Четвертий рік Великої війни: актуальна дипломатична стратегія для України 27.02.2025 09:52 Укрінформ Цього року на нашу країну чекають передбачувані виклики, але є й «вікна можливостей». Головне – встановити правильні пріоритети.
24 лютого 2025 року, коли відзначається третя річниця повномасштабного вторгнення Російської Федерації, можна розглядати як ключовий момент для переоцінки. Зокрема, настав час переглянути дипломатичну та військову стратегію України. Численні виклики справді існують, один з яких виник лише місяць тому з-за кордону. Але, як ми розуміємо, кожен виклик дає ще й можливість (докладніше про це в нашому попередньому матеріалі).
Укрінформ поцікавився думкою експертів з цього приводу, поцікавився, які конкретні рішення та кроки вони б порадили. Перша частина має назву: «2025: актуальна дипломатична стратегія для України».
Українська дипломатія має адаптуватися до нових умов і викликів, ставши більш гнучкою та різноманітною.
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко зазначив, що протягом трьох років Великої війни головною метою української дипломатії було забезпечення максимальної міжнародної підтримки України в її боротьбі з повномасштабним вторгненням Росії. Це охоплювало не лише політичну підтримку, а й придбання зброї та економічну допомогу.
Володимир Фесенко
«Були також важливі конкретні цілі, зокрема активізація дипломатичних зусиль для забезпечення інтеграції України в Європу та євроатлантичне співтовариство. Усі ці елементи були невід’ємною частиною дипломатичної діяльності в умовах повномасштабної війни. Колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба навіть ввів термін «військова дипломатія» або «дипломатія воєнного часу». Таким чином, забезпечення максимальної міжнародної підтримки України у її протистоянні російській агресії залишається сьогодні першочерговою метою української дипломатії», – наголошує політолог.
Однак виникли нові та складні проблеми.
По-перше, можливість переговорів про завершення війни стала цілком очевидною.
«Тому ми маємо виступати за прийнятні умови припинення конфлікту та надійні гарантії безпеки у післявоєнний час».
Крім того, політика США зазнає значних, якщо не радикальних, змін під керівництвом Трампа.
“На жаль, стає все більш очевидним, що політика США щодо України, Росії та Європи кардинально змінюється. Це помітно не лише в риториці Трампа, але й у конкретних діях США в рамках ООН, переговорах з Росією та відносинах з нами, серед інших сфер. Для Трампа досягнення угоди з Росією є більш важливим, ніж угода з нами. За словами президента США, ми повинні покрити витрати на допомогу, яку ми надаємо, як безоплатну та безоплатну. безповоротної допомоги».
Підходи США до зовнішньої політики зазнають глибоких змін.
«Ліберально-демократичні цінності відкидаються (або замінюються іншою – меркантильно-консервативною та корисливою інтерпретацією національних інтересів США), фінансові міркування надаються пріоритетом над інтересами глобальної безпеки США, агресивний диктат застосовується навіть до союзників замість партнерства, а суттєві угоди віддають перевагу тим, хто традиційно є стратегічними конкурентами або навіть супротивниками США»
За словами Володимира Фесенка, нам потрібно буде шукати оптимальний баланс між тактикою і стратегією у відносинах зі США. Відтепер важливо пом’якшити конфлікт навколо ресурсної угоди та відносин із Трампом і його адміністрацією в цілому.
«З точки зору нинішніх тактичних інтересів, ми повинні шукати відносно прийнятні компроміси з адміністрацією Трампа щодо ресурсної угоди, умов завершення російсько-української війни та різних інших питань. Зараз ми занадто покладаємося на США, тому буде потрібна гнучкість», – констатує експерт.
З точки зору довгострокової перспективи, ми маємо визнати, що принаймні на час президентства Трампа ми неминуче втратимо Сполучені Штати як головного стратегічного партнера України у військово-політичному протистоянні з Росією.
«Однак цим переходом потрібно керувати з часом, щоб пом’якшити його негативні наслідки», – додав Фесенко.
Водночас ми повинні подумати про створення нової стратегії безпеки.
“Наразі ясно одне – нашим основним стратегічним партнером, який просувається вперед, будуть європейські країни (за деякими винятками, і, можливо, у дещо зміненій формі, ніж зараз). Ми стикаємося зі спільними викликами (нова зовнішня політика та безпекова політика США за Трампа) і проблемами (російська агресія), які стали для нас більш вираженими та небезпечними. Ми повинні шукати додаткові гарантії та контрважелі, щоб зменшити загрози з боку Росії та швидкі коливання міжнародної політичної ситуації. пейзаж», – коментує Володимир Фесенко.
Експерт стверджує, що в цих нових умовах українська дипломатія має стати більш адаптивною та диверсифікованою. Суттєвий перегляд нашої зовнішньополітичної стратегії та поточної дипломатичної тактики, особливо щодо Сполучених Штатів, є важливим.
Ми повинні зосередитися на розвитку двосторонніх альянсів між країнами ЄС і Британією, враховуючи також Туреччину та країни Глобального Півдня.
Одним із перших зауважив військово-політичний аналітик Євген Дикий: «Після 20 січня 2025 року глобальний геополітичний ландшафт змінився».
Ми втратили важливого союзника, на якого надмірно покладалися. Крім того, нинішня адміністрація США відверто схиляється до Росії.
Євген Дикий
«Це означає не лише припинення військової та фінансової допомоги, а й відкликання дипломатичної підтримки». Яскравим прикладом є те, що США утримуються від голосування за нашу резолюцію в ООН у річницю російського вторгнення, а також намагаються підтримати альтернативний, проросійський документ… По суті, по той бік Атлантики ми маємо не просто байдужого спостерігача, а союзника нашого супротивника», – констатує Дикий.
Експерт підкреслює, що це рішення США було передбачуваним, а не результатом помилок України. Політика Трампа є системною та комплексною, вона більше узгоджується з цінностями Путіна, ніж з нашими. Отже, будь-які дипломатичні ініціативи навряд чи кардинально змінять цю реальність.
«Просто так
Источник: www.ukrinform.ua
