укрінформ Однак це не скасовує необхідності практичного підходу до питання: чого нам очікувати від України в найближчі місяці?
Схоже, що зауваження Дональда Трампа щодо російсько-українського конфлікту тепер можна вважати сезонним явищем – подібним до непередбачуваної весняної погоди чи меланхолійної осені. Знову президент США говорить про «тріумфи» Путіна, потім натякає на його нібито «готовність до переговорів» (поки в українських містах тривають щоденні вибухи) і, звичайно ж, стверджує, що немає потреби в додаткових санкціях проти Російської Федерації, оскільки «існує можливість» для просування. Російські чиновники, здавалося б, в унісон, приєднуються до цієї абсурдної вистави, бурмочучи про «відсутність термінів» для меморандумів та необхідність для України обрати «відповідне» керівництво для підписання, вибачте, «меморандуму» про капітуляцію. Чи варто ображатися? Марно. Чи дивно? Вже ні. Чи є хвилювання рішенням? Можливо, ні. Проте питання «Що буде далі?» залишається актуальним.
Інтерпретація Трампа: розуміння його заяв
Експерти, які аналізують нюанси міркувань Трампа, погоджуються, що це поєднання особистих прагнень, геополітичних помилок і, можливо, фундаментального нерозуміння контексту. Політичний аналітик Юрій Богданов продовжує стверджувати, що «Трамп все ще хоче розглядати Путіна як союзника, партнера в геополітичному зіткненні з Китаєм. Крім того, він сприймає російського диктатора як прототип для формування американської політичної системи – як модель». Це не просто помилка, це, як описує експерт, «глибока трагедія для всіх нас і значний виклик». Однак, саме ця фіксація, за словами Богданова, виявляє «слабкість – як особисту, так і його адміністрації загалом», що, у свою чергу, змушує частину республіканського істеблішменту, зокрема таких осіб, як Марко Рубіо чи Ліндсі Грем, досліджувати шляхи «зайняття більш жорсткої позиції щодо Кремля» для збереження гідності Америки.
Ідею про те, що Трамп може бути залучений до якоїсь складної гри, висуває політолог і військовослужбовець Збройних сил України Кирило Сазонов. Він пропонує не сприймати всі заяви Трампа буквально. «Ми просто споживаємо забагато новин і вважаємо їх першоджерелом. Це лише інтерпретація. Часто з неточностями в перекладі… Давайте стежити за останніми фактичними подіями після телефонної розмови Трампа з Путіним», – пропонує Сазонов. Він наголошує на зміні риторики американського президента: «Раніше Трамп стверджував, що Путін, ймовірно, прагне миру. Тепер він визнає, що Путін прагне війни. Пам’ятаєте?» Експерт згадує двопартійний законопроект у Сенаті США щодо нових санкцій проти Росії – зокрема, щодо фінансових операцій та 500% тарифу на товари з країн, які купують російську нафту… «Вже є 81 голос, і вони очікують, що їх буде 100», – підкреслює експерт. На цьому тлі він ставить риторичне питання: «Що ви думаєте про потенційний сценарій Трампа? Він поводиться як дивний персонаж, заявляє про дружбу з «другом Путіним», обговорює плани на майбутнє та виступає проти санкцій. Тим часом хитрі сенатори непомітно підходять з боків і ззаду. А зневірений Трамп скаржиться: «Вибач, Вова. Я тебе поважаю, але Сенат — це жорстка публіка». Чи це добре спланована стратегія «хороший поліцейський, поганий поліцейський», чи просто вміле використання хаосу — залишається відкритим питанням».
У цьому «театрі однієї аудиторії», як влучно описав політичний експерт Вадим Денисенко, Трамп є глядачем. «Путін зробив усе можливе, щоб не викликати гніву Трампа», – зазначає він, додаючи, що європейці та деякі республіканці, навпаки, намагалися спровокувати цей «вибух». Оскільки Трамп «не вибухнув», Денисенко прогнозує «другий акт цієї вистави», де Путін знову використає наратив про те, що «Україна та ЄС перешкоджають переговорам», одночасно просуваючи «спокусливі економічні пропозиції» через свої канали, які, на думку експерта, виступають «головною перешкодою для «вибуху» Трампа».
Незважаючи на всі ці маневри та сценарії, Юрій Богданов дотримується прагматичної позиції: «Наразі Трампу бракує ефективного механізму, щоб змусити Україну поступитися або скасувати санкції проти Росії». Він, ймовірно, продовжуватиме домагатися схвалення Путіна, але «він не зможе досягти нічого справді корисного для Кремля». За словами Богданова, ясність може з'явитися або коли Трамп «зрештою розчарується в Путіні», або коли його оточення «м’яко» переконає його посилити тиск.
Можливі сценарії
Перспективи на наступні кілька місяців нагадують мінне поле, де кожен крок вимагає максимальної обережності. Політолог Ігор Рейтерович передбачає «принаймні ще одну зустріч між українською та російською делегаціями» (у Ватикані або Швейцарії, як пропонує Київ, – ред.), а обмін полоненими слугуватиме каталізатором. Однак він висловлює скептицизм щодо ефективності таких зустрічей: «Це більше схоже на ритуал, ніж на справжній рух до миру. Найімовірніше, Росія наполегливо затягуватиме процес», – прогнозує експерт, пояснюючи, що це «буде лише фасадом для зволікання». Класична тактика Кремля.
Якщо переговори (а точніше їх імітація) зайдуть у глухий кут, Рейтерович визначає два шляхи розвитку подій для Трампа, які вже згадувалися раніше. Повторимо: «Перший шлях: Трамп покладає провину за провал переговорів на Росію. За такого сценарію він може перейти до рішучих дій – запровадження санкцій». Другий – більш складний шлях – «Трамп просто виходить з процесу, не покладаючи прямої провини на Росію і не підтримуючи Україну». Мета України – «забезпечити, щоб у разі виходу США з переговорного процесу жодні звинувачення не могли бути спрямовані проти нас», водночас підтримуючи критично важливу співпрацю з американською розвідкою.
У цьому відношенні роль Європи стає дедалі значнішою. Ігор Рейтерович вважає, що європейці, які «застрягли у своєрідній пастці рішучої риторики», будуть змушені вжити заходів. «Ініціатива ЄС може спонукати Трампа до більш проактивних заходів. Почнеться елементарна конкуренція за лідерство», – стверджує він, додаючи, що Трамп, з міркувань марнославства, може захотіти «затьмарити» європейців.
Вадим Денисенко нагадує нам, що будь-які російські економічні «пропозиції» Трампу «нездійсненні без згоди ЄС», а Європа має свої специфічні умови, зокрема щодо українського питання. Щодо відомого «закону Ліндсі Грема», Денисенко зазначає, що його виконання не є швидким, «мінімальний
Источник: www.ukrinform.ua
