«Відчуття безпеки» від митців 13 країн 30.08.2024 11:37 Укрінформ У харківському «ЄрміловЦентрі» відкрилася виставка, яка є центральною подією міжнародного мистецького проєкту «Відчуття безпеки»
Свої роботи – відео, живопис, фотографії, інсталяції, скульптуру – надали чи створили спеціально для виставки понад 30 авторів із 13 країн.
Окрім виставки, проєкт включає воркшопи, лекції та мистецькі події “Мости солідарності” (Bridges of Solidarity), які проходитимуть у 12 країнах-партнерах. Фокус, за задумом організаторів, саме на Харкові – місті-фронтирі. Головна тема – поняття безпеки, її відносність та неоднозначність.
Символічно, що виставковий простір “ЄрміловЦентр”, розташований у підвальному приміщенні Харківського національного університету ім. Каразіна, з початком повномасштабного вторгнення став прихистком і місцем збору харківських митців і не припиняв культурної діяльності. Тож наскрізна лінія виставки “Відчуття безпеки” – мистецтво як шелтер.
ПРО ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД І ВТРАТУ ҐРУНТУ ПІД НОГАМИ
Закордонні автори охоче долучилися, аби показати солідарність із українцями, говорить співкураторка проєкту Марина Конєва.
– Коли ми розповідали про Харків, про те, що харків’яни переживають з 2022 року, то митці щиро відгукнулися. І ми знайшли своїх людей, з якими дійсно на одній хвилі й можемо порозумітися. Всі автори, й українські, й закордонні, яких ми запрошували, мають певний власний травматичний досвід, і вони з ним працюють у своєму мистецтві. Тож це близько до ідеї нашого проєкту. Крім того, вони й раніше проявляли солідарність з Україною, і більше дізналися про Харків, його історію та особливості, – зазначає Конєва.
До прикладу, художник курдського походження Ахмет Оґют у дитинстві спостерігав громадянську війну. Митця Бабі Бадалова у рідному Азербайджані переслідували у 1980-х роках за гомосексуальність. Художниця Надіра Хусейн, яка має індійсько-французьке походження, ділиться своїм досвідом пошуку ідентичності в переплетенні різних культур.
“Стрибай угору!”
Як розповідає Конєва, Ахмет Оґют робить точні копії трьох робіт, евакуйованих з Харкова на початку повномасштабного вторгнення: “Наречена” (1964) Алли Горської, “Батьківство” (1965) Зої Лерман та “Червона фіра. П'ять років від дня запліднення” (1996) Сергія Жадана. На виставці представлена інтерактивна інсталяція Оґюта “Стрибай угору!”: це три батути, з яких відвідувачі можуть побачити перелічені твори мистецтва ближче. З одного боку, це відсилання до сповненого радості дитячого досвіду, а з іншого, глядач наче втрачає твердий ґрунту під ногами – і це теж про нашу безпеку.
ПРО ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ТА САМОЗАСПОКОЄННЯ
Звісно, організатори хотіли залучити і харківських митців, говорить співкураторка проєкту Тетяна Кочубінська.
Вперше у місті експонується фотографія “Без назви. Із серії “Вчорашній бутерброд” відомого митця Бориса Михайлова. Ця робота створена ще 1968 року: сюрреалістичне зображення з минулого постає як пророцтво майбутнього.
“Без назви. Із серії “Вчорашній бутерброд“
Один із найвідоміших українських митців Павло Маков, який живе та працює в Харкові, переосмислив свої роботи 1990-х років і спеціально для виставки створив інсталяцію “Ліжко, килим, брошка”. Художник відображає сліди травматичної реальності, в якій ми живемо, пошуку безпечного простору. А мистецтво, його переосмислення, стає способом самозаспокоєння.
“Ліжко, килим, брошка”
– У перші місяці повномасштабної війни Павло разом із дружиною приходив на ночівлю до “ЄрміловЦентру”, – говорить директорка виставкового центру Наталія Іванова.
Уродженка Харкова Аліна Клейтман, яка живе та працює в Італії, спеціально для проєкту створила скульптуру “По-домашнєму” – з медичного пластику та… мішків для трупів. Назва роботи відсилає до відомого мему: пам’ятаєте відео з росіянкою, що так не хотіла виїздити з Криму? Використані матеріали вражають: один покликаний допомагати, захищати, другий – слугує тимчасовою домовиною. Ніби відьомське волосся, щось потойбічне, звисає це павутиння, в якому й читається те “по-домашнєму”.
“По-домашнєму”
Представник Харківської школи фотографії та практикуючий медик Владислав Краснощок для проєкту сформував інсталяцію з предметів інтер’єру та своїх робіт. Тут незайвим буде сказати, що митець – щелепно-лицьовий хірург, і його досвід певним чином проявляється у творчості, що викликає неоднозначні та суперечливі враження. Митець “препарує” речі довкола та образи, працюючи в різних техніках.
– Коли ми повідомили про ідею проєкту, Владислав одразу сказав, що для нього безпека – це про дім. Оскільки він створив у будинку свого дитинства музей своїх творів, він, по суті, для виставки передав частинку свого дому, – пояснюють куратори.
ІНТЕРАКТИВНІСТЬ ТА ЕКСПЕРИМЕНТИ – З ПУТІВНИКОМ І КУРАТОРАМИ
На виставці представлене, зокрема, відео “Дитяча гра #39. Пароль” бельгійського митця Франсіса Аліса. Воно з багаторічного проєкту митця “Дитячі ігри”, який триває з 1999 року й охопив понад 15 країн.
“Дитяча гра #39. Пароль”
– Аліс досліджує гру та її потенціал для подолання обмежень, які виникають через війни, колоніалізм і різні форми гноблення. Для зйомки “Паролю” в травні 2023 року митець приїхав до Харківської області. У відео хлопчики у військовій формі приміряють на себе ролі дорослих на блокпосту, у це грають багато дітей під час війни. Гра – як спосіб запевнити себе в тому, що безпека під контролем, – розповідають співкураторки проєкту.
Загалом експозиція настільки різнопланова та експериментальна, що для відвідувачів недаремно створили невеличкий друкований путівник. У ньому пояснюється концепція та виділяються “силові поля” виставкового простору: “Музей асинхронії та мрій”, “Рутина як спосіб заземлення”, “Інфраструктура турботи”, “Комунікація як безпечне місце”, “У домику”, “Взаємозалежність та взаємозв'язок”, “Посттравматичне зростання”. Також є мапа з вказівками на розташування робіт. Зі свого боку, рекомендую відвідувачам послухати кураторські екскурсії – живе слово дуже цікаве та натхненне.
На великому екрані виставкового простору щодня демонструватимуться відеороботи та транслюватимуться “Мости солідарності” з 12 країн.
30 серпня у “ЄрміловЦентрі” відбудеться перший воркшоп “ЕНЕРГІЯ = ТАК! ЯКІСТЬ = НІ!” та публічна лекція “Як можна поєднати аналоговий виставковий простір із цифровим світом?” від Томаса Гіршгорна. Митець зі Швейцарії, відомий своїми роботами у жанрі інсталяції, захотів приїхати до Харкова.
– З огляду на безпекову ситуацію ми не пропонували авторам приїхати в Україну, і Томаса Гіршгорна так само просили лише надати свою роботу. Але він вирішив зробити воркшоп, оскільки ще з 1990-х розвиває концепт “Art as a shelter”, тобто мистецтво як притулок, як сховище. Його воркшопи проходять під слоганом “Енергія – так, якість – ні”. Тобто він пропонує протидіяти елітарному становищу мистецтва, натомість думати про енергію твору, – говорить співкураторка проєкту Тетяна Кочубінська.
Заплановані чотири воркшопи Гіршгорна.
Виставка у Харкові триватиме до 17 листопада (з вівторка по неділю, 12:00 – 19:00; вхід вільний). “Відвідати” її можна й онлайн, на сайті будуть відеотрансляції з “ЄрміловЦентру” та мистецьких заходів у містах-партнерах в інших країнах. Перший із таких – маппінг, створений на основі малюнків харківської арт-студії “Aza Nizi Maza”, на фасаді замку в Карлсруе в Німеччині (в межах Фестивалю світлових проєкцій). Слідкувати за програмою можна на сторінках у Фейсбуці та Інстаграмі.
Юлія Байрачна, Харків
Фото авторки
Фото Культура Виставка Харків Спілка художників Мистецтво Скульптура Художник Інсталяція
Источник: www.ukrinform.ua
