Топ-10 українських п’єс, народжених війною Три люті роки 20.02.2025 09:45 Укрінформ На театральній сцені з’явився свіжий жанр вистав, які переосмислюють російсько-український конфлікт
З 2014 року відбувається поступове нарощування нового жанру перформансів, яке завершилося значним сплеском із початком повномасштабного вторгнення. Цей жанр увійшов до репертуару українських театрів, документуючи, осмислюючи та переосмислюючи російсько-українську війну. За три роки, починаючи з 24 лютого 2022 року, відбулося близько сотні театральних інтерпретацій творів, створених безпосередніми учасниками конфлікту. Також з’явилися численні інші п’єси та перформативні читання.
Ми зібрали добірку найвизначніших вистав, які вийшли з війни.
«Я – норма», режисер Оксана Дмитрієва, Харківський державний академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва.
Ключовим твором у відображенні перших днів навали є п’єса Ніни Захоженко «Я нормальна». Ця вистава вперше з’явилася в репертуарі Харківського театру ляльок 1 липня 2022 року, а згодом повністю або частково потрапила в репертуари театрів Києва, Кам’янського та Дніпра.
Вистава “Я – норма” в київському “Театрі на СОЛОм'янці” (режисер Олексій Боровенський)
Події фільму «Я нормальний» відбуваються в Бучі напередодні та в перші дні війни, коли нова жорстока реальність вторгається в життя чотирьох сімнадцятирічних підлітків. Ще недавно вони «тусувалися» в соцмережах, готувалися до внутрішніх державних іспитів, планували майбутнє і переживали молоде кохання, але початок повномасштабного вторгнення розколов їх існування на «до» і «після».
Текст п’єси щирий, але позбавлений зайвої мелодрами – він слугує одкровенням сучасних підлітків, демонструючи їхні погляди на війну, кожен по-своєму бореться з травматичним досвідом і робить особистий вибір.
Вистава «Я — норма» також була адаптована для київського «Театру на СОЛОм'янці» (режисер Олексій Боровенський)
«Twitter Trends», режисер Слава Юшков, «Дикий театр»
З початком російського вторгнення життя українців зазнало драматичних змін, що зробило пошук ідентичності в цій новій реальності життєво важливим як для тих, хто на фронті, так і для тих, хто вдома. Слава Юшков став автором і режисером «Twitter Trends» — спочатку в експериментальному форматі влітку 2023 року в Національному академічному театрі імені Лесі Українки, а з січня 2024 року — як повноцінна постановка в «Дикому театрі».
«Twitter Trends» на сцені Національного академічного театру імені Лесі Українки
Три головні герої є архетиповими сусідами у багатоповерхівці, яка зазнала руйнувань, і сюжетна лінія розгортається, коли вони чекають на порятунок.
Ця трагікомедія відображає переживання українців під час повномасштабного вторгнення. Він пропонує чесне відображення складних обставин, позбавлене спекуляцій і прикрас, але пронизане почуттям надії. Автор намагається вловити складні емоції, викликані війною. Страх, гнів, безпорадність, захисна іронія, розпач, заборона на радість і бажання жити й допомагати — ось лише деякі з компонентів цієї емоції, які важко визначити, але їх можна спробувати висловити, щоб витерпіти й відпустити.
« Військова мати », реж. Олександр Ткачук, Театр драм.
Ця вистава також має на меті висвітлити життя військовослужбовців у тилу. Текст драматурга та бойового медика Аліни Сарнацької втілив у життя військовий режисер Олександр Ткачук у рамках проекту «Театр ветеранів». Ця ініціатива об’єднує ветеранів, які займаються соціалізацією, зокрема через театральну терапію – створюють п’єси, режисують читання та вистави, а також виконують ролі.
У центрі оповіді — жінка на війні. Вона піклується про синів і дочок інших, поранених під час вибухів, а її власна маленька дитина лежить далеко в лікарні, плачучи за матір’ю. Її серце прагне додому, але обов’язки пов’язують її з військовими. Що вона переживає безсонними ночами під обстрілами в бліндажі? Чи варто їй захищатися від кинутих їй звинувачень: «Ти негідник, бо кинув свою дитину»? Чи варто їй зважати на твердження командира батальйону, що жінкам не місце на передовій? Чи потрібно ветеранам, які повертаються з бойових дій, адаптуватися, щоб реінтегруватися в суспільство, чи суспільство має трансформуватися, щоб прийняти військовослужбовців, які захищали нас у таких жахливих обставинах? Це глибокі питання, над якими нас спонукають задуматися творці «Військової мами».
«Молочник», драматург Оксана Гриценко
Значного резонансу набула п’єса Оксани Гриценко «Доярка», яка заглиблюється в тему окупаційного життя. Він демонструє три покоління жінок, які живуть під одним дахом у селі Кавунівка на Херсонщині, пропонуючи гострий наратив про їхній досвід, коли окупанти встановлювали свої бар’єри прямо за парканом будинку… Це втілює відчуття вразливості разом із внутрішньою силою протистояти страхам, трансформацію уявлення про безпеку та розповідь про те, що допомогло їм вистояти та вселило надію.
Источник: www.ukrinform.ua
