«Тіні забутих предків»: шість десятиліть потому фільм продовжує залишатися шедевром 29.05.2025 09:30 Укрінформ Дізнайтеся менш відомі факти про Івана Миколайчука та Сергія Параджанова під час зйомок, у яких брали участь численні місцеві жителі Верховини та Криворівні.
Відомий український фільм «Тіні забутих предків» виходить у широкий прокат. Його культова прем’єра відбулася у 1965 році в Києві. Цей шедевр кіностудії Олександра Довженка здобув 39 міжнародних нагород у 21 країні та 28 нагород на кінофестивалях, включаючи 24 Гран-прі.
У рік своєї першої прем'єри фільм про роман між Іваном та Марічкою зібрав понад 8 мільйонів глядачів; акторська гра Івана Миколайчука та Лариси Кадочникової, а також чарівні традиції та пейзажі Карпат, полонили глядачів. Однак, настали роки мовчання та ув'язнення режисера фільму Сергія Параджанова, значною мірою через його українські націоналістичні погляди. Заслужене визнання фільму повернулося з незалежністю України.
Укрінформ був присутній на передпрем'єрному показі відновленої версії фільму «Тіні забутих предків» в Українському домі в Києві, поділившись причинами, чому варто переглянути його на великому екрані, навіть тим, хто вже бачив легендарний фільм. Ми також розкриваємо маловідомі історії зі зйомок, що відбувалися у Верховині та Криворівні Івано-Франківської області.
СКІЛЬКИ ГУЦУЛІВ ЗНІМАЛОСЯ У ФІЛЬМІ І ЧОМУ ПАРАДЖАНОВ ЛЯГ ВДОМА
Фільм розповідає історію кохання Івана Палійчука та Марічки Гутенюк, чиї родини охоплені ворожнечею, а прокляття справджуються. Водночас він також втілює історію особистого непокори суспільним очікуванням та вірності власним емоціям.
Сергій Параджанов зняв фільм «Тіні забутих предків» у Верховині Івано-Франківської області у 1963 році. Режисер прожив там майже сім місяців. Сьогодні в гуцульській хатині, де він жив, знаходиться музей кіно, де представлено близько 1000 експонатів, переважно фотографій режисера та традиційного гуцульського вбрання, використаного у фільмі. Серед них весільна сукня Івана Миколайчука, сердак, вишиті сорочки, пояс та хустки.
У культовому фільмі знялися понад п'ятдесят місцевих жителів Верховини. Ще майже двадцять волонтерів приєдналися з сусідніх сіл. Вони досі згадують три зимові дні, проведені на зйомках сцени похорону батька Івана. Спочатку люди йшли за труною, не проливаючи сліз. Режисер був здивований цим. На запитання він дізнався: «Труна порожня». Згодом Сергій Параджанов, одягнений у овчинний кожух, ліг серед реквізиту, і за кілька годин вони зафіксували сцену, сповнену щирого горя та сліз.
«З часом «Тіні забутих предків», як і витримане вино, дедалі більше цінуються в мистецькому світі», – зазначив відомий український режисер Михайло Іллєнко в інтерв’ю щодо фільму.
Фільм присвячено сторіччю з дня народження Михайла Коцюбинського, який прибув у 1864 році. Він написав повість «Тіні забутих предків» після відвідування Криворівні на Гуцульщині. Це відоме гуцульське село розташоване в Івано-Франківській області, лише за 8 км від Верховини, раніше відомої як Жаб'є або Жиб'є, що, ймовірно, походить від арабської або перської мов, де «жабал» означає гори.
Місто та церква, зображені у фільмі, стали визначними пам'ятками Криворівні для сучасних туристів. Михайло Коцюбинський відвідував ці «українські Афіни» між 1910 і 1913 роками, зачарований унікальністю Гуцульського краю, його самобутнім населенням та містичними традиціями.
Фільм, який увійшов до списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, був створений у 1964 році режисером Сергієм Параджановим, оператором Юрієм Іллєнком, художниками Георгієм Якутовичем і Михайлом Раковським, композитором Мирославом Скориком. Співавторами сценарію стали Іван Чендей та Сергій Параджанов.
СОРОМ'ЯЗЛИВІСТЬ СТУДЕНТА ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА ТА КАЗКА ПРО ЧЕРВОНУ ПАРАСОЛЬКУ
Іван Миколайчук
Головний актор Іван Миколайчук родом із Чорторії Чернівецької області, місця, де процвітають традиції народних фестивалів. Неподалік розташовані Вашківці, відомі своїм фестивалем Маланок, що нагадує бразильські карнавали, як згадує кінокритик Сергій Тримбач, автор книги «Іван Миколайчук. Таємниця долі».
Студента другого курсу було обрано для фільму Сергія Параджанова після того, як спочатку був запрошений російський актор Геннадій Юхтін, який на дев'ять років старший за нього.
Роками пізніше, після тріумфу фільму «Тіні забутих предків», часто кажуть, що роль була доручена Івану Миколайчуку, тому що все в ньому перегукувалося з землею, зображеною у фільмі: мова, інтонація та культурні знання. Однак у 1960-х роках могли зіграти свою роль інші фактори.
Зокрема, Сергій Параджанов на той час був ще відносно невідомим. Його попередні художні фільми залишилися здебільшого непоміченими: дипломний проект «Андрієш» (1955), який голова державної комісії ВДІКу Олександр Довженко спочатку оцінив погано, але зрештою його переконали поставити кращу оцінку; «Перший юнак»
Источник: www.ukrinform.ua
