У Вінниці презентували книгу «Українське радіо. Історія бурхливого століття». Фото 15.06.2025 19:24 Укрінформ. У книгарні «Герої» у Вінниці відбулася презентація цьогорічного бестселера «Книжкового Арсеналу» – «Українське радіо. Історія бурхливого століття».
Як повідомляє Укрінформ, про це передало Суспільне Вінниця.
Зустріч відбулася в рамках заходу «Ніч у книгарні», організованого на честь покійного журналіста Миколи Рачка.
Автори книги, Вадим Міський та Тамара Гусейнова, поділилися думками про значні події в історії Українського радіо: від перших ефірів у 1924 році до передач з бомбосховищ під час війни, що тривала.
За словами авторів, ця робота виходить за рамки звичайної медійної хроніки; вона охоплює розповіді людей, які боролися за ідентичність, свободу та правду через радіо.
«Розмірковуючи над тим, як підійти до цієї теми, ми відійшли від сухого хронологічного підходу. Натомість ми обрали яскраві історії опору — про тих, хто заснував радіо та залишався непохитним до своїх принципів навіть у найпохмуріші періоди», — зазначив Міскі.
У книзі також висвітлено визначні моменти українського радіомовлення під час Другої світової війни, зокрема радіостанцію «Дніпро», яка транслювала новини з рухомого поїзда.
Тема війни є ключовою для публікації. Гусейнова зокрема розповіла про те, як у перші дні повномасштабного вторгнення радіо стало єдиним джерелом інформації для мільйонів українців. Незважаючи на блокаду, саме Українське радіо продовжувало мовлення.
«24 лютого багато людей вперше за багато років звернулися до радіо. На той момент працювало лише Українське радіо. Його голос служив бастіоном підтримки, коли все інше згасало», – наголосила вона.
Окремий розділ книги присвячено демістифікації радянських наративів, зокрема тих, що стосуються винаходу радіо. Автори стверджують, що російський «винахідник» Попов лише модифікував відкриття, зроблене британським інженером, і що День радіо 7 травня — це штучна дата, вигідна для пропаганди.
Натомість, автентичною датою народження українського радіо визнано 16 листопада 1924 року – день, який став офіційним святом у незалежній Україні.
Створення книги тривало понад рік, початкові концепції базувалися на десятиліттях досліджень. Основу склали особисті розповіді журналістів, дикторів та інженерів, які працювали на Українському радіо в його найскладніші часи: від радянської цензури до бомбардувань у 21 столітті. Деякі з цих людей зараз перебувають на передовій або зникли безвісти.
«Ми розуміли: якщо ми не задокументуємо ці історії зараз, вони можуть просто зникнути», – наголосив Міскі.
Він також звернув увагу на визначне відкриття архівного штампа «цензура» – офіційного знака, який використовували радянські цензори для позначення всіх відредагованих матеріалів, що свідчить про існування формальної цензурної структури за часів СРСР.
Крім того, автори детально розглянули роль радіо у формуванні незалежної України. Одним із найпомітніших випадків стало започаткування прямого радіомовлення з Верховної Ради 12-го скликання у 1990 році – на той час ще Радянської України.
Як розповів Міський, ідея трансляції виникла завдяки зусиллям В'ячеслава Чорновола. Вони консультувалися з архівами та колишніми колегами, зокрема з Ярославом Кендзьором, журналістом і соратником Чорновола, який розповів про невпинну боротьбу за прямі трансляції парламентських засідань.
У книзі також розглядаються похмурі аспекти радіомовлення 1930-х років, коли радянська влада страчувала українських радіопрацівників, підозрюваних у недоречних коментарях або «антирадянських» заявах.
Примітно, що автори згадують, що з початку 1937 року в Харкові, Києві, Донецьку, Чернігові, Полтаві та Сумах відбувалися широкомасштабні репресії проти працівників ЗМІ. Центральна газета «Правда» опублікувала численні статті, що закликали до доносів, що спонукало владу переслідувати «небажаних» осіб в ефірі. Жертвами цієї політики стали як політичні коментатори, так і музичні редактори — навіть вони не уникли репресій.
Ці арешти були частиною сталінського терору в часи, коли радянська модель контролю над телерадіомовленням повністю знищувала свободу слова. Були випадки, коли радіоведучі були змушені уникати прямих посилань на українські чи національні теми.
Автори також розповідають епізод за участю Ілона Маска, який зіграв певну роль у відомому інциденті в радіомовленні. Міскі пояснив, що видавництво спочатку вагалося включати ім'я американського мільярдера.
«Наратив такий: у 2024 році українське радіо транслювало інтерв'ю з президентом України, присвячене 100-річчю радіомовлення. На той час ні новообраний Дональд Трамп, ні Ілон Маск ще не прийшли до влади, але світ уже переживав напружену передвиборчу атмосферу. У розмові президент заявив, що Україна не дозволить іншим диктувати її долю. Згодом Маск поділився цим фрагментом у Твіттері, коментуючи витончене почуття гумору президента», – заявив Міскі.
Автори вважають, що ця швидка реакція та жвава дискусія продемонстрували, що українське радіо є сучасним, сміливим та здатним впливати не лише на вітчизняну аудиторію, а й на міжнародних слухачів.
Під час роботи над книгою автори досліджували архіви: стрічки, бобіни, платівки та аудіофайли. Їх особливо зворушило відкриття матеріалів з позначкою «Зберігати вічно», що підтверджувало їхню історичну важливість.
«Шкодуємо, що не зафіксували це на фотографії, але обіцяємо включити це до наступного видання», – зазначив Міскі.
Автори не виключають можливості перевидання та доповнення книги.
«Ми прагнемо, щоб ці дослідження продовжувалися, оскільки ще залишилося багато нерозказаних історій. У нас є 500 сторінок; вони не так багато вишиють, але ми спробуємо додати щось у наступному виданні, і я сподіваюся, що таке буде», – оголосила Міскі.
Вхід на захід
Источник: www.ukrinform.ua
